взає-мозв'язку між попитом і підвищенням цін, а закон попиту виражає також залежність між попитом і зниженням цін. Загалом, сформульо-вані економічні закони відображають не глибинні, внутрішньо необхідні, суттєві зв'язки між окремими явищами і процесами, а поверхневі, на рівні здорового глузду. З цього приводу американські економісти при його обґрунтуванні зауважили, що здоровий глузд і елементарне спо-стереження узгоджуються з кривою попиту, а К. Еклунд зазначив, що ця модель у простій формі описує деякі з діючих у господарстві сил.
Водночас закон попиту не діє за умов ажіотажного попиту (тобто значного додаткового попиту понад нормальним, зумовленого очікуван-ням значного підвищення ціни товару або у випадку його зникнення з обігу), для окремих рідкісних, дорогих і невідтворюваних товарів (кар-тини, антикваріат тощо), а також із „переключенням” попиту спожи-вачів на якісніші й дорожчі товари (наприклад, масова закупівля масла замість маргарину).
В останньому випадку частково має місце ефект престижного попи-ту (описаний американським ученим Т. Вебленом), згідно з яким купів-ля товарів здійснюється за престижними цінами — цінами на вироби високої якості (причому зі зростанням цін на дорогі товари, які виготов-ляють престижні фірми, попит на них до певної межі може зростати).
2.2. Пропозиція і закон пропозиції.
Як і у випадку з попитом на со-рочки, їх пропозиція також зумовлена дією низки чинників, основними з яких є: 1) витрати виробництва; 2) мета фірми, від якої значною мірою залежатиме рівень цін (якщо фірма прагне завоювати нові рин-ки збуту, ціни можуть бути нижчими); 3) наявність або відсутність конкурентів на ринку, зростання кількості яких зумовлює збільшення пропозиції незалежно від цін товарів, політики та ін.; 4) рівень технології (досконаліша технологія здешевлює виробництво); 5) рівень податків (їх підвищення зменшує можливість підприємств збільшувати вироб-ництво); 6) ціни на інші товари (при зниженні цін, наприклад, на сви-нину, можливе збільшення виробництва яловичини).
Зміна витрат виробництва або співвідношення попиту і пропозиції на даний товар зумовлює певні зміни в цінах інших товарів. Якщо ж у стані рівноваги перебуває вся система цін, то спостерігається загальна рівновага на ринку. Засобом її дослідження є рівноважний метод (по-шук економічної системи у стані рівноваги, статики). Хоча ціна рівно-ваги влаштовує покупця і продавця, така рівновага, здебільшого, нега-тивно впливає на рух економічної системи, оскільки у цьому випадку товаровиробники значною мірою втрачають стимули до ведення конку-рентної боротьби, а отже, стимули до виробництва.
Важливою особливістю ціноутворення під впливом нецінових чин-ників є зростання ціни за умов підвищення попиту за незмінної пропо-рції або скорочення пропозиції за незмінного попиту і навпаки. Надлишок пропозиції при встановленні ціни рівноваги призводить до зниження ціни, а її дефіцит — до підвищення ціни. За умов дефіциту Зникає „чорний ринок”.
Крім споживачів у процесі обміну на ринку беруть участь виробники (або продавці) товару, які є пред'явниками пропозиції.
Пропозиція — це бажання і здатність виробників або продавців товару продавати певні товари за певною ціною.
Мінімальну ціну товару, при якій ще є бажаючі його продати називають ціною пропозиції, а кількість товарів, запропонованих до продажу за даною ціною, — величиною пропозиції.
Користуючись цими термінами, можна сформулювати закон пропозиції: між ціною і величиною пропозиції завжди існує прямий зв'язок, тобто вони разом зростають або разом спадають.
Причини цього закону диктуються елементарним здоровим глуздом. Тоді як для споживачів ціна виступає гальмуючим фактором, то для продавців ціна відіграє стимулюючу роль.
Звичайно, що чим по вищій ціні продано товар, тим приємнішим для продавця є факт продажу.
З іншого боку, при зростанні ціни виробник може підвищити пропозицію даного товару шляхом залучення незадіяних раніше малоефективних ресурсів. Його втрати через використання дорожчих технологій, менш кваліфікованої робочої сили, дорожчих або менш якісних природних ресурсів і комплектуючих покриватимуться за рахунок вищої ціни товару.
Крім того, на певному етапі виробники, як правило, стикаються із збільшенням витрат на виробництво одиниці продукції. Це відбувається тому, що певні виробничі ресурси (виробничі площі, будівлі, споруди, машини, обладнання) дуже важко збільшити за короткий проміжок часу. Нарощуючи залучення мобільних ресур-сів (робоча сила, сировина і матеріали, комплектуючі, інструменти), виробник з часом приходить до того, що стаціонарні споруди, обладнання виявляються перевантаженими, внаслідок чого ефективність виробництва знижується, а витрати на виробництво кожної наступної одиниці продукту зростають. Це зростання можна покрити за рахунок збільшення цін.
Як і стосовно попиту, співвідношення між різними значеннями ціни та величини пропозиції подають у вигляді таблиці або графіка (додаток 2), де пропозиція представлена у вигляді ряду альтернативних можливостей: кожній ціні відповідач певна величина пропозиції, яку продавці згідні запропонувати до продажу за даною ціною або навпаки, кожній величині пропозиції відповідає певна ціна, за якою даний обсяг продукції буде запропоновано до продажу.
Як і в ситуації з попитом, для забезпечення конкретно прикладно-го значення наведених даних необхідно чітко розрізняти індиві-дуальну та ринкову пропозицію, а також обов'язково уточнювати, до якого періоду часу відносяться ті чи інші показники пропозиції.
За законом пропозиції, зміна ціни товару супроводжується відповідною зміною величини пропозиції, тобто відбувається рух уздовж кривої пропозиції. Але така залежність зберігається, як зазначалося вище, не завжди, а лише при умові незмінності інших, тобто нецінових факторів. У реальному житті ми досить часто бачимо, як при стабільній ціні змінюється величина пропозиції, чи зміна ціни пропозиції не супроводжується зміною її величини, або ціна і величина пропозиції змінюються у протилежних напрямках тощо. Ці та подібні факти (це може бути також зміна кута нахилу кривої пропозиції) свідчать про зміну самої пропозиції.