риса змішаної економіки: і держава, і поодинокий сектор (підприємства і споживачі) грають важливу роль в відповідях на питання Що? Як? І для кого? В ній одержують досить широке розповсюдження планові засоби: на мікроекономічному рівні як плани розвитку окремих фірм на основі маркетингових досліджень, на макро-рівні - як конкретне державне втручання. Плани - результат пристосування суб'єктів економіки до вимоги ринку. Плани різних економічних рівнів впливають на структуру і кількість створюваної продукції, забезпечуючи їх більшу відповідність суспільним потребам. Задача використання ресурсів вирішується в рамках крупних компаній також на основі аналізу перспективності галузей. В те же час новітні галузі науки і техніки є, як правило, малопривабливими для капіталовкладення, бо не несуть миттєвих прибутків, тому їхнє фінансування здійснюється також за рахунок бюджетних асигнування і національних і інтернаціональних програм.
Розподіл створеного ВНП також ведеться за допомогою державного втручання, що спрямований на розвиток медицини, перепідготовку кадрів, соціальний захист. На соціальне забезпечення, програми по боротьбі з бідністю виділяється зараз не менше 30-40% всього бюджетного асигнування країн з розвиненою ринковою економікою.
Таким чином, держава в змішаній економіці діє по багатьом напрямкам, виявляючи істотний вплив на економіку, що різко зростає в періоди кризи (наприклад, 'новий курс' Кейнса при президенті Франкліні Рузвельті). Однак головну роль в відповідях на класичну трійку питань продовжує грати ринковий механізм. Структура його зараз досить складна і є предметом окремого обговорення. Сучасна ринкова економіка виявляється через різні моделі розвитку.
Найбільш відомими з них є:
Американська. Заснована на всілякому заохоченні підприємницької ініціативи, збагачення найбільш активної частини населення, високому рівні продуктивності праці. Задача соціальної рівності не ставиться, однак малозабезпечені групи користуються соціальним захистом (пільги, допомога);
Японська. Характеризується відставанням рівня життя від зростання продуктивності праці, за рахунок чого досягається різке зниження собівартості продукції і підвищення попиту на неї на світовому ринку. Така модель заснована також на високій самосвідомості народу, готовності йти на певні матеріальні жертви заради процвітання країни, своєрідним патріотичним колективізмом (яке багато вважають національною японською рисою);
Шведська. Відрізняється високим рівнем соціальної політики, направленої на скорочення майнової прірви шляхом перерозподілу національного доходу в користь найменш забезпечених класів. Частка державних витрат склала в 1980-хрр. Біля 70% ВВП. Природно, що це можливо тільки в умовах жорсткої фіскальної політики. Функція виробництва в такий моделі лягає на підприємця, а функція забезпечення високого рівня життя - на державу.
Німецька. Держава в такий моделі активно впливає на ціни, мито, технічні норми. Особливою підтримкою користується mittelschtand - дрібні і середні підприємства. Всім формам господарства надаються можливості для сталого розвитку.
Підведемо підсумки. Ринкова система економіки є самою гнучкою і ефективної з всіх існуючих, зараз в переважній більшості розвинених країн діє система сучасного капіталізму.
Сформулюємо основні переваги ринку:
1) ринок забезпечує саморегулювання структури виробництва, її пристосування до структури суспільного споживання;
2) ринок забезпечує ефективний розподіл ресурсів між галузями і регіонами;
3) ринок встановлює суспільно необхідні умови виробництва;
4) ринок стимулює виробника до підвищення продуктивності праці і якості продукції, впровадження в виробництво досягнень НТР;
5) ринок гнучко реагує на попит;
6) ринок ефективно виконує функцію ,що санірує;
7) ринок забезпечує свободу економічної діяльності;
8) ринок є передумовою розвитку демократії в країні, забезпечує свободу особи.
Не дивлячись на те, що в порівнянні зі всіма іншими ринкова система виявилася найбільш гнучкою, вона все ж має ряд недоліків, що, в свою чергу, грають значну негативну роль в економічному житті суспільства.
До основних проблем мінової системи економіки відносяться, передусім, проблеми, пов'язані з боротьбою проти монополізму і інфляції, а також проблеми зайнятості і перерозподілу доходів. Для зменшення впливу цих факторів на економіку країни необхідно активне втручання держави.
Державне регулювання економіки в умовах ринкового господарства представляє собою систему типових мір законодавчого, виконавчого і характеру, що контролює, направлену на стабілізацію і пристосування існуючої соціально-економічної системи до умов ,що змінюються.
Потрібно сказати, що особливо важлива роль державного регулювання економіки в державі, бо країна намагається створити незалежну економіку і здійснити перехід від планового господарства на базі державної власності до ринкового господарства, основаного на приватній власності.
Якщо сформулювати недоліки ринкової системи господарювання, то треба сказати про наступні речі:
1) тенденція до самочинного встановлення рівноваги в економіці, як правило, прокладає собі шлях через постійні порушення цієї рівноваги, що породжує суспільні втрати праці, безробіття і т. д.;
2) ринок - жорстока система в соціальному плані;
3) ринок не забезпечує рішення екологічних проблем, не стимулює розвиток фундаментальної науки, культури. Отже, на підставі усього вищезгаданого, ми можемо прийти до висновку, що сучасна ринкова економіка, володіючи певними недоліками, є все же самою ефективною системою господарювання.
РОЗДІЛ 2. КОМАНДНО-АДМІНІСТРАТИВНА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА.
Полярною альтернативою чистому капіталізму є командна економіка, вищим втіленням якої є комунізм. Цю систему характеризують суспільна власність практично на всіх матеріальні ресурси і колективне прийняття економічних рішень шляхом централізованого економічного планування, монополізація і бюрократизація економіки. Всі крупні рішення, що стосуються обсягу ресурсів, що використаються, структури і розподілу продукції,
організації виробництва, приймаються центральним плановим органом.
Підприємства є власністю держави і здійснюють виробництво на основі державних директив. Іншими словами, виробничі плани встановлюються плановим органом для кожного підприємства, причому план контролює кількість ресурсів, що повинна бути виділена кожному підприємству, щоб воно могла виконати свої виробничі завдання. Робітники закріплені за професіями і навіть, можливо, розподіляються згідно плану по географічним регіонам.
Співвідношення в національному продукті засобів виробництва і засобів споживання встановлюється централізовано, таким чином здійснюється і розподіл споживчих товару