наприклад, монополію розмивають конкуруючі технології. Надмірно спрощена конкурентна модель вказує на багато важливих гіпотез про економічну поведінку, і вони є особливо обгрунтованими у довгостроковому періоді.
Припустимо, що воєнні дії зменшили поставку нафти на світові ринки. Аналіз конкуренції вказує, що ціна нафти зростатиме, а величина попиту - знижуватиметься. Аналітики з теорії ігор твердитимуть, що світовий нафтовий ринок не досконало конкурентний і точних висновків зробити не можна. Проте вкладіть гроші у конкурентну модель, б’ючись об заклад, що ціни зростуть у короткостроковому періоді. Ви, очевидно, виграєте парі і станете багатшими порівняно з рафінованими скептиками.
Первинний розподіл доходу
Забудемо на хвилину про монополії, забруднення навколишнього середовища, трудові спілки та інші невдачі ринку. Що означають ідеальні конкурентні ринки для розподілу доходу? Чи є невидима рука, яка гарантує, що найдостойніші люди отримуватимуть справедливу винагороду? Або чи ті, хто тяжко працює тривалий час, забезпечать собі нормальний рівень життя? Ні. Насправді конкурентні ринки не гарантують, що доход і споживання обов’язково надійдуть до найдостойніших і тих, хто потребує. Розподіл доходу і споживання в ринковій економіці швидше відображають первинні обдаровання і таланти, майно поряд з такими факторами, як дискримінація, наполегливість, здоров’я та удачливість.
Реально за умов laissez faire досконала конкуренція може призвести до величезної нерівності, до увічнення нерівності в доходах і майна з покоління в покоління. Або якби первинний розподіл майна, генетичних здібностей, освіти, перепідготовки був однаковий між усіма, то досконала конкуренція привела б до суспільства зі справедливими заробітною платою, доходами і власністю.
Адам Сміт не мав рації, коли твердив, що невидима рука успішно спрямовує індивідів, які егоїстично зацікавлені своїми власними інтересами, забезпечувати водночас "суспільний інтерес", ніби він включає справедливий розподіл доходу і власності. Сміт ніколи не довів цього, як і будь-який інший економіст.
Однак економісти не можуть дійти остаточного висновку з цих дискусійних проблем. Для всіх цих фундаментальних питань є нормативні припущення і оцінні міркування про те, що є добрим, правильним і справедливим. Отже, економісту потрібно намагатися утримувати позитивну економіку чистою і вільною від нормативних оцінок.
Дослідники здебільшого описують та аналізують поведінку природних і соціальних систем. Завданням позитивного опису є утримуватися наскільки можливо від бажання бачити світ таким, який би нам хотілось. Чому? Хіба науковці не є холоднокровними роботами? Ні. Досвід свідчить, що позитивне дослідження є точнішим, якщо намагаються бути об’єктивними.
Досвід також вказує, що, незважаючи на наші намагання, людина ніколи не досягає повного успіху у відокремленні об’єктивних і суб’єктивних аспектів науки. Справді, уже вибір того, що економісти вирішують досліджувати, і перспективи, з яких виходять, не забезпечують повністю об’єктивного аналізу і спостереження. Той, хто не усвідомлює цього ставлення, може не сприймати чийогось цілком об’єктивного розуміння.
Крім того, приписи економічної політики, яких дотримується особа, залежать від політичної філософії, яку вона визнає. Наприклад, консерватори тлумачать економічні принципи за допомогою їхнього бачення добробуту суспільства, тоді як радикали закликають до глибоких реформ теперішньої структури змішаної економіки шляхом інтерпретації фундаментальних економічних законів.
Зрештою, економічна наука не може відповісти на питання, який погляд на політику правильний, а який ні. Проте вона озброює нас аргументами для подальшої дискусії.
Висновки
1. Індивідуальні ринки досягають часткової рівноваги і на ринках факторів виробництва, і на ринках кінцевих споживчих товарів. Проте економіка повинна досягати загальної рівноваги на всіх цих ринках. Ця загальна рівновага всіх ринків пов’язує їх ціновими зв’язками. Домашні господарства поставляють фактори виробництва і потребують кінцевих товарів; фірми купують фактори виробництва і перетворюють та продають їх як кінцеві товари.
2. Загальна рівноважна конкурентна цінова система логічно завершена. У ній є достатня кількість взаємозв’язків попиту і пропозиції, щоб визначати всі відносні ціни і всі обсяги вироблюваних товарів.
3. За деяких умов конкурентна загальна рівновага буде виявляти розподільну ефективність. Розподільна ефективність (інколи її називають "ефективністю Парето") означає, що матеріальне становище жодної особи не може поліпшитися без погіршення становища іншої. У такій ситуації економіка перебуває на обох межах - межі виробничих можливостей та межі можливих корисностей. Основним результатом аналізу загальної рівноваги є те, що ціни вказують на економічну обмеженість ресурсів для виробників і соціальну корисність для споживачів, конкурентний ціновий механізм дає змогу максимізувати обсяг виробництва з деяких ресурсів суспільства та за допомогою його технології.
4. Умови, за яких можна досягти ефективної конкурентної рівноваги, жорстко обмежені: немає жодних побічних наслідків економічної діяльності, монополій або економії, обумовленої зростанням обсягів виробництва, немає також нестрахованого ризику. Відсутність таких умов призводить до порушення рівності: співвідношення цін - співвідношенню граничних витрат - співвідношенню граничних корисностей. Внаслідок цього знижується ефективність економіки.
5. Навіть якби ідеальні умови для ефективної досконалої конкуренції утримувалися, одне важливе застереження щодо результатів конкурентної системи laissez faire залишається. У нас немає підстав вважати, що доход за умов laissez faire буде розподілений справедливо. Результат розподілу може призвести до величезних розривів у поточних доходах та майні. Або ж результат розподілу може бути таким, що забезпечується фактична рівність.
Література
Гальчинский А. Праця і капітал: відносини партнерства // Економіка України, 1992, №6.
Грузинов В.П. Экономика предприятия и предпринимательство. – М.: Софит, 1994.
Долан Э.Дж., Линдсей Д.Е. Микроэкономика. СПб., 1994.
Економіка: теоретичні основи. Підручник / За ред. І.В.Буяна.–Тернопіль: Астон, 1997.
Экономика предприятия. Учебник / Под ред. В.Я. Горфинкеля, Е.М.Купрянова.–М: ЮНИТИ, 1996.
Економика, организация предприятия . Справочное пособие директору / Под ред. Г.А.Егиазаряна. В 2-х тт.– М.: Экономика, 1985 .Т. 2.
Економіка підприємства. Підручник / За