Реферат на тему:

Нематеріальні ресурси, нематеріальні активи, оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів.

Нематеріальні ресурси

Визначальною рисою сучасного пе-ріоду розвитку всіх без винятку роз-винених країн є зростання в суспіль-ному виробництві ролі науково-технічних знань та інших результатів творчої діяльності людини. Вико-ристання накопиченого капіталу знань веде до суттє-вих змін у характері функціонування підприємств та організацій Значення фізичних товарів і обладнання поступово зменшується, тоді як значення послуг і не-матеріальних ресурсів неухильно зростає.

За природою свого походження нематеріальні ре-сурси виникають або завдяки новим, унікальним знан-ням у будь-якій формі, або через рідкісність ресурсів (природну чи організовану). В обох цих випадках не-достатність ресурсів (унаслідок унікальності чи на-явності в обмеженій кількості) сприяє появі ренти Використання таких ресурсів або робить їхніх влас-ників єдиним виробником певної продукції, або за-безпечує зменшення витрат проти інших виробників. Отже, нематеріальні ресурси багато важать у підви-щенні конкурентоспроможності діючих підприємств. За умов насиченості ринку різноманітними товарами підприємство-виробник повинно вдосконалювати можливості пропонування, просування та реалізації своїх товарів або послуг. Дійовим інструментом кон-куренції у цьому разі може бути використання нема-теріальних ресурсів. Наприклад, володіння ліцензією надає її власникові виключне право використання пев-ного технічного досягнення, а тому забезпечує йому відповідні конкурентні переваги. Зареєстроване зазначення походження товару завжди гарантує споживачу особливі, елітарні, а іноді унікальні властивості товару, що також підвищує конкурентоспроможність останнього.

Відтак необхідною умовою успішного функціонування будь-якого підприємства в ринковій економіці є ефективне використан-ня його власних так званих нематеріальних ресурсів.

Нематеріальні ресурси — це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду. Відмітними рисами цих ресурсів є брак матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від їхнього використання.

Поняття «нематеріальні ресурси» використовується для харак-теристики сукупності об'єктів інтелектуальної власності. Інтелек-туальна власність у широкому розумінні — це юридична катего-рія, яка застосовується для:—

визначення результатів творчої праці людини (творів науки, техніки, мистецтва та інших видів діяльності);—

позначення належності таких результатів творчої праці відпо-відним суб'єктам творчої діяльності;—

закріплення за цими суб'єктами особистих немайнових і май-нових прав, пов'язаних із розробкою та використанням створених ними інтелектуальних продуктів.

У складі об'єктів інтелектуальної власності виокремлюють:

1) об'єкти промислової власності. З-поміж об'єктів промислової власності окремо також виділяють так звані засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту і виготовлюваної ними продукції, робіт, послуг (знаки для товарів і послуг, фірмове найменування, зазначення походження товарів);

2) об'єкти, що охороняються авторськими та суміжними правами;

3) інші (нетрадиційні) об'єкти інтелектуальної власності.

Згідно з Паризькою конвенцією з охорони промислової власності (1883р.) до об'єктів цієї власності належать винаходи, корисні мо-делі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування, зазначення походження товарів, а також спо-соби захисту від недобросовісної конкуренції.

Стокгольмська конвенція (1967 р.) включає в поняття «інтелек-туальна власність» права, що стосуються літературних, художніх і наукових творів, виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо і телевізійних передач, винаходів у всіх галузях людської діяль-ності, наукових відкриттів, промислових зразків, товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань та комерційних по-значень, захисту проти недобросовісної конкуренції, а також всі інші права щодо інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.

Поняття «промислова власність» розуміють у найширшому зна-ченні і застосовують не тільки щодо промисловості й торгівлі, але також і щодо сільськогосподарського виробництва, добувної промис-ловості та всіх продуктів промислового чи природного походження.

З-поміж об'єктів промислової власності централь-не місце належить винаходам. Винахід — це результат творчої діяльності люди-ни в будь-якій галузі технології. Об'єктами вина-ходу можуть бути продукт і спосіб.

Виділяють кілька основних видів продуктів, які можуть стати об'єктом винаходу. До них, зокрема, належать:—

пристрій — машина, механізм, прилад тощо, які характери-зуються наявністю конструктивних елементів та зв'язків між ними, їхнім взаємним розташуванням, формою виконання, параметрами елементів і матеріалів, з котрих їх виготовлено;—

речовина — індивідуальні хімічні сполуки, композиції (спо-луки, суміші, розчини, сплави тощо), продукти ядерного перетво-рення, які характеризуються якісними й кількісними ознаками;—

штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин — спад-ково однорідні культури бактерій, мікроскопічні гриби, дріжджі, мікроорганізми, віруси, фаги, соматичні клітини рослин і тварин, які культивуються, тощо.

До способів належать процеси виконання дій над матеріальним об'єктом (об'єктами) за допомогою інших матеріальних об'єктів. Спосіб характеризується наявністю дій або сукупності дій, поряд-ком їхнього виконання в часі.

Отже, винаходом може бути лише конкретний продукт або спосіб. Пропозиції, що їх сформульовано у вигляді загальної по-становки завдання або у вигляді ідеї, не можуть бути кваліфіковані як винахід. Зокрема, не визнаються винаходами відкриття, наукові теорії, математичні методи, методи організації та управління гос-подарством, плани, умовні позначення, розклади, правила, програ-ми для обчислювальних машин, топології інтегральних мікросхем, сорти рослин і породи тварин тощо.

Для визначення патентоспроможності винаходу в Україні вико-ристовуються такі критерії:

1) новизна винаходу. Винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки, тобто коли з-поміж відомостей, які стали загальнодоступними в світі до дня подачі заявки на винахід, не ви-явлено засобу з ознаками, ідентичними всім ознакам формули да-ного винаходу;

2) наявність винахідницького рівня. Винахід має винахідниць-кий рівень, якщо для фахівця він не випливає сам собою з рівня техніки, тобто коли досі не було виявлено рішень, які мають озна-ки, що збігаються з головними ознаками даного винаходу;

3) промислова придатність винаходу. Винахід визнається про-мислово придатним, якщо його можна використати (багаторазо-во відтворити) в промисловості або в іншій сфері діяльності. При цьому безпосередня утилітарна корисність винаходу не є обо-в'язковою умовою (винахід не обов'язково має бути викорис-таний).

Корисна модель — це результат творчої діяльності