Політика обов'язкових банківських резервів

Резервування частини депозитів комерційних банків у централь-ному банку називають частковим резервним покриттям.

Банківська система з частковим покриттям скла-лася в XIX ст. Стверджують, що первісно існувала система повного (стопроцентного) покриття, тобто банк усі депозити зберігав як резерви. Така система була сформована "золотих справ майстрами", які й зберігали дорогоцінні метали, необхідні для їхньо-го ремесла, а з часом приймали на зберігання золо-то інших власників за певну плату. Це золото спо-чатку не використовувалось ніяк, просто зберіга-лось. Це і була 100-процентна резервна банківська система.

З часом "золотих справ майстри" звернули увагу на те, що багато золотих монет залишались без руху досить довго. Незначна кількість клієнтів щодня з'яв-лялась до них з метою забрати свої монети. Але водно-час приходили нові клієнти і віддавали гроші на збе-рігання. Відтік приблизно дорівнював притоку. І май-стри "золотих справ" вирішили частину цих монет, що знаходились у них на зберіганні, надавати в пози-ку за певну плату тим, хто пред'являв на них попит. Позику надавали під розписку про повернення в пев-ний строк за певну плату. Так були започатковані бан-ки з частковим резервним покриттям.

Обов'язкові банківські резерви — найбільш жорсткий інстру-мент грошово-кредитної політики. Його використовують як засіб, що забезпечує швидке стиснення чи розширення кредитної маси в економічній системі.

Вплив на пропозицію грошей та на макроекономічну ситуацію здійснюється шляхом маніпуляції норми банківських резервів, які комерційні банки зобов'я-зані зберігати на рахунках у центральному банку.

Із теми 8 ми знаємо, що центральний банк впли-ває на пропозицію грошей через маніпуляцію норми обов'язкових банківських резервів двояко:

а) шляхом зміни обсягу надлишкових резервів ко-мерційних банків.

5. Грошово-кредитна політика в Україні.

Жорстка монетарна політика Центрального банку Російської Федерації змусила ввести в безготівковий обіг український карбованець та створити на його основі національну грошову систему України. Найваж-ливішою причиною такого кроку можна вважати запровадження Росією з 1 липня 1992 р. розрахунків за взаємні поставки через єдині кореспондентські ра-хунки центральних банків республік колишнього Радянського Союзу. Цим самим було порушено єдність рублевого простору, що вимагало негайного проведення Україною реформи грошової системи. У листопаді 1992 р. Національний банк України ввів перехідну національну валюту — карбованець (в го-тівковому обігу — купон). Здобутки цього періоду:—

НБУ самостійно регулює емісію і грошові потоки;—

задоволення потреб економіки в готівці. Негативні наслідки:—

відсутність належного юридичного статусу ку-пона, зумовлена:*

наявністю паралельних грошей (купонів і кар-бованців);*

дефіцитом товарного покриття; *

посиленням інфляційних процесів;

Другий етап (вересень 1996 р. — кінець 1998 р.) пов'язують із випуском в обіг постійної національної валюти — гривні.

Завдання реформи другого етапу:—

здійснення грошово-кредитної політики, спря-мованої на забезпечення фінансової стабільності;—

прискорення розрахунків;—

залучення до банківської системи надлишкової готівки, що перебувала в обігу;—

забезпечення стабільності курсу гривні до на-ціональних валют.

Цей етап називають етапом становлення грошово-кредитного ринку України та його регулювання за допомогою монетарних інструментів.

Здобутки цього періоду:—

введення національної постійної валюти;—

розвиток фондового ринку державних цінних паперів, які емітувались у формі облігацій внутріш-ньої державної позики (ОВДП);—

обмеження дефіциту бюджету;—

послаблення інфляційного тиску дефіциту бю-джету на економіку;

обмеження грошової експансії.

Позитивними результатами монетарної політики 1999 р. можна вважати: відносно низький рівень інфляції (19,2 %); відбулось збільшення реаль-них грошей в економіці й поступове відновлення про-цесу ремонетизації. Коефіцієнт монетизації на кінець 1999 р. зріс з 13,77 до 14,48.

Найбільш, негативний вплив на ефективність монетарної політики справили операції НБУ на ринку ОВДП, коли НБУ став єдиним покупцем дер-жавних цінних паперів як на первинному, так і на вторинному ринку. Це означало повернення до фінан-сування бюджетного дефіциту виключно за рахунок емісії Національного банку України.

У 1999 р. Законом "Про Національний банк Украї-ни" заборонялась участь Національного банку Украї-ни на первинному ринку ОВДП. Наслідком виконан-ня цього закону стало зменшення вдвічі надходжень до державного бюджету України у 1999 р. від розмі-щення державних облігацій порівняно з 1998 р.

З листопада 1999 р. Міністерство фінансів Украї-ни призупинило погашення тієї частини облігацій, власником якої був НБУ.

Восени 2000 р. з метою погашення простроченої заборгованості та послаблення боргової залежності держави було проведено чергову реструктуризацію ОВДП. Такі дії, безумовно, не могли не підірвати до-віри інвесторів до урядових зобов'язань.

На цьому етапі відбувається подальша лібераліза-ція валютного ринку. У режимі торговельної сесії ви-значається офіційний обмінний курс гривні як серед-ньозважений за операціями купівлі-продажу на міжбанківському валютному ринку. Валютний коридор курсу гривні було розширено до 3,4—3,6 грн. за дол. США. Літня криза на ринку енергоресурсів зумовила девальваційні очікування та значне зростання цін на пальне, що негативно вплинуло на рівень обмінного курсу.

Починаючи з 2000 р., вперше за роки незалеж-ності, спостерігаються стійкі ознаки пожвавлення еко-номіки. ВВП у цьому році зріс на 5,8 % порівняно з 1999 р. Рівень інфляції становив 25,8 % , тобто пере-вищував рівень інфляції 1999 р., але інфляційні яви-ща були спричинені не Національним банком Украї-ни, а діями уряду (адміністративне підвищення цін і тарифів, лібералізація цін у сільському господарстві