З 1844р. у Великобританії виходить серія законів про компанії, за якими вони зобов`язані один раз протягом року запрошувати незалежного бухгалтера (аудитора) для перевірки і підтвердження звітності та звітування перед акціонерами. Анало-гічні рішення щодо обов`язкового незалежного аудиту були прийняті у Франції (1867р.), США (1887р.), Німеччині (1931р.).

Традиційно аудит звітності здійснювався раз на рік по закінченню звітного періоду, тобто у першій половині року. Друга була майже вільна. І тому вже в епоху Відродження аудитори як висококваліфіковані спеціалісти виконували різні послуги клієнтам з підготовки фінансових звітів, оцінки об`єктів при їх продажу, ліквідації тощо. Це був власне не аудит, а роботи, су-путні йому.

Розвиток капіталізму потребував великих капіталовкладень. Це призвело, особливо в США, до створення акціонерних товариств зі значним статутним фондом. І тут зіткнулись інтереси акціонерів, як власників, з правлінням товариства, дирекцією, іншими акціонерами. Розв`язання спірних питань в наявності або перспективі (як можливості), не допущення можливості їх виник-нення вимагало підтвердження достовірності фінансових звітів висококвалі-фікованими незалежними спеціалістами.

До того ж розвиток аудиту був зумовлений спільністю інтересів акціонерів, власників (управлінців) бірж, банків (аудиторське підтвердження фінансового стану забеспечувало більші гарантії отримання кредитів), майбутніх інвесторів, держави, постачальників сировини, матеріалів, оптових покупців продукції тощо.

Отже, причинами виникнення, становлення і розвитку аудиту були не тільки розподіл і зіткнення інтересів, але й спільність їх.

Керівництво великих акціонерних товариств, корпорацій на відміну від дрібних підприємств неспроможне самостійно ефективно контролювати діяльність підвідомчих підприємств, підрозділів і тому створює систему внутрішнього аудиту (при раді директорів, правлінні товариств). В умовах жорсткої конкуренції вона забеспечує адекватність управління політиці товариства на всіх його рівнях, високу конкурентноспроможність і прибутко-вість підвідомчих одиниць, достовірність і точність обліку, а також полегшує проведення зовнішнього аудиту і завдяки цьому відкриває можливості для розширення різноманітних послуг, консультацій.

В останні десятиріччя широкого розвитку набули міжнародні, міжнаціональні інвестиції, що зумовило створення спільних підприємств, транснаціональних корпорацій. У свою чергу, це викликало до життя міжнародні аудиторські фірми: “Ернст енд Янг”, “Прайс Уотерхауз”, “ДРТ”, “Артур Андерсен” тощо. Отже, аудит вийшов за національні рамки і поширився на діяльність спільних підприємств кількох держав. З розвитком аудиту розширюється сфера супутніх аудиту робіт (послуг). Згідно з міжнародними нормативами до супутніх аудиту робіт належать:

1). Підготовка оглядів, які пов`язані з нефінансовою інформацією (про ефективність функціонування внутрішнього аудиту, комп`ютерного програмного забеспечення обліку);

2). Аналіз бухгалтерської (фінансової) звітності;

3). Виконання погоджених процедур щодо окремих рахунків бухгалтерського обліку, балансу (фінансового звіту) або бухгалтерської (фінансової) звітності в цілому, ці процеси можуть стосуватися також нефінансової інформації;

4). Складання (підготовка) бухгалтерської (фінансової) звітності (повної або часткової), а також іншої фінансової та нефінансової інформації.

Супутні аудиту роботи виконуються за угодами, в яких чітко зазначається, що ці роботи не є аудитом чи перевіркою.

Супутні аудиту роботи - це різні послуги, консультації аудиторської фірми (аудитора), про виконання яких домовились клієнт та аудитор і не потребують аудиторських висновків про достовірність бухгалтерської звітності та іншої обліково-фінансової інформації. На теріторії України у складі царської Росії вже в 1811р. існував державний контроль в особі державного контролера, який входив до ради міністрів на правах міністра і губернських контрольних палат на місцях. Аудиторська незалежна діяльність не знайшла поширення.

У радянські часи в Україні функціонував лише державний контроль, який здійснювали Міністерство державного контролю УРСР, а згодом Комітет народного контролю УРСР, а також відомчі органи контролю (контрольно-ревізійні управління міністерств і відомств).

Нові умови господарювання, що формуються в Україні після краху командно-адміністративної системи (роздержавлення власності; створення самостійних підприємств, діяльність яких заснована на приватній, кооперативній чи акціонерній власності; малих підприємств, підприємств з обмеженою відповідальністю; комерційних банків, спільних підприємств), об`єктивно зумовили необхідність розвитку аудиту. Спочатку він стосувався передусім діяльності спільних підприємств і здійснювався такими створеними в Україні аудиторськими фірмами, як “Інаудит”, “Ернст енд Янг Україна”, а також рядом фірм з аудиту національних підприємств.

Більш широкого розвитку аудит в Україні набув з виходом Закону «Про аудиторську діяльність» і створенням Аудиторської палати України.

Поряд з традиційними супутніми аудиту роботами аудиторські фірми в Україні надають послуги з приватизації майна, комерціалізації торгівлі, акціонування підприємств.

Отже, аудит - це незалежна перевірка бухгалтерської звітності та іншої обліково-звітної інформації про діяльність підприємств з метою підтвердження їхньої достовірності та законності.

За формою і метою здійснення розрізняють аудит зовнішній (незалежний) і внутрішній (залежний, тобто підлеглий тій фірмі, в якій він проводиться).

Мета і завдання зовнішнього аудиту відрізняються від контролю на державних підприємствах. У найзагальнішому вигляді мета і завдання останнього полягає у забеспеченні збереження державної власності, економного використанні ресурсів, виконання планових завдань, правильності ведення обліку, складання звітності тощо. Метою ж і завданнями зовнішнього аудиту є підтвердження правильності звітності, обліку, оцінка відповідності внутрішнього контролю (аудиту) політиці, меті діяльності підприємства.

На перших етапах розвитку зовнішній аудит зводився до підтвердження звітності. Розвиваючись, внутрішній аудит став спиратись на зовнішній, використовувати його результати. Вивільнений час аудитори могли використовувати для надання клієнтам супутніх послуг, спираючись на результати внутрішнього аудиту.

Зовнішній аудит тих фірм, де є внутрішній, з погляду їхньої мети і завдань слід розглядати як одне ціле. Ця обставина має важливе значення для українсь-кої економіки. Вивчивши світовий досвід розвитку аудиту, особливо протягом останніх 25-30 років, ми маємо