Межа можливих корисностей. Ефективність - це стан, при якому максимальну кількість товарів і задоволення виробляють із ресурсів суспільства. Це визначення добре простежується, якщо економіка є на своїй межі можливих корисностей (ММК). Ця межа показує зовнішню межу корисностей або задоволень, що їх економіка може досягти. Це поняття є дуже близьким до межі виробничих можливостей. Основна відмінність полягає в тому, що під час аналізу ММК по обох осях відкладають корисність або рівні задоволення, як показано на графіку 2. ММК нахилена донизу, а це означає: якщо задоволення однієї особи зростає, то задоволення іншої особи повинно зменшуватися.

Зауважте, що ММК позначають хвилястою лінією. Це свідчить, що шкала вимірювання індивідуальної корисності є довільною. Проте неспроможність виміряти й порівняти індивідуальні корисності несуттєва для аналізу ефективності. Важливим є лише те, що ступінь задоволення індивіда збільшується, якщо збільшується індекс корисності. Внаслідок цього прямого зв’язку корисності й бажаного рівня споживання кожна особа буде намагатися, наскільки це можливо, переміщуватися по своїй oсі корисності.

Концепцію розподільної ефективності, таку важливу для сучасної економіки, увів Парето у 1906 p. Вона твердить, що економічний результат має розподільну ефективність (або "ефективність Парето") , якщо він є на межі кривої можливих корисностей. Такий стан є в точці А на графіку 2.

Чому точка А є точкою "ефективності Парето"? Тому, що неможливо здійснити економічну реорганізацію так, щоб поліпшення становища одного не супроводилося погіршенням становища іншого. Можна, звичайно, переміщуватися до точки С, що означає поліпшення становища Сміта, чиє споживання і задоволення збільшується. Проте Сміт отримує вигоду тільки завдяки втратам Джона. Якщо всі можливі вигоди отримає Сміт і Джон зазнає відповідних втрат, то економіка є на ММК і функціонує ефективно.

Графік 2. Розміщення на межі можливих корисностей є ефективними

Економіка функціонує ефективно, якщо задоволення жодного індивіда не можна поліпшити, не знизивши чийогось іншого задоволення. Ефективні точки є межі можливих корисностей (ММК). Переміщення від результату А до позиції С може поліпшити стан Сміта. погіршивши стан Джона. Отже, точка А є ефективною. Точка В розташована всередині, вона є неефективною, оскільки Джон і Сміт, або обидва одночасно, можуть збільшити ступінь задоволення без зменшення задоволення одного з них.

Ефективність, конкуренція й економіка добробуту

Дослідження зв’язку між досконалою конкуренцією і розподільною ефективністю перебуває у сфері аналітичної економіки добробуту. Це термін для позначення нормативного аналізу економічних систем - дослідження того, що правильне і що неправильне, що бажане, а що небажане, тобто як економіка функціонує. Предмет економіки добробуту вивчає найліпший спосіб організації економічної діяльності, найліпший розподіл доходу, найліпшу податкову систему.

Одним з основних питань теорії добробуту є ефективність досконало конкурентної економіки. Два століття тому Адам Сміт зазначав, що внаслідок діяльності невидимої руки ті, хто дбає про свої власні інтереси, будуть найефективніше забезпечувати добробут суспільства. Проте для економістів потрібно було майже два століття, щоб усвідомити правдивість інтуїції Сміта. Сьогодні цей результат відомий як перша теорема економіки добробуту.

Досконало конкурентна загальнорівноважна ринкова система буде виявляти розподільну ефективність. У такій системі всі товарні ціни дорівнюють граничним витратам, ціни факторів виробництва дорівнюють величинам їхніх граничних продуктів і немає шкідливих зовнішніх впливів. За таких умов, коли кожний виробник максимізує прибутки і кожний споживач максимізує корисність, економіка в цілому є ефективною; ви не можете зробити щось ліпше для однієї особи, не завдавши шкоди іншій.

Що це все означає? Це значить, що з цими ресурсами і технологією суспільства навіть найкваліфікованіший плановик, маючи комп’ютер або майстерну схему переміщення ресурсів, не може запропонувати ліпшого рішення, ніж конкурентна ринкова система. У такій ситуації жодне переміщення ресурсів не зможе забезпечити підвищення добробуту будь-якої особи. І цей результат правильний незалежно від того, має економіка один, два чи багато конкурентних ринків товарів і факторів виробництва.

Основна причина. Що ж є причиною цього дивовижного збігу суспільного і приватного інтересів?

Наприклад: Допустимо, що якийсь самопроголошений чаклун говорить: "Я винайшов спосіб реорганізації досконалої конкурентної економіки так, щоб становище кожного індивіда було ліпшим. Тобто кожний індивід отримає більше піцци, сорочок і почуватиме себе матеріально краще".

На жаль, чаклун помиляється. Припустімо, поточна ціна сорочок - 15 дол., а піцци - 5 дол. З позиції споживача кожний індивід розподілив свій бюджет так, що гранична корисність останньої піцци становить 1/3 корисності останньої сорочки. Тому споживачі звичайно не хотітимуть мати більше піцци і менше сорочок доти, доки вони не зможуть отримати більше, ніж три піцци за кожну сорочку, від якої відмовляються.

Чи може економіка забезпечити більше, ніж три піцци за кожну сорочку, від якої відмовляються? Ні, якщо економіка конкурентно організована. При досконалій конкуренції співвідношення ціни сорочок до ціни піцц є відношенням граничних витрат двох товарів. Звідси, якщо відношення їхніх цін 15дол./5дол.= 3, то виробники можуть забезпечити тільки три піцци більше за кожну сорочку, яку не виготовлять. Справді, якщо межа виробничих можливостей є випуклою, то продуценти отримуватимуть менше, ніж три піцци за кожну сорочку, від виготовлення якої відмовилися.

Тепер розуміємо, чому чарівник помилявся. Споживачі готові їсти більше піцци і мати менше сорочок, якщо вони можуть підвищити ступінь їхнього задоволення. А це означає, що вони повинні отримати більше, ніж три піцци за кожну сорочку, від якої відмовилися. Проте досягнути цього неможливо. Виробники, що орієнтуються на