3. Позичковий процент

Гроші за своєю суттю не належать до економічних ресурсів. Однак вони є засобом для придбання всіх інших факторів виробництва. Крім того, виробник, який витрачає свої кошти на придбання капіталу, відмовляється від альтернативних варіантів їх вико-ристання, зокрема від надання позики. Отже, прибу-ток, що міг отримати виробник, якби передав у пози-ку свої кошти, є альтернативною вартістю капіта-лу. З'ясувати механізм формування ціни кредиту і буде означати з'ясування процесу формування альте-рнативної вартості капіталу.

Ціною кредиту можна вважати позичковий відсо-ток. Позичковий процент (відсоток) — це ціна, що сплачується за використання грошей. Найчастіше він розглядаєть-ся не в абсолютному значенні (як кількість грошей), а у відносному — як відсоток від суми позичених гро-шей. Для зручності ставку позичкового відсотка, як правило, дають у перерахуванні на річну. Скажімо, якщо за отримання 10 000 грн. в кредит позичальни-ку потрібно через рік повернути 14 000 грн., це озна-чатиме, що він отримав гроші під 40% річних.

Оскільки надання кредиту та повернення грошей розірвані у часі, то виникає проблема втрати грошима їх купівельної спроможності через інфляцію. Тоді ча-стина плати за користування грошима піде на по-криття втрати їх купівельної спроможності, а частина дійсно буде винагородою власника. Слід розрізняти номінальну та реальну ставки позичкового відсотка. Номінальна ставка  — це відсоткова ставка, ви-ражена у грошових одиницях за поточним грошовим курсом. Реальна ставка  — це відсоткова ставка, виражена у незмінних грошах або скоригована з ура-хуванням інфляції. Так, якщо у попередньому при-кладі ціни за рік зросли в 1,25 раза  то за своєю купівельною спроможністю 1 грн. на початку року становитиме 1,25 грн. на кінець року. Якщо пе-рерахувати всі повернені у кінці року гроші у зіставні з наданими на початку року, то 14 000 грн. будуть відповідати 11200 грн. (14 000 : 1,25 = 11 200). От-же, реальна відсоткова ставка буде лише 12%. Взаємо- зв'язок між номінальною та реальною ставками пока-зує така формула:

Ставка позичкового відсотка формується залежно від співвідношення попиту на гроші та їх пропозиції. Разом з тим, не існує єдиної для всіх випадків відсот-кової ставки. Надання кредиту може диференціюва-тися залежно від умов повернення, державного регу-лювання цього процесу, особливостей позичальника тощо. Отже, доцільно розглянути фактори, які впли-вають на відсоткові ставки.

Надання кредиту — це ризик з боку кредитора, оскільки позичальник за певних умов може не поверну-ти отримані гроші. Тому найпершим фактором, який буде зумовлювати конкретний рівень відсотка по конк-ретній позиції, е ступінь ризику — ймовірність втрати грошей кредитором. Тут залежність пряма: чим більша ймовірність неповернення грошей, тим більший буде відсоток. Разом з тим, загроза втрати грошей може досягати такого рівня, що вона взагалі не компенсується збільшенням відсотка. За цих умов кредит не надається.

Певний вплив на відсоткову ставку справляє роз-мір кредиту. За інших рівних умов кредитор віддає перевагу більшим кредитам, оскільки це зменшує йо-го витрати на вивчення економічного становища по-зичальника, на обслуговування кредиту тощо. Отже, кредитор погоджується надавати більші суми під менші відсотки.

По-іншому впливає на відсоткову ставку термін надання кредиту. Оскільки у довготривалому періо-ді ймовірність непередбачуваних подій більша, то для перестрахування втрат від них відсоток по кре-дитах також буде більшим.

Впливає на відсоткові ставки також державна по-літика оподаткування. Якщо відсотки, отримані від надання кредиту не оподатковуються чи оподаткову-ються на пільгових умовах, то вартість отримання кре-диту буде меншою. Так, поки дисконти по облігаціях внутрішньої державної позики в Україні не оподаткову-валися, їхня доходність була нижчою, тобто отримання коштів обходилося державі дешевше. Після введення оподаткування ціна залучення коштів зросла.

4. Підприємницький доход та економічний прибуток

Підприємницький доход, або прибуток, — це доход, який приносить реалізація підприємницьких здібностей. Він складається з нормального та еконо-мічного прибутку. Нормальний прибуток — це мі-німальний доход, або плата, необхідний для утриман-ня підприємця у певній галузі виробництва. Як уже зазначалося, за своєю суттю нормальний прибуток належить до внутрішніх (прихованих) витрат. Еко-номічний прибуток — це залишок загального дохо-ду після вирахування всіх витрат. В умовах конку-рентної моделі ринку при статичній економіці еконо-мічний прибуток завжди дорівнює нулю.

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Поява прибутку безпосередньо зв'язана з появою категорії «ви-трати виробництва». Прибуток — це та частина вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття ви-трат виробництва. Обособления частини вартості продукції у вигля-ді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

Визначення економічної сутності прибутку, як і інших форм, що їх приймає національний дохід за його первинного розподілу і на-ступного перерозподілу, неможливе без правильного тлумачення сутності необхідного й додаткового продукту в суспільстві.

Прибуток – це винагорода, яку одержує підприємець. Власник землі одержує ренту, працівник – заробітну плату, власник грошового капіталу – процент, а підпри-ємець винагороджується прибутком. Це є плата за те, що він організовує виробництво, управляє ним, впроваджує інновації (нововведення), ризикує. Виконуючи свої функції, підприємство забезпечує перевищення виручки (доходу) від ре-алізації продукції фірми над витратами на виробництво.

Джерелом підприємницького доходу є досконалість орга-нізації виробництва та кваліфікованість управління. Завдя-ки цьому фірма може навіть без додаткових інвестицій скоротити витрати на виробництво, підвищити продуктив-ність праці. Частка прибутку в ціні продукції збільшиться. Реалізація нових ідей у процесі виробництва сприяє знижен-ню витрат, поліпшенню якості товарів і послуг, появі на рин-ку нової продукції, збільшенню обсягів продажу, що