Нарахування амортизації НА здійснюється протягом часу їхнього корисного використання, що встановлюється підприємством при зарахуванні НА на баланс, але не більше 20 років. Цей метод нарахування амортизації передбачений формою №ВНА-1, незалежно від того, що законодавством дозволено застосовувати і методи, передбачені в П(З)БУ-7 для ОЗ.

Розрахунок первинної вартості нематеріальних активів рекомендується проводити у Відомості визначення первинної вартості нематеріальних активів за формою ОЗ-18. Переоцінка нематеріальних активів повинна проводитися у порядку, рекомендованому П(С)БО№8 з оформленням акту переоцінки нематеріальних активів.

3. Інвентарний список—застосовується в місцях експлуатації

нематеріальних активів для обліку кожного об’єкта за

матеріально-відповідальними особами. Дані, що містяться в

цій інформації, мають бути тотожними записам в

інвентарних картках обліку нематеріальних активів.

4.Опис інвентарних карток—застосовується для реєстрації інвентарних карток. Ця форма складається в одному примірнику в бухгалтерії з метою контролю за зберіганням інвентарних карток.

5.Інвентарна картка обліку—здійснюється запис на підставі актів прийому-передачі нематеріальних активів та активу списання нематеріальних активів: для обліку окремих об’єктів нематеріальних активів; для групового обліку однотипних об’єктів, які надійшли в експлуатацію в одному календарному місяці і мають одне і те ж виробничо-господарське призначення і вартість. Ведеться у бухгалтерії в одному примірнику на кожний об’єкт нематеріальних активів.

6.Головна книга та регістри обліку нематеріальних активів.

Використовується для узагальнення даних журналів, взаємної перевірки правильності записів за окремими рахунками і складання фінансової звітності. До Головної книги заносяться із журналів підсумки оборотів з кредиту рахунків. Вона ведеться протягом календарного року, на кожний синтетичний рахунок у Головній книзі відводять окрему сторінку.

7.Баланс підприємства—документ, що підприємство представляє органам податкової служби по закінченні звітного періоду господарювання.

Підставою для обліку НА є патенти, свідоцтва, довідки, накладні, рахунки-фактури.

Для оформлення внутрішніх документів з обліку нематеріальних активів використовують зовнішні документи:

1.договір купівлі-продажу;

2.довіреність;

3.платіжне доручення;

4.акт виконаних робіт.

2.3.2 Амортизація нематеріалних активів

За ПБО8, усі без виключення нематеріальні активи підлягають амортизації. Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання.

Строк корисного використання об’єкта нематеріальних активів встановлюється підприємством самостійно при визнанні цього об’єкта активом. При цьому загальний строк корисного використання нематеріального активу не повинен перевищувати 20 років і при його визначенні слід ураховувати:

1.строк корисного використання подібних активів;

2.моральний знос, що передбачається;

3.правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання та інші фактори.

Виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод підприємство самостійно обирає метод амортизації нематеріальних активів. Поширено застосування прямолінійного методу нарахування амортизації. Цей метод застосовується також у випадку, коли умови отримання майбутніх економічних вигод визначити неможливо.

Крім прямолінійного методу нарахування амортизації підприємство може обрати інший метод амортизації, який краще враховує форму надходження економічних вигод від використання нематеріального активу. Можливі методи нарахування амортизації визначені у ПБО7:

1.Прямолінійний.

При його застосуванні річну суму амортизації визначають діленням амортизаційної суми на строк корисного використання об’єкта ОЗ.

Nрічна= (Первісна (переоцінена) вартість-Ліквідаційна вартість)/строк корисного використання (3.1)

2.Зменшення залишкової вартості.

За ним річну суму амортизації розраховують як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації (на перше число місяця, наступного за місяцем, в якому об’єкт ввели в експлуатацію) та річної норми амортизації.Річну норму амортизації обчислюють (у відсотках) за формулою:

n—кількість років корисного використання об’єкта;

Лв—ліквідаційна вартість;

Пв—первісна вартість.

3.Прискореного зменшення залишкової вартості.

Тут річна сума амортизації дорівнює добутку залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на початкову дату нарахування амортизації та річної норми амортизації, яку обчислюють за формулою:

Nрічна=Залишкова вартість * ((100% / строк використання)*2) (3.3)

Важливо: в останній рік експлуатації об’єкта суму річної амортизації визначають як різницю між його залишковою та ліквідаційною вартістю, оскільки останню не беруть до уваги при підрахунку суми зносу перших чотирьох років.

4.Кумулятивний.

При його використанні протягом перших років експлуатації накопичується більша частка амортизаційних відрахувань, а в наступних звітних періодах сума знижується. Річну суму амортизації обліковують як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Коефіцієнт визначають, поділивши кількість років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об’єкта ОЗ, на загальну суму числа років його використання:

Кк=кількість років використання, що залишилася / суму порядкових номерів років використання (3.4)

Формула нарахування амортизації за кумулятивним методом:

Nрічна= (Первісна вартість-Ліквідаційну вартість) * КК (3.5)

Знайдений річний показник ділимо на 12, і маємо місячну суму амортизації.

5.Виробничий.

За виробничим методом місячну суму амортизації визначають як добуток фактичного місячного обсягу продукції та виробничої ставки амортизації. Останню знаходять, поділивши амортизаційну вартість на загальний обсяг продукції, який підприємство планує виробити на даному об’єкті:

Св= (Первісна вартість-Ліквідаційна вартість) / Плановий обсяг продукції (3.6)

Тобто місячну норму амортизації можна подати:

N місячна= Обсяг продукції за місяць*Св (3.7)

Сума нарахованої амортизації прямо пропорційна до обсягу виробленої продукції.

6.Податковий.

Цей метод базується лише на амортизаційних нормах Закону про прибуток.

Незважаючи на можливість вибору економічно обґрунтованого методу амортизації, більшість підприємств вдаються до податкових ставок.

Негативні сторони:

1.використання норм із Закону про прибуток у жодному разі не знижує трудовитрат. Адже податкова та бухгалтерська вартість одних і тих самих об’єктів частіше за все не однакова, і виходить, будуть різними амортизаційні суми;

2.застосування податкових ставок призводить до перекручення достовірності суми витрат з амортизації й залишкової вартості ОЗ. Мета бухобліку не збігається з метою податкового. Кожен із них ґрунтується на різних нормативних, законодавчих актах. Перенесення окремих ставок з податкового обліку до бухобліку позбавляє