Тому, щоб досягнути проміжних орієнтирів монетарної програми потрібно розрахувати і тримати під контролем поточні показники, які характеризують регулюючий вплив Національного банку на грошово-кредитний ринок, у тому числі обсяги кредитної емісії, ставки обовязкового резервування депозитів комерційних банків, орієнтири процентної і курсової політики тощо. Згадані показники за певний період часу розраховуються виходячи із співвідношень, що склалися у звітному періоді між ними та основними показниками діяльності комерційних банків. Серед співвідношень, які використовуються, є взаємозвязок між грошовою базою, кредитами уряду і комерційним банкам, динамікою зовнішніх активів та деякими іншими показниками Національного банку, з одного боку, та показниками грошової маси (М0, М1), кредитних вкладень, ліквідності, зовнішніх активів та іншими показниками функціонування комерційних банків і банківської системи в цілому, з другого боку. Значна увага приділяється при цьому динаміці грошового мультиплікатора, який відображає взаємозвязок грошової маси (М1, М2) та грошової бази, а також факторам, що впливають на зміну швидкості обороту грошей, динаміку кредитної активності комерційних банків, показники доходів, видатків та дефіциту державного бюджету, зміну зовнішньої заборгованості держави та перпективи її погашення.

Таким чином, у наведеній послідовності від визначення кінцевої та проміжної мети до встановлення показників регулюючого впливу Національного банку на розвиток грошово-кредитного ринку країни формується монетарна програма. Вона є невідємною частиною загальнодержавної економічної політики і повністю повязується з основними планово-прогнозними показниками розвитку економіки в цілому і показниками державного впливу на цей розвиток через податкову, бюджетну, цінову, зовнішньоекономічну політику та інші канали впливу держави на економіку.