персоналу (*100).

Окупність витрат на утримання персоналу.

Номінальні процентні ставки: | Середня отримана ставка.

Ліквідні активи.

Позики кредитним установам.

Клієнтські позики.

Ринкові боргові цінні папери.

Середня сплачена ставка.

Суми сплачені кредитним установам.

Депозити термінові та до запитання.

Ощадні депозити.

Спред.

Реальні процентні ставки: | Середні отримані ставки.

Середні сплачені ставки.

Вартість посередництва (%

активів): | Витрати на утримання персоналу.

Витрати на утримання приміщення.

Податки та ліцензування.

Знос та амортизація.

Iнші управлінські витрати.

Забезпечення під збитки за позиками

та списання.

Загальна вартість

посередництва | Податки на доходи.

Створення капіталу.

Усі управлінські рішення та зовнішні обмеження мають вплив на

коефіцієнти доходу на активи та доходу на капітал (визначених

вище), що є двома найважливішими вимірами здатності банку ге-

нерувати власний капітал для забезпечення зростання та подо-

лання економічних труднощів.

Аналіз балансового звіту.

Основою для аналізу діяльності банку є балансовий звіт, в яко-

му активи відображаються ліворуч, а зобов"язання та капітал

(пасиви) - праворуч. Активи і пасиви подаються у балансовому

звіті у порядку зменшення їх ліквідності.

Таблиця №2 наводить приклад балансового звіту за згрупованими

статтями.

Таблиця 2

Балансовий звіт комерційного банку

Активи | Зобов"язання

Валюта, монети та банківські метали | Коррахунки банків

Дорожні чеки | Депозити та кредити банків

Кошти на корахунках в НБУ | Кредити, отримані від НБУ

Iнші кошти в НБУ | Кошти до запитання клієнтів

Кошти на коррахунках в інших банках | Строкові депозити клієнтів

Депозити та кредити в інших банках | Цінні папери власного боргу

Резерв під депозити та кредити в

Інших банках | Кредити, отримані від міжнародних

фінансових організацій

Нетто: депозитів та кредитів в

інших банках | Субординована заборгованість

Цінні папери в портфелі банку на продаж | Iнші зобов"язання

Резерв під знецінення ЦП на продаж | Сукупні зобов"язання

Нетто: ЦП в портфелі банку на продаж | _Капітал

Цінні папери в портфелі банку на

Інвестиції | Статутний капітал

Резерв під знецінення ЦП на інвестиції   | Сплачений статутний капітал банку

Нетто: ЦП на інвестиції | Несплачений статутний капітал банку

Кредити та фінансовий лізинг, надані

клієнтам | Недорозподілені прибутки та резерви

Резерв під кредити та фінансовий лізинг клієнтам | _Сукупний капітал

Нетто: кредитів та фінансового лізингу клієнтам

Iнвестиції капіталу в асоційовані

Компанії

Iнвестиції капіталу в дочірні компанії

Нематеріальні активи

Зношення нематеріальних активів

Нетто: нематеріальних активів

Матеріальні активи

Зношення матеріальних активів

Нетто: матеріальних активів  

Iнші активи

Резерв під можливі втрати за сумнівною дебіторською заборгованістю банку

Нетто: інші активи

_Сукупні активи | _Сукупні зобов"язання і капітал 

Форма балансу концентрує увагу на типах активів та пасивів. Підхід до аналізу полягає в розмежуванні депозитів на депозити до запитання, термінові та ощадні. Вважається, що депозити до запитання пов"язані з проведенням розрахунків і через це вони досить стабільні та нечутливі до процентної ставки. Термінові депозити переважно складаються з чутливих до процентної ставки

"придбаних" депозитів корпорацій та фізичних осіб. Ощадні рахунки становлять досить стабільні заощадження загальної громадськості. Тенденція сплачувати проценти за рахунками до запитання руйнує традиційні кордони між цими типами рахунків, їх відносною ціною та стабільністю. Позики та депозити класифікуються не тільки за строком погашення, яка у балансі у

будь-якому випадку викривлена, оскільки ті строки погашення, які показані у балансі щодо кредитів та депозитів, взагалі відображають первинну, початкову тривалість, а не період часу, що залишилися до погашення. Однак деякі системи звітності не вимагають таких додаткових підпорядкованих звітів і приходять до компромісу, показуючи активи та пасиви за строками, що за-

лишилися до їх погашення, втрачаючи інформацію про інструменти та їх цілі.

Позабалансові статті - зобов'язання, прийняті банком від імені свого клієнта, що можуть змусити банк виділити кошти (можливо, видати позику у разі відсутності грошей у клієнта), становлять собою кредитний ризик установи і через це додаються до активів, зважених на ризик при підрахунку достатності капіталу.

Основними видами аналізу балансу банку є:

АНАЛIЗ СТРУКТУРИ - дає змогу оцінювати зміни структури активів та пасивів протягом часу, проводити співставлення з такими установами. Такий формат, крім того, відображає ті банківські операції, які банк або не проводить, або звітує про них неадекватно.

КОЕФIЦIЄНТНИЙ АНАЛIЗ балансового звіту проводиться з викорис-

танням трьох основних коефіцієнтів: 

)Коефіцієнт ліквідних активів. Це коефіцієнт виміру ліквідності, який обчислюється шляхом додання до готівки та прирівняних до неї коштів міжбанківських активів за мінусом міжбанківських пасивів та позичок від центрального банку. Він також може розраховуватися як відсоток до загальних (або робочих) активів. 

)Коефіцієнт співвідношення позик та депозитів Цей коефіцієнт визначається сумою всіх активів з нормальним ризиком (дисконти, позики та авізо), поділені на основні депозити (включаючи до <запитання>, термінові та ощадні депозити за винятком короткотермінових грошового ринку та довготермінових запози-

чень). Це співвідношення характеризує здатність банку залучати депозити від суспільства для підтримки своїх кредитних операцій та його можливість давати в кредит ці депозити. Вищий коефіцієнт традиційно асоціюється з більш високим елементом ризику, оскільки він може відображати нижчу ліквідність (та ураз-

ливість від дій кредиторів), негативні економічні умови чи наслідки відпливу депозитів. Низький рівень співвідношення може відображати недостатні можливості кредитування або небажання прийняття існуючого ризику при наданні позик. "Нормальний" рівень залежить від країни , однак 70-80% може складати помір співвідношення між ліквідністю (що вимагає меншого коефіці-

єнта) та дохідністю (яка, звичайно, краща від більш високого коефіцієнта). Якщо у всієї фінансової системи показник перевищує 100% , тоді у промисловості можуть мати місце структурні проблеми, наприклад, при рефінансуванні центральним банком торговельних операцій чи привілейованому кредитуванні. Незабезпечені кредити мають бути покриті за рахунок відповідних контрактивних рахунків. Вони мають прийняти форму забезпечення

під збитки за позиками, що віднімаються із останніх надходжень і, таким чином, із резерву капіталу. Також важливо, що "позики", які використані в цьому коефіцієнті, мають бути чисті