Нині у країнах з ринковою економікою і в тих, що переходять до ринкової економіки, посилюється підтримка з боку держави ринково-конкурентних сил. Незважаючи на специфічні особливості, переорієнтація на пріоритет ринкового механізму в країнах обох ступенів розвитку має загальні риси, основу яких становить зміна економічних функцій держави. На перший план було висунуто за-вдання створення сприятливого інвестиційного клімату і стимулю-вання приватних капіталоутворень шляхом здійснення бюджетно-податкової та кредитно-грошової політики; заохочення сил конкуренції і створення приватному підприємництву певних умов для розгортання ринкової діяльності. Серед заходів, спрямованих на виконання цього завдання, були дерегулювання в ряді галузей еко-номіки, реформа управління державними компаніями, ревізія (або створення) антимонопольного законодавства.

Відповідно до реформ дерегулювання було скасовано пряме ре-гулювання цін і тарифів в окремих галузях економіки, усунено жорсткі регламентації умов проникнення в галузь конкуруючих капіталів. У США, наприклад, ця система заходів охопила авіа-, залізничний і вантажний транспорт, галузі телекомунікації, де до-мінував вузькогалузевий і промонополістичний характер держав-ного регулювання.

Ревізія антимонопольного законодавства у країнах з ринковою економікою полягає у розширенні можливостей приватнопідпри-ємницької діяльності. Стимулюється зміцнення багатогалузевих комплексів, усуваються перешкоди підвищенню рівня економічної інтеграції в масштабах національних економічних систем. Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросо-вісної конкуренції у підприємницькій діяльності" спрямований на розвиток конкуренції на демонополізацію економіки. Він відкри-ває можливості щодо становлення ринкових відносин у країні, ко-мерціалізації державних структур, формування сприятливих еко-номічних умов для новостворених підприємств.

У цілому модернізація господарської системи сприяла поси-ленню ролі цінових факторів, зміцненню, а в деяких країнах ста-новленню ринкових відносин, підвищенню гнучкості економічних

систем.

Практика свідчить про економічну неефективність командних систем господарювання. Економіка країни з розвинутим суспіль-ним поділом праці не може нормально функціонувати, якщо нею керують позаекономічними методами: за допомогою прямих вказі-вок, обов'язкових до виконання команд зверху. Викликана до жит-тя екстремальними умовами, з подоланням їх, командна система повинна бути замінена формою господарювання, ефективність якої перевірена тривалим людським досвідом. Такою формою є ринко-ва система.

Рушійні сили розвитку, втілені в товарному виробництві, особ-ливо в період їх стихійної дії, нерідко зумовлювали потрясіння в господарстві країн розвинутої ринкової економіки, руйнівні еконо-мічні кризи. Вихід було знайдено в посиленні регулюючих функцій держави. Основою господарської системи, як і раніше, залишаєть-ся ринок, проте регулятори його взаємодіють з внутрішнім фірмо-вим плануванням (бізнес-план) і державними важелями централі-зованого регулювання.