Слід також відмітити, що з ростом обсягу випуску продукції прибуток підприємства збільшується не тільки за рахунок зниження собівартості, але і внаслідок збільшення кількості продукції, що випускається. Таким чином, чим більший обсяг виробництва, тим за інших рівних умов більше сума одержуваного підприємством прибутку.

Підвищення прибутку може відбутися також за рахунок підвищення продуктивності праці. З ростом продуктивності праці знижуються витрати праці в розрахунку на одиницю продукції, а отже, зменшується і питома вага заробітної плати в структурі собівартості. Для цього підприємство повинне активно використовувати різноманітні мотиваційні засоби: перевести якомога більше працівників на відрядну форму оплати праці, працівникам погодинної форми у більшому розмірі оплачувати роботу в понад урочний час, забезпечувати доставку працівників на роботу та з роботи за узгодженими маршрутами, надавати матеріальну допомогу працівникам з нагоди ювілейних та інших визначних дат. Враховуючи специфіку роботи слід також проводити профілактичне оздоровлення та медичне обстеження працівників за рахунок підприємства, організовувати санаторно-курортне лікування для працюючих та інвалідів праці.

Важливе значення в боротьбі за зниження собівартості та підвищення прибутку має дотримання найсуворішого режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності підприємства. Послідовне здійснення на підприємствах режиму економії виявляється насамперед у зменшенні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, скороченні витрат по обслуговуванню виробництва і керуванню й інших непродуктивних витрат.

Висновки і пропозиції

В даній курсовій роботі було наведено основні техніко-економічні показники роботи ВАТ ”Оріана”, проведено аналіз фінансово-економічних показників та їх динаміки, аналіз аспектів формування і розподілу прибутку підприємства. Для цього було використано баланс підприємства і звіт про фінансові результати його діяльності.

Виходячи із всіх цих даних було наведено шляхи підвищення прибутку підприємства. Головними з них виявились:

вдосконалення засобів виробництва;

збільшення обсягу виробництва;

підвищення продуктивності праці;

економія матеріальних ресурсів.

Слід сказати, що найбільш дієвим є третій з вищенаведених аспектів. Для втілення його в життя потрібні невеликі капіталовкладення (особливо відносно перших двох шляхів), при цьому найбільшу увагу слід приділити мотивації працівників. Перші два шляхи передбачають великих капіталовкладень, але слід сказати, що перший також потягне за собою і підвищення продуктивності праці. Одним з шляхів як досягнути збільшення обсягу виробництва є випуск нових видів продукції, це є необхідним з точки зору психологічного впливу на споживачів. Але для досягнення повної віддачі від цього необхідно вжити заходів для донесення інформації про нову продукції, про її переваги та нові властивості (такими вона повинна обов’язково володіти) до потенційного споживача.

Що стосується економії матеріальних ресурсів, то цей метод є найбільш простим, зусилля які необхідно для цього прикласти не потребують ніяких капіталовкладень, але й ефект від нього є найбільш незначним.

Розподіл прибутку на виплату дивідендів та інвестування є фінансовою проблемою, яка істотно та неоднозначно впливає на фінансову стабільність і перспективи розвитку підприємства. Спрямовання достатньої суми прибутку на виплату дивідендів і високий рівень таких збільшують попит на акції і підвищують їхній ринковий курс. Водночас обмежується власне джерело фінансування, ускладнюється розв’язання завдань перспективного розвитку підприємства.

При аналізі основних техніко-економічних показників слід звернути увагу на те, що в останній рік зріс обсяг виробництва продукції (зростаюча його тенденція спостерігалася на протязі всіх трьох років): на 23,5% по відношенню до базового року, абсолютне значення його змінилося на 30008 і 28650 тис.грн. відповідно до базового і попереднього років. Зріс також і балансовий прибуток підприємства – 1124 тис.грн. (14,8%) і 950 тис.грн. (12,23%) по відношенню до базового і поперднього року відповідно. В певній мірі це відбулося за рахунок підвищення продуктивності праці та за рахунок незначного зниження собівартості продукції: за базовим показником продуктивність праці зросла на 4,05%, а за ланцюговим – на 5,91%, тобто спочатку (в попередньому році по відношенню до базового) малося зниження даного показника – на 1,8%. Собівартість продукції також носила нестійкий характер: спочатку вона зросла на 5,1% (у попередньому році по відношенню до базового), а потім впала – на 4,8% (по відношенню до того ж базового, що у абсолютному вираженні склало 1287 тис.грн.). позитивною тенденцією є зростання середньорічної вартості основних виробничих фондів, яке склало за ланцюговими показниками 1,1% (679 тис. грн. в абсолютному вираженні) в 2-му році і 16,39% (10570 тис.грн.) в 3-році. Загалом же зріст склав 11249 тис.грн. у абсолютному своєму значені і у відносному – 17,6%.

Список використаної літератури:

Ворст Й., Ревентлоу П., „Економіка фірми”, Москва, 1994.

Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу : Навчальний посібник – 3-е вид. перероб. – М.: Фінанси і статистика, 1998 - 416с.

Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства – Львів: Виробництво “Спалон” 1998 – 212с.

Економіка виробничого підприємства: Навчальний посібник Й.М. Петрович., І.О. Будицева. та ін.; За ред. Й.М.Петровича – Л.Оскарп,1996 – 325с.

Економіка підприємства : Навчальний посібник / А.В.Шегда, П.М. Литвиненко, М.П. Накаба., та ін.; За. ред. А.В.Шегди – 2-ге вид/ спор. – К: Знання – Прес, 2000 – 286с.

Економіка підприємства : Навчальний посібник – 2-ге вид., доп. – К: “Каравела”, Львів “Новий світ – 2000”, 2001 – 320с.

Економіка підприємства: Навч. посібник / За ред. О.П.Крайник / - Львів: