Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" закріплює принципи зовнішньоекономічної діяльності, визначає її суб'єктів і види, встановлює основи правового і економічного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, спеціальні правові режими, юридичну відповідальність т. і.

Закон України "Про єдиний митний тариф" базується на прийнятих міжнародних нормах, у першу чергу на рекомендаціях і рішеннях ГАТТ. Він спрямований на забезпечення максимальної відповідності нашого законодавства загальноприйнятим у міжнародній практиці принципам і правилам митної справи, являє собою систематизований перелік тарифних ставок, які встановлюються на товари та інші предмети, якщо вони ввозяться на територію України або вивозяться з за межі цієї території.

Закон визначає такі головні види мита: адвалорне, специфічне і комбіноване. Законом вводиться порядок обчислення ввізного, вивізного і сезонного мита. Визначається також сфера застосування особливих видів мита: спеціальних, антидемпінгових і компенсаційних. Спеціальні статті закону регулюють порядок обчислення й оплати мита, тарифні пільги і преференції.

Митне обкладення товарів й інших предметів при їхньому ввозі на митну територію України здійснюється за ставками Єдиного митного тарифу України, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 року.

Товарна класифікаційна схема Митного тарифу України базується на Гармонізованій системі опису і кодування товарів; у ній класифікуються практично всі товари, що є в наяності в міжнародній торгівлі. Товарна номенклатура будується на основі Гармонізованої системи і Комбінованої номенклатури ЄС.

У зовнішній торгівлі України використовується також Загальна система преференцій, прийнята на ІІ Конференції ООН по торгівлі і розвитку (ЮНКТАД),, у 1986 р. Починаючи з 1993 р., Україна включена в число країн, для яких ЄС встановило преференційний режим.

З моменту проголошення курсу на радикальні економічні реформи, у 1994 році, Україна провела велику кількість робіт для становлення незалежної, дійсно цивілізованої ринкової сфери зовнішньоекономічної діяльності (до речі, у 2000 році Україну визнано країною з ринковою економікою).

Серед головних причин і чинників, що спонукають до поглиблення участі економіки України в міжнародному поділі праці, до органічного включення її господарства в сучасні цивілізаційні процеси, можна назвати, насаперед, високу питому вагу експорту у валовому національному продукті. Досить характерним є те, що третина національного виробництва України опосередкована дією зовнішніх економічних зв’язків. Це підкреслює виняткову важливість даної сфери в системі життєзабезпечення держави і для виходу його з надзвичайно важкої і всеосяжної кризи. Є й інші передумови, що детермінують тісну взаємодію української економіки і світового господарства. До них варто зарахувати досить розвинуті внутрішній поділ і кооперацію праці, ресурсну обмеженість (особливо щодо забезпеченості паливно-енергетичними ресурсами), традиційні господарські зв’язки з республіками колишнього СРСР, і насамперед з Росією, зростаючу необхідність створення нових технологій, інвестиційних і фінансових ресурсів із високорозвинутих країн світу.

На сьогодні є практично повну лібералізацію експортної діяльності (без контингентування і ліцензування). Введені гуманні правила для залучення іноземних інвестицій в економіку (на 1999 рік обсяг інвестицій склав майже 3 млрд. $). В останній час цей процес значно інтенсифікувався завдяки розповсюдженню вільних економічних зон в нашій державі. Діє гнучка система захисту внутрішнього ринку, сформована по загальносвітових стандартах (тарифне і нетарифне регулювання імпорту). Закладено правову основу двостороннього і багатостороннього економічного співробітництва (з цією метою підписано більше 70 міжнародних договорів різного характеру). Проводиться активна робота по входженню України у ВТО і приєднання до регіональних, в першу чергу, європейських структур.

Що стосується відносин України з міжнародними організаціями, то вона є членом більше 100 міжнародних організацій, зокрема: Світовий банк (з 1993 р.), МВФ (з 1994 р.), ЮНІДО, ООН, СНД, ЧЕС, МТЦ, ЄЕК, МБРР, МАР (кандидат на вступ), МФК, МАІГ, ВОІС, МАГАТЕ, ОБСЕ, ЕБРР т. і.

Таким чином, зовнішньоекономічні зв'язки України постійно, але неухильно трансформуються в ринковий режим функціонування, забезпечуючи органічне включення господарської системи країни в міжнародний поділ праці.

3.2. Національні інтереси регулювання МЕД в Україні.

З перших днів проголошення незалежності України уряд нашої держави здійснює послідовну політику входження в міжнародне співтовариство. На цьому шляху однією з найважливіших задач є формування нового торгівельного режиму, інтегрованого у світовий економічний простір.

Зважаючи на те, що в сфері реформування економіки України першочерговим стоїть вирішення питань поглиблення реструктуризації промислового виробництва, пожвавлення інвестиційних процесів, підвищення єфективності зовнішньоекономічної діяльності, основними пріоритетами є:

Одним з шляхов забезпечення вищезгаданих пріоритетів повинно стати повноправне членство України в міжнародній торгівельній системі, найбільш впливовим інститутом якої є Всесвітня торгівельна організація (ВТО).

Сучасні процеси глобалізації вимагають від України активного залучення в міжнародну торгівельну систему. В ситуації, коли експорт є одним з найважливіших аспектів розвитку окремих галузей економіки, стає очевидним, що неможливо єфективно діяти в системі міжнародних економічних зв’язків, не маючи членства в ВТО.

В цій ситуації певна невідповідність українського законодавства нормам ВТО призводить до того, що Україна опиняється на узбіччі світових потоків товарів, послуг, інвестицій. Членство в ВТО надасть Україні значні економічні переваги.

Істотньо зменшаться тарифні і нетарифні обмеження