Навколо поняття ”заробітної плати”, постійно велися диску-сії щодо її сутності робилися спроби дати найбільш вичерпне її визначення, обґрунтувати принципи організації, переглянути або уточнити складові механізму функціонування.

Заробітна плата як економічна категорія належить до найскладніших. Поряд з такими категоріями, як прибуток, податки, зайнятість, вона є одним з головних елементів, своєрідним «нервовим центром» суспільного організму.

За нинішніх умов як правило її поділяють на:

- номінальну заробітну плату, яку одержує працівник у грошовій формі за виконану роботу або витрачений час;

- реальну заробітну плату, яка являє собою кількість товарів і послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату або це «купівельна спромож-ність» номінальної заробітної плати.

Невідповідність реальної зарплати прожитковому рівню спонукає десят-ки мільйонів висококваліфікованих працівників здійснювати маятникову міг-рацію в інші країни для пошуку більшої зарплати.

Розгляд сутності заробітної плати за умов соціалізму обов'язково супро-воджувався наголошуванням на докорінній відмінності її природи в капіталіс-тичному суспільстві. Обгрунтування цього базувалося, як правило, на двох постулатах:

- при соціалізмі заробітна плата була формою реалізації розподілу за працею, а при капіталізмі - перетвореною формою вартості (або ціною) робочої сили;

- залучення до праці у формі найму при соціалізмі полягає у планомірно-му включенні робітників і службовців у суспільне виробництво, засноване на загальнонародній власності, а при капіталізмі воно означає купівлю-продаж робочої сили.

За офіційними поглядами, що домінували в командно-адміністративній економічній теорії за радянських часів, заробітна плата як результат дії закону розподілу за працею в соціалістичному товарному виробництві має репрезен-тувати виражений у грошовій формі еквівалент тієї частки трудового внеску працівника в кінцевий спільний результат праці, яка забезпечує особисте спо-живання працівника.

Щодо капіталізму, то згідно марксистської теорії заробітна плата у цій економічній системі як результат дії закону розподілу за вартістю (ціною)

робочої сили зводиться до ціни продуктів (життєвих засобів), необхідних для від-творення цієї самої робочої сили, або, що те саме, до відображеної в них кіль-кості абстрактної праці.

Чи діє в сучасній економічній системі, заснованій на багатоманітності форм власності і господарювання, а отже, в економіці змішаного типу, закон розподілу за працею, чи його дія припиняється й розподільні відносини сто-совно найманих працівників регулюються виключно законом розподілу за вартістю (ціною) робочої сили? Відповідь на це питання має суттєве як теоре-тичне, так і практичне значення, оскільки становлення в Україні ринкової економічної системи, а отже, й нової організації заробітної плати, потребує всебічного розгляду природи цієї складної категорії, з'ясування механізмів її формування. Правильна організація оплати праці передбачає додержання певних принципів.

Принцип оплати праці за кількість і якість. Це означає, що при оплаті праці повинні враховуватися кількість виробленої продукції і складність її виготовлення, важливість, якісні характеристики.

Принцип підвищення рівня оплати праці. На скільки зростає продуктив-ність праці, настільки ж підвищується заробітна плата працівників.

Принцип державної політики в оплаті праці проявляється в тому, що ос-новні питання регулювання оплати праці вирішуються урядом. Розміри тариф-них ставок, посадові оклади, всі елементи тарифної системи, коефіцієнти, над-бавки до заробітної плати встановлюються в централізованому порядку. Якщо порівняти характеристики сутності розподілу за працею при соціа-лізмі й розподіл за вартістю (ціною) робочої сили при капіталізмі, то передов-сім привертає увагу їхня якісна єдність, адже в обох випадках об'єктом розпо-дільних відносин є необхідний продукт, що поступає в розпорядження найманого працівника як плата за його працю і становить обсяг життєвих засобів, які забезпечують за досягнутого рівня розвитку продуктивних сил відповідний рівень споживання матеріальних і нематеріальних благ та послуг.

Таким чином, необхідний продукт, величина якого визначається передов-сім рівнем розвитку продуктивних сил, поступає в розпорядження працівника у формі заробітної плати незалежно від того, в якому суспільстві він живе — капіталістичному чи соціалістичному [40].

Перехід від централізованої планової системи господарювання до систе-ми, заснованої на ринкових відносинах, потребує переходу від форму-вання заробітної плати як частки працівника в загальнодержавному фонді споживання або доході підприємства до формування її як вартості (ціни) робочої сили. Для більшості працівників державного сектора економіки встановлено тарифну систему оплати праці - це норматив, за допо-могою якого держава встановлює регулювання і диференціювання рівня заро-бітної плати різних груп і категорій працівників залежно від кваліфікаційного рівня, умов, складності, інтенсивності і важливості виконуваної роботи, а та-кож особливостей галузей промисловості і підприємств, їхнього територіаль-ного розміщення та вартості робочої сили на ринку.

В основі вартості робочої сили має бути оцінка суспільно необхідних ви-трат на її відтворення й відповідна оцінка обсягу життєвих засобів, необхідних для нормальної життєдіяльності людини.

Серед багатьох форм існування необхідного продукту провідне місце зай-має заробітна плата, через яку зв'язується розмір необхідного продукту, що надходить у розпорядження працівника, з його працею.

Звернімося до визначень заробітної плати. Найпоширенішими є визначення заробітної плати як частки суспільного продукту (національного доходу), що розподіляється за працею між окремими працівниками. Так, у словнику-довіднику з питань заробітної плати, виданому в середині 80-х років, читаємо: «Заробітна плата - виражена в грошах частка робітників і службовців у фонді індивідуального споживання національного доходу, становить основну форму необхідного продукту і роз-поділяється відповідно до кількості і якості витраченої ними праці в суспіль-ному виробництві»

«Заробітна плата, - зазначають автори навчального посібника для вузів

М. Баб'як, Л. Пешенкова, — це частка сукупного суспільного продукту в гро-шовому вираженні, що виділяється державою для задоволення особистих по-треб робітників і службовців і розподіляється між ними відповідно до кількос-ті і якості витраченої праці».

М. Вачевським подається наступне визначення: «Заробітна плата - це грошова форма розподілу фондів для працівників