власності від влади і становище ме-неджерів різняться у різних країнах Заходу. Так, в Японії вищі менеджери дуже слабо пов'язані з правами власності у компанії. До них у значно менших масштабах перехо-дить власність. У всіх крупних корпораціях вищі менедже-ри у цій країні отримують майже у 100 разів менші суми платні, ніж їхні колеги у США. У 44 % японських корпо-рацій вони володіють не більше як 0,1 % акціонерного капіталу, у 43 % корпорацій — від 0,1 до 1 % акціонерно-го капіталу.
Ще однією важливою рисою сучасних відносин влас-ності у розвинутих країнах Заходу є з одного боку, процес певної де персоніфікації щодо крупних капіталістів-власни-ків і перехід її (власності) до рук юридичних осіб (компа-ній, банків, інших фінансових інститутів). Так в Японії на початку 90-х років частина юридичних осіб серед власни-ків акціонерного капіталу становила близько 78 %, а серед них фінансовим інститутам належало близько 80 % капіталу. У США частка юридичних осіб в акціонерному капіталі майже в два з половиною рази менша.
З іншого боку, відбувається, процес зростання персоніфікації власності через механізм придбання акцій. Частково цей процес здійснюється і через пенсійні та страхові фонди. У США, наприклад, кількість пайщиків пенсійних фондів на початку 90-х років становила близько 70 млн. чол.
Водночас- в управлінні фондами існує висока концент-рація влади. Так, незважаючи на те, що у США діє близько 1,5 тис. крупних пенсійних фондів, право приймати рішен-ня про інвестиції має вузька група осіб у кількасот чоловік (96).
На нижчій стадії розвитку капіталізму панівною фор-мою приватнокапіталістичної власності була індивідуальна власність. Вона забезпечувала більший простір для розвит-ку продуктивних сил, ніж феодальна та дрібнотоварна форми приватної власності. Проте розвиток капіталізму, дія законів технологічного способу виробництва поступово перетворювали індивідуальну власність з форми розвитку продуктивних сил у Їх кайдани, у гальмо. Це відбилось у нездатності дрібних капіталістичних підприємств буду-вати залізниці, великі промислові підприємства, розвивати наукові дослідження тощо, тобто у процесі переростання системою продуктивних сил зокрема такими найбільш динамічними Її елементами, як засоби праці, робоча сила вузьких рамок індивідуальної капіталістичної власності. Це зумовило посилення антагонізму між двома сторонами суспільного способу виробництва. Внаслідок цього на зміну індивідуальній формі капіталістичного привласнення при-ходять колективні форми капіталістичного привласнення.
Першою з них, а водночас якісно новою формою приватнокапіталістичної власності, стає акціонерна влас-ність, яка тимчасово і частково розв'язала попередню суперечність між продуктивними силами і виробничими відносинами, чим сприяла розвиткові технологічного спосо-бу виробництва. Прогрес останнього спричинив, у свою чергу, дальшу еволюцію акціонерної капіталістичної влас-ності. Вона на нижчому щаблі найвищої стадії капіталізму стала найбільш адекватною формою розвитку корпорацій. Так у всіх розвинутих країнах капіталу кожна велика монополія існує у формі акціонерної компанії.
У дальшому процесі свого розвитку продуктивні сили переростають монополістичну власність. Це визнають ба-гато західних науковців. Так відомий американський еко-номіст А. Берлі зазначав, що розвиток освіти, частина наукових досліджень не можуть бути здійснені у приватно-му секторі (97). в Приватні підприємства,—зазначає про-фесор економіки Кембріджського університету Дж. Робін-сон,— перестали бути найкращою формою організації для використання переваг сучасної технології» (98). Це приве-ло до виникнення нової форми капіталістичного усуспіль-нення засобів виробництва. Такою більш розвинутою фор-мою приватнокапіталістичної власності, більш високою колективною формою капіталістичного привласнення є державна власність. Вона є найвищою формою капіталі-стичного усуспільнення у межах національних капіталі-стичних держав, значно розширила можливості розвитку продуктивних сил, тимчасово і частково розв'язала супе-речності капіталістичної власності.
На певному етапі продуктивні сили переростають і цю форму власності, що зумовлює виникнення і розвиток інтегрованої капіталістичної власності — якісно нової суспільної форми їх (продуктивних сил) розвитку на інтер-національній основі. Найбільш зрілих форм вона досягає у межах капіталістичної інтеграції країн Західної Європи.
Виникнення кожної наступної форми приватно-капіталістичної власності супроводжується не повним, а діалектичним запереченням попередньої. Деякі з них зро-щуються, що також приводить до виникнення нової якості у 'формах власності. Тому сучасна система відносин приватнокапіталістичної власності в взаємодією насампе-ред названих форм власності (крім них існують коопера-тивна, дрібнотоварна та ін.), які лише у такій єдності можуть забезпечити дальший розвиток продуктивних сил, тимчасово і частково розв'язати суперечності процесу су-спільного відтворення.
Серед названих форм приватнокапіталістичної власно-сті найбільше виконує Інтегруючу роль, тобто функцію поєднання інших форм власності в одну систему, акціонер-на власність. Про це свідчить, зокрема, той факт, що більшість форм приватнокапіталістичної власності (значна частина індивідуальної, корпоративна, великою мірою дер-жавна) розвивається у формі акціонерних компаній. Крім того, виникнення і розвиток акціонерного капіталу означає процес скасування капіталу як приватної власності у межах самого капіталістичного способу виробництва, необ-хідний перехідний пункт до зворотного перетворення капі-талу у власність асоційованих виробників, у безпосередньо суспільну власність/ Розкриваючи задум своєї основної ^ праці, К. Маркс у листі Ф. Енгельсу писав, що він хотів включити до неї (тобто до « Капіталу а) розділ «Акціонер-ний капітал як найбільш досконала форма, що підводить до комунізму, разом з усіма його суперечностями» (99).
Виходячи з цього, в акціонерній власності слід з'ясову-вати риси, які, з одного боку, посилюють процес монополізації незначною частиною суспільства переважної маси засобів виробництва, багатства як знаряддя, що сприяє зростанню експлуатації і т. іи., а з іншого — виявля-ти у ній прогресивні риси, якості, властивості перехідної (між капіталізмом і соціалізмом) форми. До негативних (з погляду трудящих) належать насамперед централізація капіталу за рахунок дрібних заощаджень частини найма-них робітників і службовців і використання цих засобів для посилення експлуатації значної частини