Характер бізнесу клієнта — вплив технології на визначеність бізнесу. Найбільша вірогідність зміни внутрішньогосподарського ризику у різних видах бізнесу залежить від запасів товарно-матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості, майна, будинків і устаткування.

Чесність адміністрації — репутація клієнта має викликати особливу настороженість у аудитора, бо нечесність у сплаті податків, приховування виручки та ін. пов'язані з погрішностями у фінансовій звітності.

Результати попереднього аудиту — припущення, що помилки, виявлені попереднім аудитом, повторяться при аудиті у звітному році. Це пояснюється тим, що помилки є не одноразовими, а системними — завищення цін при спаді виробництва продукції.

Первинний і повторний аудит. Проводячи у клієнта аудит протягом кількох років, аудитори накопичують досвід і знання про можливість помилок у його звітності. Більшість аудиторів установлюють високий рівень внутрішньогосподарського ризику у перший рік аудиту, який скорочується у наступні роки в міру нагромадження досвіду.

Професіоналізм бухгалтерських кадрів — правильно поставлений облік знижує аудиторський ризик завдяки достовірності показників простроченої дебіторської заборгованості, накопиченню застарілих товарних запасів, зобов'язань по платежах за дорученнями, покриттю відсотків за банківські позики тощо.

Вірогідність привласнення коштів — нестачі, крадіжки, розтрати — це результат привласнення коштів внаслідок недостатнього внутрішнього контролю у клієнта, що впливає на збільшення внутрішньогосподарського ризику.

Достовірність сальдо на рахунках бухгалтерського обліку — проведення інвентаризації цінностей перед складанням річної фінансової звітності підтверджує достовірність сальдо на рахунках бухгалтерського обліку і відповідних статтях балансу, що полегшує роботу аудитора і знижує ймовірність припущення погрішності при визначенні аудиторського ризику.

Аудитор повинен оцінити перелічені фактори внутрішньогосподарського ризику і вирішити, який із них найбільш важливий для наступного врахування при визначенні аудиторського ризику.

Ризик контролю — оцінка ефективності системи внутрішньогосподарського контролю клієнта з погляду спроможності запобігати помилкам або виявляти їх, прагнення аудитора встановити цю оцінку на стовідсотковому рівні. Ризик контролю обернено пропорційний до ризику невиявлення, тоді як між ризиком контролю і кількістю належних збиранню свідоцтв існує пряма залежність. Наприклад, якщо аудитор зробив висновок, що система внутрішньогосподарського контролю ефективна, то рівень ризику невиявлення може бути підвищений, а кількість свідоцтв зменшено. Коли система контролю ефективна, аудитор може підвищити рівень ризику невиявлення, оскільки ефективна система внутрішньогосподарського контролю скорочує ймовірність погрішностей у фінансовій звітності.

Ризик невиявлення — це ризик, який аудитор готовий взяти на себе такою мірою, в якій він ризикує не виявити істотних помилок у фінансовій звітності за допомогою аудиторських процедур. Ризик невиявлення визначає кількість свідоцтв, які аудитор планує зібрати. За низького рівня невиявлення . аудитор не погоджується брати на себе великий ризик невиявлення помилок через нестачу свідоцтв, тому докладає; всіх зусиль до отримання більшої кількості свідоцтв (доказів), необхідних для дослідження питань, поставлених клієнтом.

Рівень аудиторського ризику значною мірою залежить від професіоналізму аудиторів, їхніх морально-вольових та етичних якостей. Досвід показує, що професійні вимоги до аудиторів, тестування їх, сертифікація та ліцензування на право аудиторської діяльності не забезпечують комплектування аудиторських фірм висококваліфікованими фахівцями. Причиною цього є недостатність підготовки у навчальних закладах фахівців з обліку й аудиту та низька професійна якість їх, оскільки не вирішено питання проходження студентами навчальної і виробничої практики з аудиторської діяльності безпосередньо у трудових колективах замовників аудиту. Внаслідок цього створюється вакуум у потребі аудиторів, що заповнюється не завжди високопрофесійними фахівцями. У зв'язку з цим якість аудиторських робіт не відповідає вимогам клієнтів щодо активізації маркетингової діяльності, поліпшення фінансового становища, удосконалення обліку і звітності, внутрішньогосподарського контролю, запобігання помилкам у оподаткуванні тощо. Все це стримує формування ринку аудиторських послуг, а звідси і відсутність конкуренції аудиторів за місце на ринку аудиту. З подальшим розвитком підготовки фахівців з аудиту за якістю і кількістю, створенням ринку аудиторських послуг виникають передумови для конкуренції аудиторів, завдяки чому запрацює саморегулюючий механізм аудиторської діяльності в Україні.

Отже, прогнозування оптимального рівня аудиторського ризику залежить від організації контрольно-аудиторського процесу, його інформаційного, методичного і кадрового забезпечення.

Список використаної літератури:

1). М. Т. Білуха «Курс аудиту», Київ «ВИЩА ШКОЛА» - «Знання», 1998;

2). Г. М. Давидов «Аудит», Київ «Знання», 2001;

3). Н. І. Дорош «АУДИТ методологія організації», Київ «Знання» 2001;

4). А. В. Газарян «Аудит», Київ 1997;

5). С. М. Бичков «Аудит», Київ 1998;

6). Л. С. Шахтовська «Аудит», Київ 1996.