здійснення нагляду за платіжною системою;—

реалізації програми розвитку національної си-стеми масових електронних платежів.

Для того, щоб НБУ міг виконувати визначені за-конодавством функції, він повинен здійснювати від-повідні операції.

Операції, які здійснює НБУ:—

відкриття та ведення рахунків комерційних банків, Державного казначейства та міжнародних ор-ганізацій;—

емісія власних цінних паперів;—

купівля-продаж державних цінних паперів на вторинному ринку з метою регулювання грошового обігу;—

купівля та продаж іноземної валюти на фінан-сових ринках з метою регулювання курсу національ-ної грошової одиниці;—

купівля й продаж банківських металів, дорого-цінного каміння, пам'ятних та інвестиційних монет на внутрішньому та зовнішньому ринках без ліцензу-вання та квотування;—

отримання й погашення кредитів від МВФ;—

операції з комерційними банками, за допомо-гою яких здійснюється державне регулювання грошо-вого ринку тощо.

Ми розглянули основні функції центрального на-ціонального банку. Наступним кроком нашого пізнан-ня має стати виявлення засобів прямого впливу цен-трального банку на грошово-кредитну політику дер-жави.

4. Опосередковані засоби грошово-кредитної політики.

До інструментів опосередкованого впливу відно-сять:—

операції на відкритому ринку;—

регулювання облікової процентної ставки на позики;—

регулювання банківських резервів. Розглянемо ретельніше кожний із них.

Операції на відкритому ринку

Це гнучкий валютно-політичний інструмент, який виявляється в продажу чи купівлі центральним банком цінних паперів на "відкритому ринку" у комерційних банків, фірм або населення. Він застосо-вується для проведення експансійної (купівля) чи рестрикційної (продаж) грошової політики.

Метою кредитної експансії є збільшення зайня-тості і піднесення виробництва шляхом збільшення пропозиції грошей (MS). Кредитна рестрикція за-стосовується з метою запобігти економічній кризі та знизити темпи інфляції шляхом обмеження пропо-зиції грошей (MS).

Отже, купуючи чи продаючи державні цінні папе-ри, центральний банк може здійснювати вплив на об-сяг грошової маси. Так, продаючи комерційним бан-кам, фірмам або населенню цінні державні папери, центральний банк вилучає з обігу гроші, зменшуючи надлишкові резерви комерційних банків та депозити фірм і домогосподарств, що, в свою чергу, мультиплікативно впливає на зменшення пропозиції гро-шей (MS).

Викуповуючи державні цінні папери у вищена-званих суб'єктів, центральний банк збільшує надлиш-кові резерви комерційних банків та депозити фірм і домогосподарств, які, в свою чергу, мультиплікативно впливають на збільшення пропозиції грошей.

Що спонукає центральний банк продавати еконо-мічним суб'єктам цінні державні папери та викупову-вати їх у економічних суб'єктів?

По-перше, спонукою до продажу цінних паперів центральним банком є потреба в обслуговуванні дер-жавного боргу у пов'язаного з тривалим дефіцитом дер-жавного бюджету. Емісія боргових зобов'язань у цьо-му випадку є способом фінансування дефіциту держав-ного бюджету та обслуговування державного боргу.

По-друге, навіть за умови бездефіцитного бюдже-ту, якщо наявний розрив у часі між надходженнями до бюджету та витратами з нього, виникає потреба у продажу центральним банком державних цінних па-перів.

По-третє, потреба у продажу державних цінних паперів виникає у разі необхідності вилучення части-ни надлишкової грошової маси з обігу.

Спонукою до викупу державних цінних паперів центральним банком є потреба впливу на збільшення пропозиції грошей в обігу.

Спонукою до купівлі-продажу цінних паперів ко-мерційними банками, фірмами та домогосподарствами є співвідношення між ціною облігацій та рівнем процентної ставки за облігаціями.

Наприклад, продаж центральним банком держав-них облігацій збільшує їх пропозицію, що зменшує ціну облігацій і збільшує процентну ставку за обліга-ціями*. Це спонукає комерційні банки та інших суб'єктів купувати облігації державної позики. Якщо ж центральний банк скуповує державні облігації, попит на них зростає. Зростає, відповідно, їх ціна, а процентна ставка зменшується. Це спонукає комер-ційні банки, фірми та домогосподарства продавати їх центральному банкові.

Залежно від того, що спонукає центральний банк здійснювати операції з державними цінними папера-ми на відкритому ринку, виділяють захисні та ди-намічні операції.

Захисні операції покликані не допустити або швидко усунути небажані зміни в структурі банківсь-ких резервів. Прикладом таких операцій є угоди, за якими центральний банк продає (купує) цінні папери за умови, що покупець (продавець) за короткий про-міжок часу продасть (викупить) їх назад центрально-му банкові.

Динамічні операції мають забезпечити стабіль-ність функціонування економічної системи або сприя-ти економічному зростанню. Ці операції змінюють пропозицію грошей в економіці. Вони передбачають купівлю чи продаж цінних паперів на тривалий пері-од з негайною їх оплатою. Наприклад, в Україні дер-жавні облігації, що перебувають в обігу, мають різний термін обігу: до 91, 182, 273, 365 днів; до 5 років та понад 5 років. На 1 вересня 2003 р. їх вартісна оцінка (за цінами придбання) становила близько 10 млрд. грн.

Регулювання облікової ставки

Облікова (дисконтна) ставка — процентна ставка, за якою центральний банк надає позики комерційним банкам.

"Політника облікової" ставки — використову-ється для впливу на кредитну активність комерцій-них банків і виявляється у змінах облікової ставки відповідно до кон'юнктурних коливань економіки.

Позики, які комерційні банки отримують у центральному банку, називають дисконтними позиками.

Метою дисконтних позик є:

а) підтримання рівня ліквідності банків у період важкого фінансового становища;

б) підтримання резервів комерційних банків на необхідному рівні.

Як правило, заставою дисконтних позик є дер-жавні цінні папери комерційних банків.

Якщо центральний банк зменшу є облікову став-ку, то це впливає на розширення кредитів усієї банків-ської системи, і навпаки, збільшення облікової став-ки зумовлю є зменшення (згортання) кредитів.

Порівнюючи цей інструмент грошово-кредитної політики з попереднім, можна помітити, що зменшен-ня облікової ставки діє подібно до викупу централь-ним банком державних цінних паперів, а збільшення облікових ставок — подібно до продажу центральним банком цінних паперів.

Вплив політики облікової ставки на кон'юнктурні коливання економіки

Виходячи з того, що розширення кредиту означає розширення виробництва, і навпаки, політика обліко-вої ставки має спрямовуватись на обмеження кредиту в умовах, що ведуть до буму, і сприяти розширенню кредиту в умовах депресії. Тобто, в депресивній еко-номіці облікова ставка має зменшуватись, а в умовах буму (або його загрози) — зростати.

Насправді (в реальній