Операційна облікова інформація розкриває щоденні операції фірми і відображається у первинних документах (виписки з розрахункового рахунку банку, прибуткові і видаткові касові ордери, накладні на товари, матеріали та ін.). Вона є вихідною інформацією для фінансового і управлінського обліку.

Дані фінансового обліку повинні надавати користувачам корисну інформацію. На сьогоднішній день визначено, що в умовах ринкової системи існують три основні групи багаточисельних користувачів інформації: 1) внутрішні, які безпосередньо зайнятті бізнесом у даній промисловій фірмі. Це зокрема, посадові особи, які несуть відповідальність за ведення справ та за досягнення поставлених перед фірмою цілей. 2) зовнішні прямі, які знаходяться за межами фірми, але мають пряму фінансову зацікавленість у її бізнесі. Сюди відносяться вкладники капіталу (засновники, акціонери), кредитори, постачальники, банки, фінансові та страхові компанії. 3) зовнішні непрямі, які мають непряму зацікавленість у бізнесі фірми. Це наприклад, податкова служба, статистичні та урядові структури, фондові біржі, факторингові компанії, потенційні іноземні спонсори або інвестори і т.д.

Облікова інформація, спеціально підготовлена для використання менеджерами у процесі планування, аналізу, оцінки і контролю називається управлінською обліковою інформацією.

При формуванні вихідної інформації не можна применшувати чи перебільшувати характеристики реальності, оскільки це може привести до не передбачуваних наслідків. Тому інформація повинна бути зрозумілою, доцільною, своєчасною, достовірною та повною

3. Господарський облік пов`язаний з економічною діяльністю людей – з процесами виробництва, обміну, розподілу матеріальних благ. Господарські процеси на фірмі повинні бути організовані, тобто необхідно управляти ними.

Господарський облік – це кількісний вираз та якісна характеристика господарських процесів з метою управління ними.

Господарський облік буває оперативний, статистичний та бухгалтерський.

Оперативний облік ведеться з метою оперативного реагування на зміни в господарських та інших виробничих ситуаціях. Наприклад, вийшов з ладу верстат, необхідно організувати його ремонт; не надійшли вчасно матеріали від постачальників згідно з договором, необхідно шукати вихід з положення. Оперативний облік ведеться на рівні первинних ланок економіки – робочого місця, дільниці, цеху, виробництва.

Статистичний облік ведеться при необхідності одержання статистичних даних (темпи інфляції; валовий випуск продукції промисловості; знос основних засобів; взаємозаборгованість підприємств) з метою визначення закономірностей і тенденцій розвитку економіки. Дані статистичного обліку використовуються для управління економікою в цілому, її галузями, регіонами.

Об`єктами як оперативного, так і статистичного обліку не обов`язково є господарські процеси та кошти підприємства (наприклад, статистика вивчає і культурні та духовні потреби людей).

Бухгалтерський облік ведеться з метою здійснення контролю за господарською діяльністю на підприємстві. Його особливостями є: неперервність в часі; сувора документованість; він охоплює тільки ті факти підприємницької діяльності, які можуть бути представлені в грошовому вимірі, а також забезпечує співставлення даних різних періодів.

Метод бухгалтерського обліку включає в себе ряд елементів, які виходять із змісту господарського обліку. Вони можуть бути умовно розділені на 4 розділи:

а) елементи, пов`язані з організацією бухгалтерського спостереження. В бухобліку для реєстрації первинних даних використовується документація та інвентаризація. Документи – це початок обліку, в них безпосередньо з натури фіксуються всі операції, які здійснені на підприємстві. Однак дані обліку можуть мати розбіжності з дійсним станом майнових коштів підприємства. Для усунення цих розбіжностей проводиться інвентаризація, тобто перепис майнових коштів. Інвентаризація використовується також для одержання первинних даних. Систематичні інвентаризації забезпечують реальність облікових даних;

б) елементи, пов`язані з організацією бухгалтерського вимірювання. В первинних даних фіксуються натуральні або трудові вимірювачі. Для забезпечення узагальненого відображення всіх суб`єктів бухгалтерського обліку необхідно їх відобразити в грошовому вимірі. Для цього використовуються оцінка і калькуляція. Оцінка – це спосіб грошового вимірювання господарських коштів та їхніх джерел. В окремих господарських процесах присутні різні види затрат. На основі їх підсумовування, групування і спеціальних розрахунків визначаються затрати по кожному з них. Калькуляція – це спосіб визначення в грошовій формі собівартості одиниці окремих господарських процесів;

в) елементи, пов`язані з групуванням об`єктів бухобліку. Зафіксовані первинні дані, відображені в грошовій оцінці, необхідно в поточному порядку систематизувати, згрупувати за їхнім економічним змістом. В бухобліку для цього використовуються рахунки і подвійний запис. Рахунки бухобліку відкриваються за принципом економічної однорідності, по них проходить систематизація господарських операцій.

г) елементи, повязані з узагальненням даних обліку. Разом з поточним обліком виникає необхідність в одержанні кінцевих даних про всю господарську діяльність. Для цього використовуються баланс і звітність. Баланс – це запис узагальненого відображення і групування господарських коштів підприємства та його зобов`язань (джерел їх утворення) в грошовій оцінці на певну дату. Для аналізу роботи підприємства необхідні також дані про господарські процеси за певний період. Ці дані надаються в звітності, яка складається на основі записів на рахунках після додаткової обробки. Звітність – це засіб одержання кінцевих даних про господарську діяльність підприємства за певний період.

Інформація про фінансовий стан фірми міститься в головному елементі пакету фінансової звітності – балансі фірми.

Баланс фірми – це деталізована репрезентація фінансового стану фірми на конкретний момент часу (“фотографія в цифрах”), яка відображає, з одного боку, склад, розміщення і використання капіталу (майна) фірми, тобто все те, чим володіє фірма на дату складання балансу, а з другого боку – показує джерела формування та накопичення капіталу (коштів).

Баланс фірми складається з двох рівновеликих частин, які оформлені у вигляді таблиці, ліва сторона якої відображає активи фірми, а права – пасиви.

4. Інформаційно-технологічні системи перетворились на великі багатогалузеві комплекси, які охоплюють практично всі сфери бізнесу.

Розглядаючи інформаційно-технологічні системи, необхідно зазначити, що у різних країнах фахівці по-різному трактують і описують їх. Розширена схема розвитку