Можна виділити чотири форми регулювання бюд-жетів:

1. Централізована, здійснювана Мінфіном з метою вирівнювання можливостей одержання доходів і фінан-сування видатків усіма місцевими органами держави.

2. Децентралізована, основою якої є фінансова са-мостійність місцевих рад.3. Забезпечення джерелами доходів усіх ланок бюд-жетної системи.

4. Забезпечення бюджетним фінансуванням усіх га-лузей народного господарств.

У Верховній Раді і на місцях йдуть суперечки щодо централізованої і децентралізованої форм регулювання доходів місцевих бюджетів.)

Розширивши права і водночас підвищивши відпо-відальність місцевих рад за економічні результати діяль-ності (особливо у вирішенні соціальних і економічних питань), держава не підкріпила ради реальними джере-лами доходів або ж фінансовою базою. Проте добре відомо, що без фінансів жодна влада не діятиме.

Фінансові кошти як і раніше, нагромаджуються у державному бюджеті як загальнодержавні податки і обов'язкові платежі, господарем яких є Верховна Рада України, що розподіляє ці кошти між державою і місце-вими органами влади у вигляді відрахувань.

Не можна забувати, що самостійність місцевих ор-ганів влади формується в умовах жорстокої фінансової кризи — дедалі більше зростаючого державного боргу України, бюджетного дефіциту та інфляції, яка є найбільш жорстокою формою фінансової кризи.

Таке положення з фінансами не дає змоги встанови-ти стабільні нормативи відрахувань до місцевих бюд-жетів від загальнодержавних податків і обов'язкових платежів.

Для самостійного затвердження бюджетів необхідно, аби кожна рада народних депутатів мала на перспективу не тільки свої, закріплені за нею доходи, а й розміри відрахувань від загальнодержавних доходів і податків. До чого веде відсутність установлених таких нормативів, ми добре обізнані на прикладі затвердження бюджетів у зовсім недалекому минулому. Теоретично самостійні бюджети місцевих рад народних депутатів цілком і повністю залежать від загальнодержавних доходів, які будуть передані їм на черговий рік. Сама ж частка відра-хувань визначається тільки після того, як Верховна Рада України схвалить Закон про Державний бюджет.

Відсутність механізму регулювання грошових над-ходжень населення і гіпертрофія частини економіки, зайнятої виробництвом товарів і послуг для населення, призвели до зменшення їх випуску, що збільшило незадоволений попит населення на товари і веде до ще більшого зростання цін.

Необхідно забезпечити регулювання витрат і форму-вання прибутку залежно від галузі виробництва. При цьому не можна забувати про економічний розвиток районів, а саме про те, що в них домінує — промислова чи сільськогосподарська галузь, бо дохідні бази їхні дуже різні.

Сільськогосподарські області потребують додаткових вкладень фінансів на розвиток сільського господарства і соціально-культурної галузі.) в умовах сьогодення при формуванні місцевих бюд-жетів не може бути й мови про однаковий підхід до всіх областей, необхідно враховувати наявний економічний розвиток областей, міст, районів.

Нині бюджет України перебуває в тяжкому стані, відображаючи економічне і соціальне становище су-спільства. Деформовано структуру народного госпо-дарства, падають якісні показники виробництва, зни-жується виробництво продукції, зростає матеріальна і вартісна незбалансованість, а збільшення доходів насе-лення значною мірою перевищує зростання вироб-ництва товарів, посилюється утриманство, невміння жи-ти на основі наявних коштів. Постійно зростаючі видат-ки бюджетів усіх рівнів по вирішенню соціальних про-блем та інших невідкладних завдань при зниженні ви-робництва товарів призвели до дедалі зростаючого дефі-циту доходів рад усіх рівнів.

Це ще раз підкреслює необхідність централізації бюджету в одному органі — Міністерстві фінансів України, централізованого регулювання усіх бюджетів за рахунок загальнодержавних доходів і рівного фінансу-вання усіх галузей. Планування доходів бюджету всіх рівнів (загаль-нодержавного, обласного, міського, районного, селищ-ного, сільського) відбувається при складанні проекту бюджету. Планування бюджету покликане визначити суму коштів, яка повинна бути залучена до бюджету для фінансування розвитку народного господарства, со-ціально-культурної сфери, утримання армії, органів вла-ди і управління.

У процесі планування доходів усіх рівнів повинно бути забезпечено повне виявлення доходів по всіх дже-релах їх створення.

При плануванні бюджету необхідно виходити з реалій сьогодення:—

підвищення цін;—

економічної кризи й інфляції;—

кризи неплатежів.

Виявлення джерел доходів та видатків бюджету, їх розподіл по галузях характеризують завершення першого етапу планування проекту бюджету, який потім вино-ситься на розгляд відповідних рад, при його прийнятті він набуває сили Закону.

Необхідно мати на увазі, що такі області, як Во-линська, Сумська, Чернігівська та ін., — сільськогоспо-дарські, належать до нечорнозем'я, мають недостатньо розвинуту промисловість, у зв'язку з чим цим областям десятки років щорічно в порядку перерозподілу з респу-бліканського бюджету встановлювали підвищені відраху-вання від загальнодержавних дохідних джерел, вони от-римували як дотацію, так і субвенцію.

Бюджетне регулювання застосовується при форму-ванні бюджетів шляхом виділення коштів по нормативах загальнодержавних податків нижче стоячим бюджетам для збалансування видатків, в яких відображається ре-альна потреба в коштах господарств і соціально-культурної сфери областей, міст, районів, селищ і сіл.

Якщо закріплені доходи від загальнодержавних по-датків, обчислені по нормативах, не покривають видат-ки, при затвердженні державного бюджету передбачається для областей дотація, субвенція чи субсидія. Причому нормативи передбачаються у відсотках, а дотації, суб-венції — в грошових одиницях.

Формування і регулювання бюджетів потребують збалансованості, а отже, мають опиратися на балансовий метод регулювання бюджетів. Поряд з даним методом ре-гулювання бюджетів е ще такі методи: податковий, пере-розподілу, дотації, субвенції, коефіцієнтів, нормативний.

Застосування того чи іншого методу бюджетного регулювання залежить від підстав складання бюджетів, тобто від того, які є кошти по доходах.

У час, що передував переходу до ринкової еконо-міки, процес складання, як правило, починався з видат-кової бази, а потім порівнювали видатки і доходи, не допускаючи перевищення доходів над видатками. Нині бюджет складають на основі прогнозних розрахунків до-ходів, і це правильно,