Фінансово-кредитні корпорації спеціалізуються на наданні пільгових кредитів підприємствам окремих галузей економіки (сільського господарства, лісової промисловості, рибальства, житлового будівництва тощо), економічно відсталим регіонам, підприємствам місцевих органів влади, їх бюджети та щорічні плани затверджуються парламентом, а діяльність контролюється відповідними міністерствами.

Державні банківські установи посідають важливе місце в банківській системі, бо вони фінансують тільки ті сфери економіки, де з певних причин не працюють комерційні банки. Кредит цих установ традиційно більш пільговий завдяки тому, що вони отримують кошти від бюро довірчих фондів, - установи, де концентруються депозити населення у державних поштово-ощадних касах та державних пенсійних фондах, під законодавче установлений низький процент і самі працюють як органи політичного фінансування.

Японський банк розвитку заснований у квітні 1952 р. Здійснює довгострокове кредитування промисловості, здебільшого тих галузей, які є ризикованими з точки зору приватних банків. Кредитні ресурси цього банку складаються з капіталу, наданого при створенні банку, бюджетних асигнувань, коштів інших урядових установ.

Експортно-імпортний банк заснований у 1950 р. Статутний капітал повністю належить державі, власні кошти банку формуються з його капіталу та бюджетних асигнувань. Залучені кошти складаються з позик, які урядові установи надають банку, та іно земних кредитів. Обсяг, структура пасивів та зміст активних операцій банку щорічно ухвалюються парламентом. Загальна діяль ність банку відбувається під керівництвом міністерства фінансів Банк надає позики підприємствам Японії для зовнішньоекономічної діяльності на строк від шести місяців до п'яти років, в окремих випадках термін позик збільшується до 15-20 років. Спільно з комерційними банками цей банк надає також позики імпортерам японських товарів.

Поштові ощадкаси функціонують при поштових відділеннях Залучені на депозити кошти надходять до Бюро довірчих фондів міністерства фінансів і становлять головну частину його коштів.

Грошово-кредитне регулювання здійснюється через Банк Японії, міністерство фінансів, Федерацію економічних організацій ("Кейданрен").

Банк не має права розпочати свою діяльність без спеціальної ліцензії міністерства фінансів. Для отримання ліцензії засновникам слід забезпечити відповідність капіталу, активів та пасивів банку встановленим нормативам, мати необхідний досвід та знання, певний соціальний статус. Банк має бути організований у формі акціонерного товариства і мати статутний капітал не менше 1 млрд єн.

У його назві має бути слово "гінка" (банк). Дозвіл міністерства фінансів необхідний також для відкриття відділень банку.

До початку 1990-х років функції різних категорій банків згідно із законодавством були розмежовані

Нинішньою банківською реформою в Японії передбачено певну лібералізацію банківської діяльності.

Згідно з нею:

міські банки зможуть відкривати спеціальні трастові та інвестиційні філії;

банки довгострокового кредиту зможуть перетворюватися на комерційні банки або зливатися з ними;

траст-банки матимуть право відкривати філії для проведення операцій із цінними паперами;

фірми, які здійснюють операції із цінними паперами, зможуть створювати (як філії) комерційні банки.

Японські банки оподатковуються за загальними принципами оподаткування корпорацій. Банки сплачують корпоративний податок на прибуток за ставкою 37,5% (за станом на 1998 p.), місцевий податок на прибуток - 12,6%, місцевий подушний податок - 7,76%. Після всіх відрахувань ставка податку становить від 44 до 56%.

Програма страхування депозитів у Японії запроваджена у 1971 р. і контролюється урядом. У разі банкрутства кредитно-фінансової інституції сума страховки має покривати до 10 млн єн на одного вкладника. Такий порядок почав діяти з 2001 р. Нині внески банків у страховий фонд досить низькі: за загальною програмою - 0,048% від суми вкладів за попередній період; за спеціальною програмою - 0,036% від суми вкладів терміном до 2000 р.

Банк Японії 2-3 рази на рік здійснює моніторинг тенденцій фінансового ринку і системи розрахунків, установлення ризику неліквідності, забезпечення збалансованого керівництва банківською системою.

Платіжні системи в Японії складаються з приватних систем, таких як "Система Дзенгін", клірингові палати (Clearing Houses), "Єнова клірингова система валютного обміну", мережа Банку Японії (Bank of Japan Financial Network System (BOJ-NET) та ін. "Система Дзенгін" виконує у межах Японії електронні перекази коштів (зокрема, трансферти кредитів), об'єднує всі депозитарні установи країни.

У клірингових палатах при регіональних банківських асоціаціях обліковуються чеки та векселі. Клірингові палати Токіо та Осаки здійснюють ці операції автоматично. "Єнова клірингова система валютного обміну" діє при Токійській банківській асоціації і використовує мережу Банку Японії (BOJ-NET).

Мережа Банку Японії використовується для здійснення міжбанківських трансфертів за поточними рахунками, розрахунків у єнах за валютним обміном, обробки державних облігацій у системі on-line, доставки державних облігацій для трансакцій на вторинному ринку одночасно з тендером чергової емісії державних облігацій. Системи cash dispensers (CD) та automated tellers machines (ATMs) - це банкомати, ще один важливий елемент автоматизації платіжних систем у Японії. Банки та інші депозитарні установи розробляють власні CD/ATM мережі, з'єднані між собою через центральну систему, що називається MICS. Отже, кожен вкладник, що має депозит у приватній фінансовій установі, може вилучити кошти у будь-якій CDs/ATMs країни.

Фінансова криза 1996-1998 pp. боляче зачепила Японію. На скрутне становище її фінансової і банківської системи вказували давно. Загальний борг країни сягнув 80%, а чистий - близько 10% від ВВП. Окрему складну проблему становить маса "поганих" боргів, що дістались у спадок від періоду гіпертрофованого розвитку 1980-х років.

Японські банки, в яких накопичилося близько 77 трлн єн проблемних боргів, оголосили про грандіозні плани їх списання. Asahi Bank, наприклад, готується списати, крім уже запланованих 300 млрд. єн, додатково 480 млрд єн