Курсова робота

на тему

Облік зносу (амортизації) основних засобів

Зміст

Вступ

Реформи у системі бухгалтерського обліку, що почалися в Україні ще у 1997 р., заснували податковий облік. Він, у свою чергу, суттєво вплинув і на бухгалтерський облік основних засобів. При цьому бухгалтерський облік основних засобів та порядок нарахування амортизації опинився у ролі “потерпілого”. Намагаючись з’єднати облік бухгалтерський та податковий, законодавці принесли у “жертву” економічну сутність більшості операцій з основними засобами. Результати такого об’єднання привели до того, що при продажу об’єктів основних засобів, як правило, був відсутній фінансовий результат, нарахування амортизації робилося на балансову вартість групи, а не на вартість окремого об’єкту тощо. Нововведення поставили бухгалтерський облік основних засобів з ніг на голову. Відображення в обліку операцій з основними засобами викликало значні труднощі у багатьох бухгалтерів.

З 1 липня 2000 р. зі вступанням у силу довгоочікуваного П(С)БО №7 “Основні засоби” підприємства України отримали право самостійно обирати методи нарахування амортизації. Починаючи з цієї дати на підприємстві повинно вестися два обліки основних засобів: податковий та бухгалтерський. При цьому два цих обліки існують зовсім самостійно, та не слід шукати між ними жодних взаємин. Податковий облік основних засобів реґламентується Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 2833/97-ВР зі змінами та доповненнями. Що стосується бухгалтерського обліку основних засобів, то методологічні основи формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 7 “Основні засоби”.

При виборі теми курсової роботи я зупинилася на зносі (амортизації) основних засобів із кількох причин: по-перше, облік основних фондів є одним з основних елементів бухгалтерського обліку як для банків і страхових компаній, так і для виробничих підприємств. По-друге, цей розділ бухгалтерського обліку дуже широкий і охоплює масу інформації і велике коло законодавчих актів, із якими я мала можливість познайомитися.

Метою моєї роботи є вивчення теоретичного матеріалу і діючих у даний час законодавчих актів у сфері обліку основних засобів та їх амортизації, а також бажання бути в курсі останніх змін законодавства, вивчення складу основних фондів, порядок їх оцінки, документального оформлення, перенесення вартості на продукцію (роботи або послуги) та інші аспекти даного виду бухгалтерського обліку.

Таким чином, у даній роботі поряд з визначенням концепцій амортизації розглядається порядок нарахування амортизації основних засобів у податковому обліку, а також питання розрахунку та відображення сум амортизації у регістрах бухгалтерського обліку відповідно до П(С)БО №7 “Основні засоби”. Також значна увага приділяється впливу амортизаційних відрахувань на результати фінансово-господарської діяльності промислових підприємств та проблемам обліку амортизації в Україні та шляхам їх подолання.

При написанні роботи були використані діючі нормативні акти, що реґламентують питання організації і ведення обліку основних фондів організації та їх амортизації, навчальні посібники з бухгалтерського обліку, фінансів, економіки підприємств.

1. Основні засоби - складова частина необоротних активів підприємства

1.1. Сутність основних засобів та їх характеристика

Активи підприємства в бухгалтерському обліку діляться на оборотні і необоротні. До необоротних активів відносять ті, що використовуються протягом тривалого часу з певною метою. До таких активів відносяться основні засоби та інші матеріальні необоротні активи, малоцінні необоротні матеріальні активи і нематеріальні активи.

Основні засоби являють собою сукупність матеріально-речовинних цінностей, що використовуються у якості засобів праці. Вони діють у натурально-речовинній формі, багаторазово використовуються в процесі виробництва і переносять свою вартість на знову виготовлений продукт частинами. Водночас, не всі засоби праці відносяться до основних засобів. В окрему групу виділяються нематеріальні активи і малоцінні необоротні матеріальні активи.

Бухгалтерське визначення основних засобів відрізняється від політекономічного і податкового. Методологічні основи і визначення основних засобів надане в П(С)БО 7 «Основні засоби».

Основні засоби - це матеріальні активи, що підприємство утримує із метою використання в процесі виробництва або постачання продукції, надання послуг, здачі в оренду або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання яких більш 1 року (або операційного циклу, якщо він перевищує 1 рік).

Виходячи з даного визначення, існує тільки один критерій при віднесенні об'єкта до основних засобів - термін служби.

Для розмежування основних засобів і малоцінних необоротних матеріальних активів, термін служби яких більш 1 року в наказі про облікову політику керівництвом підприємства повинен бути обраний критерій. На сьогоднішній день більшість підприємств зазначило грошовий критерій з урахуванням фактора істотності.

Виходячи із зазначених особливостей основних засобів, перед їх обліком стоять певні завдання:

Підприємства різних потужностей оснащуються основними засобами відповідно до особливостей технології, організації, об'єму і специфіки продукції, робіт і послуг.

1.2. Сучасне нормативне регулювання обліку основних засобів

Діючі нормативні акти, що реґламентують питання організації і ведення обліку основних фондів організації та їх амортизації