А2Б2 визначається двома моментами. По-перше, співвідношенням попиту і пропозиції товарів і послуг. По-друге, абсолютною величиною пропозиції, тобто дійсною величиною виробничих потужностей економіки. Але відмітимо, що зображене на рис. 2 економічне зростання відбиває можливості досягнення економікою потенційних обсягів виробництва, однак не гарантує того, що економіка дійсно здатна функціонувати в такому режимі. Економіка може не зуміти реалізувати свої нові можливості.
Отже, крива виробничих можливостей може зміститися вправо, а виробництво може не здійснюватися в більшому обсязі.
Крива виробничих можливостей дозволяє проаналізувати поточний стан економіки і визначити стратегічні аспекти економічної політики.
Найбільш потужним фактором економічного зростання є технічний прогрес. Він тісно пов’язаний з інвестиційною політикою. Інвестиції по-різному можуть впливати на економіку – одні інвестиції призводять переважно до економії витрат праці та збільшення витрат в основні фонди. Їх називають трудозберігаючими. Інші інвестиції, навпаки, є фондозберігаючими. Якщо перші призводять до збільшення прибутку стосовно заробітної плати, то другі – до збільшення зарплати стосовно прибутку. В дійсності економічному зростанню сприяють інвестиції в основні фонди.
Поряд з факторами, що зумовлюють економічне зростання, існують і такі, які стримують його. До них належать: законодавча діяльність держави в галузі охорони праці, навколишнього середовища та інші.
Існує також ряд факторів, які мають значний вплив на темпи економічного зростання, але вони з великими труднощами піддаються кількісній оцінці. До них можна віднести забезпеченість країни різноманітними природними ресурсами, кількість та якість земельних угідь, кліматичні умови, соціальну, культурну, політичну атмосферу і навіть національні традиції. Сприяє економічному зростанню і міжнародна спеціалізація, зовнішня торгівля: країна може створювати комбінації товарів і послуг за межами своїх виробничих можливостей, але слід пам’ятати, що це призведе до нарощування торговельного дефіциту за рахунок перевищення імпорту над експортом.
Теорія економічного зростання розрізняє два підходи до пояснення впливу на цей процес різних факторів – це маржиналістський (Едвард Денісон) та структуралістський.
Економічне зростання є однією з цілей макроекономічної політики. Тому його темпи залежать від ефективності заходів цієї політики.
4. Перспективи українського економічного зростання
З початком економічного росту України почали лунати застереження щодо його одноманітної експортної орієнтованості. Чи можна говорити сьогодні про вирівнювання цих диспропорцій? Фахівці вважають, що коли росте слабка істота, то ризики завжди дуже великі. Потрібно не панікувати з цього приводу, а мужньо їх зустрічати, бо вони об`єктивні. Звичайно, було б краще, якби зростання почалося за рахунок галузей, котрі працюють на внутрішній ринок. Краще, але це неможливо.
Українська економіка трансформується досить повільно, але логічно. Україна не обмежує себе, згадуючи нашу колишню союзівську імперську потугу, а використовує всі ті моменти, де можемо ефективно розвиватися. Немає нічого поганого в тому, що Україна, скажімо, спочатку розвине швейну промисловість, а коли стане багатшою, почне розвивати якусь більш науковомістку галузь. Причому сьогодні не відомо, яку саме. Зовсім не обов’язково це буде виробництво, яке в Україні потужно працювало за радянських часів.
Звичайно, економічний ріст в Україні не будемо відбуватися так шалено, як зараз, але якщо ми збираємося зростати безперервно з темпом 5 — 6% в рік, то думаю, через 2—3 роки ми вичерпаємо можливості екстенсивного виробництва і почнемо виробляти складнішу продукцію і для зовнішніх, і для внутрішніх ринків.
Темпи економічного зростання залежать від професійності урядовців
Останній рік наша економіка зростає найкраще в Європі і СНД. Але як довго це триватиме?
На це будуть впливати три фактори: один зовнішній і два внутрішніх. Внутрішні — це політика уряду у сфері реформування і те, що називається промисловою політикою, тобто якою мірою і як уряд втручається у процеси виробництва. Якщо говорити про реформування, то бурхливі темпи росту пов’язані з тим, що економіка була пуста, а потім почала наповнюватися.
Для дальшого росту постійно потрібні якісь нові стимули. Наприклад, якщо ми вводимо патент і єдиний податок, то мільйон людей стає підприємцями, якщо ми робимо стабільну гривню, то мільйон людей можуть вкладати свої збереження в народне господарство. Цих факторів не так багато, вони швидко вичерпуються, але в нас до цього ще не скоро дійде. Наша економіка дуже далека від тієї точки зрілої рівноваги, в якій реформаторські зусилля дають небагато. Цей фактор протягом наступних десяти років буде одним з найважливіших.
Другий фактор — промислова політика. Існує два її типи: політика активного втручання і ліберальна політика. Активне втручання — це не таке погане явище, як про нього говорять, але за умови, що держава як ресурс достатньо ефективна і коли вона щось оголошує, то робить це рішуче і гнучко. Нашій державі з урахуванням її слабкості такий тип не підходить. Головне завдання уряду зараз — не заважати. Коли станемо багатшими, тоді займемося регулюванням. Якщо вже уряд хоче втручатися, то він має це робити так, як з кредитуванням сільського виробника.
Щодо темпів росту ВВП: якщо не буде війни і світової катастрофи, і не прийде уряд, який стане все рішуче переробляти , тобто, якщо все залишиться так, як було, то ми отримаємо зниження темпів росту, але вони будуть цілком пристойні — в межах 6 — 7% ВВП.
Щодо фінансової сторони справи, ситуації з гривнею і її стабільністю на валютному ринку: найстрашніше у валютному регулюванні — мати якісь тверді переконання і їх постійно