забезпе-чує додатковий доход фірмі. Підприємницький доход включає в себе плату за ризик, який бере на себе фірма. Економічним ризиком нази-вається загроза того, що фірма матиме збитки, втра-тить ресурси чи одержить доходи менші, ніж ті, на які він розраховував. Але винагороду фірма отримує, зви-чайно, не просто за те, що ризикує, а за те, що вміє передба-чати наслідки ризику, своєчасно запобігти можливим втра-там, реально оцінити найкращі варіанти проведення виробничо-торговельних операцій. Ризик, на який свідомо йде фірма, упереджуючи всі негативні наслідки, є ро-зумним. Це – гідна підстава для винагороди.
Прибутки, які одержують окремі підприємці, відрізня-ються за величиною, їх диференціація зумовлюється різ-ними факторами.
Чим більше коштів вкладено у виробництво, тим більші обсяги виробництва, а отже, більша і виручка від реалізації, а в ній – прибуток. Величина прибутку залежить від прибутковості, тобто від співвідношення прибутку і витрат. Прибутковість залежить від технологічних особливостей і рівня технічного розвитку виробництва. Скорочення витрат на виробництво підвищує частку прибутку в ціні продукції.
Прискорення обороту капіталу навіть при незмінній сумі коштів, що обертаються, збільшує обсяги виробництва та реалізації продукції, а значить, і величину прибутку.
Необхідний і додатковий продукт — це категорії виробництва. Для з'ясування сутності цих категорій необхідно уточнити, що ле-жить в основі поділу чистого продукту на необхідний і додатковий. Згідно з економічною теорією це поділ часу праці, витраченої у сфері матеріального виробництва, на необхідний і додатковий. Протягом необхідного часу забезпечується створення «... фонду життєвих кош-тів або робочого фонду, що необхідний робітнику для підтримання і відтворення його життя і що за всіх систем суспільного виробництва він сам постійно повинен виробляти й відтворювати».
Додатковий продукт — це вартість, створювана безпосеред-німи виробниками понад вартість необхідного продукту. Додат-ковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їхнього успішного розвитку. У необ-хідному й додатковому продукті втілено заново створену вар-тість, грошове вираження якої становить національний дохід.
Прибуток — це частина додаткової вартості, виробленої і реа-лізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалі-зована і набере грошової форми.
Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необ-хідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток — це форма прояву вартості додаткового продукту. Прибуток підпри-ємств сфери матеріального виробництва — це частина національ-ного доходу.
Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорі-єю. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу ва-лового внутрішнього продукту.
Висновки
Отже, гроші за своєю суттю не належать до економічних ресурсів. Однак вони є засобом для придбання всіх інших факторів виробництва. Крім того, виробник, який витрачає свої кошти на придбання капіталу, відмовляється від альтернативних варіантів їх вико-ристання, зокрема від надання позики. Отже, прибу-ток, що міг отримати виробник, якби передав у пози-ку свої кошти, є альтернативною вартістю капіта-лу. З'ясувати механізм формування ціни кредиту і буде означати з'ясування процесу формування альте-рнативної вартості капіталу.
Підприємницький доход, або прибуток, — це доход, який приносить реалізація підприємницьких здібностей. Він складається з нормального та еконо-мічного прибутку. Нормальний прибуток — це мі-німальний доход, або плата, необхідний для утриман-ня підприємця у певній галузі виробництва. Як уже зазначалося, за своєю суттю нормальний прибуток належить до внутрішніх (прихованих) витрат. Еко-номічний прибуток — це залишок загального дохо-ду після вирахування всіх витрат. В умовах конку-рентної моделі ринку при статичній економіці еконо-мічний прибуток завжди дорівнює нулю.
Прискорення обороту капіталу навіть при незмінній сумі коштів, що обертаються, збільшує обсяги виробництва та реалізації продукції, а значить, і величину прибутку.
Використана література
Задоя А.О. Мікроекономіка. Київ: Т-во “Знання”, КОО, 2000, с.176.
Кириленко В.І. Мікроекономіка. Київ: Таксон, 1998, с.334.
Максимова В.Ф. Микроэкономика. Москва: Сомитэк, 1996, с.328.
Наливайко А.П., Євдокимова Н.М., Задорожна Н.В. Мікроекономіка. Київ: КНЕУ,1999, с.208.
Овчинников Г.П. Микроэкономика. Макроэкономика. Санкт-Петербург: Михайлов В.А., 1997, с.750.
Огибин Ю.А. Микро-, макроэкономика. С-Пб.: Литера плюс, 1997, с.512.
Семюельсон,Пол А., Нордгауз,Вільям Д. Мікроекономіка. Київ: Основи, 1998, с.676.