4. Здійснює, певною мірою, розподільчу роль, що полягає у перерозподілі ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових) з одних галузей і сфер економіки в інші під впливом зменшення попиту на одні види товарів і послуг і зростання на інші, що відбувається внаслідок міжга-лузевої конкуренції, про сутність якої буде сказано в наступній темі. Щоб ринок міг виконати свої конструктивні функції, втілені знач-ною мірою у його стимулюючій, регулюючій, інтегруючій і розподільчій ролях, необхідно створити комплекс умов.

1.2. Умови формування і розвитку ринку.

Для ефективного функціо-нування цивілізованого ринку потрібні відповідні умови:

По-перше, реальний плюралізм типів і форм власності та форм господарювання. Якщо виходити з досвіду розвинених країн Заходу, то для забезпечення такого плюралізму мають існувати індивідуальна (при-ватна) власність (заснована як на власній, так і на чужій праці), колек-тивна власність (у формі акціонерних компаній, кооперативів, власність трудових колективів тощо), державна власність, змішані форми влас-ності як наслідок різних комбінацій названих типів і форм.

По-друге, ефективність функціонування ринку залежить від здат-ності суб'єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін, Наявність такого впливу, що передбачає існування монополій (у тому числі олігополій як колективних монополій), знижує ефективність функ-ціонування ринку.

По-третє, розвинене антимонопольне законодавство та наявність до-статніх механізмів його реалізації певною мірою послаблюють монопо-лістичні тенденції в економіці та сприяють ефективному функціону-ванню сучасного ринку.

По-четверте, добре розвинена система економічного та адміністра-тивного регулювання економіки державою (за переважання економіч-них методів) створює передумови для існування регульованого ринку. По-п'яте, надійність і доступність всебічної інформації про ринок, розвинена маркетингова діяльність.

По-шосте, конкурентна боротьба між різними суб'єктами підприєм-ницької діяльності, кількість яких у виробництві однотипної продукції має становити більш як 7—8, оскільки 1—2 суб'єкти — це монополія, а З—5 — олігополія.

По-сьоме, розвинений і розгалужений комплекс об'єктів власності, що можуть стати об'єктом купівлі-продажу (засоби виробництва, у тому числі земля, робоча сила, інтелектуальна власність у формі патентів, ліцензій тощо, послуги, різні види цінних паперів — акцій, облігацій, сертифікатів тощо, гроші, нерухомість, предмети споживання та ін.).

По-восьме, наявність ринкової інфраструктури, тобто комплексу інститутів, підприємств, служб та установ, що забезпечують обслугову-вання ринку, купівлю-продаж різних об'єктів власності.

По-дев'яте, свобода господарської діяльності, що передбачає здатність суб'єктів господарювання самостійно вибирати партнерів і укладати з ними контракти, договори за взаємовигідними цінами, вільно розпоря-джатися частиною прибутку (після сплати податків), різними ресурсами, незалежність в ухваленні інших господарських рішень, що поєднується з відповідальністю за економічно необґрунтовані рішення, господарю-вання на принципах господарського розрахунку (самоокупності, само-фінансування та ін.) тощо.

По-десяте, поступова і наростаюча інтегрованість національної економічної системи у світове господарство, передусім, через механізм міжнародного поділу праці.

По-одинадцяте, наявність економічно доцільного доступу до джерел фінансування — низьких ставок за банківські кредити, сприятливого інвестиційного клімату в країні тощо.

Наявність таких умов дає можливість сучасному ринку виконувати більшість конструктивних функцій, інтегрованих у комплекс основних ролей. Відсутність комплексу таких умов в Україні зумовлює особли-вості функціонування ринку.

1.3. Структура ринку за різними критеріями.

Структура ринку за різними критеріями:

а) за об'єктами обміну:

=> ринок ресурсів, який набуває форм:—

ринку праці;—

ринку капіталу;—

ринку землі та нерухомості;

=> товарний ринок, який набуває форм:—

ринку споживчих товарів;—

ринку послуг;—

ринку науково-технічних розробок та інформації;

=> фінансовий ринок, що набуває форм:—

грошового ринку;—

ринку цінних паперів;—

валютного ринку;

б) залежно від умов, в яких діють господарюючі суб'єкти:—

вільний (поліполістичний) ринок (багато продавців, багато покупців, товари однорідні, вхід та вихід на ринок вільний, інформація доступна);—

монополізований (олігополія, монополія) (один про-давець або обмежена кількість їх, багато покупців, доступ на ринок та до інформації обмежений);—

монополістична конкуренція (відносно велика кіль-кість продавців, диференціація товару, вільні вхід на ринок та вихід);—

регульований (держава законодавче обмежує економіч-ну свободу окремих господарюючих суб'єктів, формуючи та захищаючи конкурентне середовище);

в) за територіальною ознакою:—

місцевий;—

регіональний;—

національний;—

світовий;

г) стосовно відповідності чинному законодавству:—

легальний (дозволений законом і відкритий для опо-даткування);—

тіньовий (не зареєстрований, ухиляння від сплати податків);

д) стосовно способу формування:—

стихійний;

організований.

(див. Додаток 1.)

Попит та форми реалізації.

2.1. Попит та політекономічний зміст попиту.

Проблемі вивчення попиту, пропозиції та їх взаємодії у світовій економічній літературі приділяєть-ся увага уже близько двох століть. Так, за визначенням К. Маркса, — попит — це представлена на ринку потреба в товарах, а пропозиція — продукт, який є на ринку або може бути доставлений на нього. Амери-канські економісти К. Макконнелл та С. Брю визначають попит як кількість продукту, який споживачі готові та спроможні купити за певну ціну з можливих упродовж відповідного часу цін. Економіка зарубіжних країн. / Під ред. А.С.Філіпенко, В. А. Вергун І а ін.-К.:Либідь, 1996. с.238

Пропозиція, на їхню думку, — це шкала, що показує різні кількості продукту, які виробник бажає і спроможний виробити й запропонувати для продажу на ринку за кожну конкретну ціну з можливих цін упродовж певного часу.

У сучасному економічному словнику, підготовленому російськими ученими, попит характеризується як „фундаментальне поняття ринко-вої економіки, що означає підкріплене грошовою можливістю бажання, наміри покупців, споживачів придбати даний товар”. „Пропозиція, н думку авторів, — це прагнення, бажання виробника (продавця) запропонувати до продажу свої товари”. Кількість близьких за змістом ви значень сутності попиту можна продовжити. Проте найдосконаліший (найлогічнішим) в економічній теорії є, на нашу думку, таке: Попит — е платоспроможна потреба або сума грошей, яку покупці можу і мають намір заплатити за необхідні для них товари і послуги за певною ціною. Пропозиція — сукупність