на тему:

“Порівняльний аналіз ринкових та неринкових систем”

ПЛАН

Розділ 1. Ринкова економічна система

Розділ 2. Командно-адміністративна економічна система.

Висновок.

Список використаної літератури.

ВСТУП

В сучасній економічній науці поняття “економічна система” означає сукупність всіх економічних процесів, що відбуваються в суспільстві на основі діючих в ньому майнових відносин і організаційних форм. Системи відрізняються підходом і засобами рішення основних економічних питань: Що? Як? Для кого? Зрозумівши суть системи, можна зрозуміти численні закономірності господарського життя суспільства.

В рамках кожної системи можливо існування регіональних моделей, відмінності між якими зумовлюються рівнем розвитку продуктивних сил в країні, національними традиціями і звичаями, культурним і історичним минулим, ресурсозабезпеченістю і географічним положенням.

Основними елементами економічної системи є соціально економічні відносини, організаційні форми господарської діяльності, господарський механізм і конкретні економічні зв'язки між суб'єктами економіки. В останні півтора-два сторіччя розвитку людського суспільства в світі діяли різноманітні економічні системи. Серед них чітко виділяються дві ринкові системи - ринок вільної конкуренції (чистий капіталізм) і сучасна ринкова економіка (сучасний капіталізм) і дві неринкові системи - командно-адміністративна і традиційна.

Ми зупинимось на перших трьох і розглянемо переваги і недоліки кожної з них.

РОЗДІЛ 1. РИНКОВА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА

Коли ми говоримо про ринкову економічну систему, то ми завжди повинні мати на увазі, що існує різниця між ринковою економікою вільної конкуренції, що вже не представлена в світі, і сучасною ринковою економікою, що є найбільш розповсюдженою сьогодні.

Деякі учені називають таку економіку змішаною, тобто бачать у ній продукт конвергенції командної системи і системи вільної конкуренції. Однак наявність величезного числа рис, запозичених у конкурентної економіки, дозволяє віднести цю систему до ринкових. Ринкова економіка вільної конкуренції (чистий капіталізм) склалася в XVIIIст. І припинила своє існування до початку XX в. Умовами її формування стали три історичних явища:

1) суспільний розподіл праці, що по мірі свого розвитку вимагає

розвитку обміну і вдосконалення його форм;

2) економічна відокремленість виробників. Вона виникає з розмежуванням інтересів окремих виробників, їхнім прагненням досягнути передусім власної мети, на базі приватної власності; пізніше вона стала опиратися і на колективну власність, але також обмежену колом власних інтересів;

3) самостійність виробників і робітничої сили, свобода підприємницької діяльності.

Головна визначна риса вільної ринкової економіки: держава не грає ані найменшої ролі в розподілі ресурсів. Всі, абсолютно всі рішення з приводу розподілу ресурсів приймаються домашніми господарствами і підприємствами на ринку, вільних від будь-якого державного втручання. При цьому ані окремі люди, ані організації не визначаються спеціально рішенням питань Що? Як? І для кого? Складна структура зв'язків між суб'єктами економіки здійснюється без примусу або централізованого керівництва.

Визначні риси економіки вільної конкуренції:

Приватна власність на інвестиційні ресурси, наявність безлічі самостійних продавців і покупців кожного товару, і як вже була сказана, винятково ринкове регулювання макроекономічної діяльності.

На перший погляд може здатися, що економіка, в якій кожний переслідує свої власні інтереси, повинна бути хаотичною і неефективної. Ці погляди були спростовані великим шотландським ученим, однім з засновників школи класичної політекономії Адамом Смитом в його праці «Багатство народов». В Смита ми можемо зустріти в цьому зв'язку термін 'невидима рука'. Що він означає?

Смит говорить, що в економіці вільного ринку окремі індивіди, керуючись власними інтересами, спрямовуються невидимою рукою, діючою з метою реалізації інтересів суспільства в цілому.

Вже один той факт, що конкурентна система ринку і цін існує досі, нехай і з 'додатком' державного регулювання, є, на наш погляд, головною гордістю будь-якої ринкової системи. Таку вільну систему ніхто не винайшов, і тим не менше вона функціонує, вирішуючи саму складну з проблем людства, що охоплює тисячі змінних і відношень, і моделі якої дають лише саме віддалене уявлення про загальний її характер. Як же ринкова економіка відповідає на класичну тріаду питань?

Що? Вирішується платоспроможним попитом, голосуванням грошами; покупець сам вирішує, що йому варто купувати, виробник же повинен орієнтуватися на попит.

Як? Вирішується виробником, що, діючи в своїх власних інтересах, прагне одержати максимальний доход; в умовах конкурентної боротьби це веде до появи певних вигод для покупця.

Для кого? Вирішується в користь споживачів з найбільшими купівельними можливостями.

Ціни в економіці вільної конкуренції переслідують рішення головних питань будь-якої системи: Що? Як? Для кого? Головним процесом тут є співвідношення попиту та пропозицій і встановлення рівноваги ціни товару.

Однак не варто надто “боготворити” ринкову економіку хоча б тому, що вона фактичні ніколи не функціонувала в чистому вигляді. Незважаючи на всю привабливість аргументів Адама Смита, чисто ринкових економік не існує.

Держава втручається в діяльність ринку багатьма засобами і по багатьом причинам. Майже всі держави грають важливу роль в рішенні питання для кого?

Забезпечуючи життя тих, хто ризикує просто померти з голоду, а також в рішенні проблем економічних кризи, таких, як безробіття і інфляція.

Об'єктом додатку державного регулювання економіки є так званий “магічний чотирикутник”: інфляція - безробіття - темпи росту - рівновага платіжного балансу. Засоби держави для регулювання, надзвичайно різноманітні: податкова політика, антимонопольна політика, пряме регулювання цін, створення правовий бази економіки, дотація нерентабельних галузей, науки, що приймаються, оборони, протекціоністська політика (створення умов для конкуренто-спроможності національного капіталу), соціальне забезпечення нижчих шарів суспільної піраміди, екологічна політика.

Потрібно чітко розуміти, що по своїй суті економіка вільної конкуренції, як і командна економіка, являє собою крайній, а отже, і нездійсненний варіант розвитку. Вони існують лише в формі моделей, що допомагають зрозуміти закономірності розвитку систем, що є сумішшю цих крайностей, особливо, сучасного капіталізму.

Головна