інансування інноваційних проектів венчурним капіталом

а обмежених фінансових ресурсів підприємства доціль-но використовувати принципово нові механізми залучення коштів в інноваційну сферу, серед яких важливу роль віді-грає фінансування за участі венчурного капіталу.

енчурний (англ. venture — ризиковий) капітал — якісно новий спосіб інвестування коштів великих компаній, банків, страхових, пенсійних та інших фондів в акції малих інноваційних фірм, що ма-ють значний потенціал зростання і реалізують інноваційні проекти з високим рівнем ризику.

Таке інвестування передбачає участь інвестора в управ-лінні інноваційною фірмою і отримання прибутків від про-дажу її акцій на фондовій біржі.

Венчурний капітал є своєрідним «фінансовим диверси-фікатором», який акумулює кошти різних фінансових інс-титутів і вкладає їх у численні інноваційні проекти на різ-них етапах життєвого циклу нововведення, знижуючи ри-зик, пов'язаний із втратою інвестицій у разі невдачі проек-ту. За допомогою венчурних фондів заповнюються «мертві зони», нецікаві для великого монополістичного капіталу. Малі інноваційні фірми проникають у ці технологічні ні-ші. Отже, венчурний капітал є засобом освоєння новітніх науково-технічних досягнень завдяки сучасним формам міжфірмового співробітництва і кооперації та нетрадицій-ним джерелам фінансування малих наукомістких підпри-ємств. Він розширює можливості створення і розвитку но-вої продукції, прискорює інноваційні процеси, підвищує науково-технічний рівень виробництва, формує конкурент-не середовище в сфері науки і наукового обслуговування; є тією частиною фінансового капіталу, яка формується за рахунок позичкового та акціонерного капіталів і спрямовується на фінансування інноваційного процесу переваж-но в тій його частині, яка забезпечує виробництво знань.

У країнах з розвинутою економікою активно викорис-товують фінансування інноваційних проектів за участі венчурного капіталу. Фірми венчурного капіталу (інвести-ційні венчурні фонди, венчурні капіталісти), як і банки, надають фінансові кошти, необхідні для інновацій. Однак банківське та венчурне фінансування суттєво різняться. Банки є кредиторами: вони очікують повернення позик з певним відсотком. До того ж підприємство зобов'язане на-дати банку гарантію своєчасного повернення кредиту. Ме-ханізм венчурного фінансування інший: венчурні фонди стають співвласниками підприємства, інвестують у нього капітал і отримують за це частку акцій. Банки надають пе-ревагу короткостроковим позикам, а венчурні фонди роб-лять внески на довгостроковий період і не вимагають від підприємців банківських гарантій, а отже, беруть на себе значний ризик. Мета венчурного інвестора — вкладення коштів у підприємство, яке організовує роботу настільки ефективно, щоб через 5—7 років після продажу акцій от-римати суму, яка в 3—5 разів перевищила б початковий внесок.

Отримання доходу на венчурний капітал залежить від характеру продукту інноваційних венчурних фірм і відно-син власності між суб'єктами венчурного капіталу. На ринку венчурного капіталу реалізовується додана вар-тість: венчурні капіталісти отримують дохід від реалізації своєї монополії на знання. Тому ризиковий капітал най-частіше надається новим фірмам, заснованим співробітни-ками відомих наукомістких корпорацій, націлених на реа-лізацію нових ідей і розробок («спін-оф»).

Створення і комерціалізація знань є ризиковою спра-вою, що зумовлено тривалим терміном створення науково-го знання; неможливістю розв'язання проблеми привлас-нення знання економічним та юридичним шляхом; непід-готовленістю суспільства до практичного застосування но-вого знання; несформованістю ринку нового знання.

Плата за ризик, на яку розраховує венчурний інвес-тор, — це фактично рента, пов'язана з монополією венчур-ного інвестора на продукт венчурних інноваційних фірм, тобто знання.

Діяльність венчурних фірм характеризується певними особливостями:

1. Формується фірма за кошти індивідуальних та інституційних інвесторів, а управління нею здійснює призначена вкладниками компанія венчурного капіталу — висо-кокваліфіковані спеціалісти у сфері інноваційного та фі-нансового менеджменту.

2. Акумульовані кошти фірма венчурного капіталу вкладає у ретельно відібрані інноваційні проекти шляхом придбання пакета акцій інноваційних підприємств, які ще не котируються на біржі. Здійснення венчурного фінансу-вання на пайових, а не боргових засадах створює найспри-ятливіші умови для реалізації інноваційних задумів, нада-ючи підприємцям необхідний час для розроблення та даю-чи їм змогу уникнути фінансової відповідальності.

3. Венчурні капіталісти є активними інвесторами, тоб-то вони не залишають компанію після надання їй фінансо-вих ресурсів, а беруть активну участь в управлінні нею, за-безпечуючи корисними діловими порадами та необхідни-ми зв'язками з фінансовими та бізнесовими структурами. Це дає змогу постійно контролювати ринкову кон'юнкту-ру, значно знижуючи ризик втрати доходів.

4. Венчурні капіталісти виходять із складу проінвестованої ними компанії шляхом продажу належного їм паке-та акцій у час досягнення ними такої вартості, яка б свід-чила про перетворення компанії-початківця на компанію, спроможну розвиватися самостійно. Тобто доходами вен-чурної фірми є різниця між початковою ціною акцій під-приємства та її величиною на завершальному етапі інвес-тицій. Це забезпечує особисту мотивацію для венчурного інвестора в якісному зростанні підтриманих ним підпри-ємств.

Отже, фінансові кошти вкладаються у венчурний бізнес без матеріального забезпечення і без гарантії з боку «венчура» (на страх і ризик власників капіталу), тобто інвестори дуже ризикують і в разі невдачі базової ідеї втрачають значні ресурси.

Однак венчурні фірми ретельно відбирають проекти, 1 які вони фінансуватимуть. Так, у США з десятків тисяч кваліфіковано підготовлених проектів, що подаються у венчурні фонди, до подальшого розгляду приймають лише ; одиниці. Водночас за позитивного результату діяльності венчурної фірми інвестори отримують великий прибуток і, багаторазово скуповують свої вкладення. За словами одного із найуспішніших венчурних капіталістів США Тіма Дрейпера, проінвестована ним комерціалізація САD/САМ, технології російського ученого Вайсберга, на основі якої було створено компанію Раramentric Technology, дала змогу отримати дохід після виходу з цієї компанії у 175 разів більший за зроблені інвестиції (до 2 млн. дол.). Капіталіза-ція цієї компанії наприкінці 2004 р. становила понад 3 млрд. дол.

За оцінкою економістів, у 15% випадків капітал, вкла-дений у проект, цілком втрачається; 25% ризикових фірм несуть збитки протягом