Облік затрат щодо збуту ведуть на рахунку «Витрати на збут». Загальна методика обліку затрат на збут з реалізації за елементами аналогічна методиці обліку затрат виробничої діяльності. Тобто на першому етапі формуються елементи затрат, на другому проводиться їх списування на фінансові результати у внутрішньогосподарському обліку — визначається можливість їх прямого або непрямого віднесення на відповідний вид продукту. Непрямі затрати поділяються між окремими видами продукції.

За контрактом з покупцем окремі затрати по збуту можуть бути відшкодовані продавцю. Залежно від того, за чий рахунок здійснюються затрати, до рахунка «Затрати на збут» доцільно відкрити два субрахунки: за рахунок продавця та за рахунок покупця.

Обороти на дебеті рахунка «Затрати по збуту» можливі з кредиту таких рахунків:

Кредит рахунка «Виробничі запаси», із них:

Кредит рахунка «Матеріали»

Кредит рахунка «Запасні частини»

Кредит рахунка «Паливо»

Кредит рахунка «Малоцінні і швидкозношувані предмети»

Кредит рахунка «Знос (амортизація) основних засобів»

Кредит рахунка «Розрахунки з оплати праці»

Кредит рахунка «Розрахунки зі страхування»

Кредит рахунка «Розрахунки з різними кредиторами» та інші.

У зв'язку з тим, що затрати зі збуту є частиною собівартості проданої (реалізованої) продукції та впливають на фінансовий результат, доцільно провадити розподіл цих витрат між окремими видами проданої продукції поза фінансовим обліком.

У цьому випадку затрати щомісячно розподіляються так:

а) затрати загального характеру — між видами реалізованої продукції пропорційно до її виробничої собівартості;

б) транспортні витрати (якщо їх питома вага значна) — за видами реалізованої продукції, їх просто списують наприкінці місяця.

Для розподілу затрат по збуту у бухгалтерії складають довідку-розрахунок або відомість розподілу, де вказують види реалізованої продукції, її виробничу собівартість.

Як правило, загальна сума затрат по збуту повністю списується і включається до собівартості проданої (реалізованої) продукції. При цьому робиться бухгалтерський запис, дебет рахунка «Фінансові результати», кредит — «Затрати зі збуту».

4. Облік затрат комерційної діяльності по продажу (збуту, реалізації) товарів.

До затрат на збут підприємства оптової торгівлі належать затрати, які пов'язані з продажем товарів. Такими затратами є:—

затрати на пакувальні матеріали;—

оплата праці продавцям;—

комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту та складів, водіям тощо;—

затрати на реклами;—

затрати на дослідження по ринку (маркетингу);—

витрати на відрядження, які пов'язані зі збутом (продажем) товарів;—

затрати по транспортуванню товарів покупцям;—

фрахт;—

оплата послуг збутових, посередницьких організацій;—

оренда, амортизація: страхування, ремонт, утримання основних засобів відділу збуту, складів, транспортних засобів, демонстраційних залів тощо;—

гарантійне обслуговування покупців;—

надання знижок (дисконту) покупцям тощо.

Загальна побудова обліку затрат по продажу (збуту, реалізації) товарів підприємствами оптової торгівлі аналогічна обліку затрат по продажу готової продукції виробничими підприємствами. На першому етапі обліковуються затрати за елементами (та для внутрішньогосподарських потреб за статтями або іншими показниками). На другому затрати списуються на результати комерційної діяльності.

Затрати зі збуту (продажу)

Дебет Кредит

Затрати за елементами | Списування затрат

Податкові платежі при реалізації готової продукції

Відповідно до чинного законодавства підприємства при реалізації продукції споживачам стають платниками в бюджет податку на додаткову вартість. ПДВ встановлюється у відсотках до обсягу реалізації — 20 %. Наприклад, якщо підприємство відвантажило готової продукції на суму 20000 тис. руб., окремими позиціями в рахунку-фактурі воно повинно виділити ПДВ у сумі 4000 тис. руб.

Суми ПДВ, нарахованого в бюджет, повинні бути перераховані у встановлений термін.

Якщо підприємство реалізує готову продукцію у валюті, то податкові платежі в бюджет ПДВ воно вносить або у валюті, або в гривневому еквіваленті за курсом на день платежу.

Для контролю за тим, як виконуються зобов'язання перед бюджетом по зазначеному податку, підприємства всіх організаційно-правових форм подають відомості (довідки за установленою формою) у свою податкову інспекцію. Якщо підприємства затримали сплату податку, то з них стягується пеня в розмірі 0,3 % за кожний день прострочення до несплаченої суми податку.

Підприємства, що реалізують товари (роботи, послуги), звільняються як від ПДВ, так і оподатковувані податком, мають право на одержання пільги тільки в тому випадку, коли облік витрат на виробництво і реалізацію таких товарів (робіт, послуг) ведеться роздільно.

Підприємства, що реалізують підакцизні товари, крім того, є платниками в бюджет акцизу.

Висновок.

Підприємство при відвантаженні продукції може понести витрати, зв'язані зі збутом продукції, не підлягаючому відшкодуванню покупцем. Такі витрати називають комерційними. До них, зокрема, відносяться витрати на рекламу; на тару й упакування продукції на складах готової продукції; по доставці продукції на станцію (пристань) відправлення, навантаженню у вагони, на судна, в автомобілі й інші транспортні засоби; комісійні збори і відрахування, сплачені збутовій і іншій посередницькій організаціям; по змісту приміщень для збереження продукції в місцях її реалізації; участь у виставках і ярмарках; вартість зразків товарів, переданих безкоштовно і не підлягаючому поверненню покупцем.

Витрати на упакування і транспортування, включаються в собівартість відповідних видів продукції прямим шляхом, а при неможливості — розподіляються пропорційно якій-небудь базі, передбаченої в галузевих інструкціях із планування, обліку і калькулюванню (ваги, обсягу, виробничої собівартості й ін.).

Список використаної літератури.