Запровадження режиму плаваючого курсу гривні стосовно іноземних валют сприяло притоку іноземної валюти на валютний ринок України та поповненню золотовалютних резервів.

Здобутком монетарної політики 2001 р. вважають низький рівень інфляції (6,1 % за рік) на фоні еконо-мічного пожвавлення (приріст ВВП становив 9,1 %). У цей період зростає рівень монетизації економіки. Обсяг валютних резервів зріс до 3,1 млрд. дол. США. Повністю були виконані зобов'язання щодо обслуго-вування зовнішнього боргу.

Протягом року ситуація на грошово-кредитному ринку залишалася стабільною, що дозволило НБУ шість разів знижувати облікову ставку з 27 % до 12,5 % , а банківську — з 37,2 % до 30,2 % .

Впродовж 2002 та 2003 рр. вживалися заходи щодо створення монетарних передумов для розши-рення кредитування реального сектору економіки. З цією метою за період з 2001 по 2003 р. норма обов'яз-кового банківського резервування зменшилась з 15 % до 7 %. Облікова ставка знизилась з 45 % річних у січні 2000 р. до 7 % річних у 2003 р. З метою нарощу-вання обсягів рефінансування НБУ було пом'якшено умови та продовжено строки надання кредитів.

Розширено перелік цінних паперів, що можуть прийматися НБУ для забезпечення кредитів, а саме:—

державні цінні папери;—

векселі суб'єктів господарської діяльності — ре-зидентів України, Державного казначейства України;—

облігації місцевих позик і суб'єктів підприєм-ницької діяльності.

Упродовж останніх трьох років суттєво зменши-лись коливання обмінного курсу гривні щодо основних вільно конвертованих валют. Здійснюються вчасні платежі за зовнішніми борговими зобов'язаннями, на-рощуються золотовалютні резерви до 4,7 млрд. дол. США. Рівень забезпечення грошової бази валютними активами зріс з 47,7 % у 1999 р. до 83,8 % у 2003 р.

Висновок

Із розглянутого випливає, що розвиток ринкового господарства урізноманітнює та ускладнює зв’язки між економічними суб’єктами, що призводить до збільшення проміжку часу між виробництвом і реалізацією товарів та послуг, і тому найбільш розповсюдженою формою грошей стають кредитні гроші.

Кредитні гроші є приватними грошима тому, що їхньою основою є трансакційні депозити комерційних банків. Як бачимо із розгляду теми, сучасний грошовий обіг здійснюється у двох формах: безготівковій і готівковій.

Як бачимо головним завданням монетарної політики є визначення реального попиту на гроші і забезпечення відповідної пропозиції грошей, яка б відповідала запланованому зростанню обсягу виробництва без загрози стабільності національної валюти та грошово-кредитного ринку в цілому, а також запобігала розвитку інфляції за рахунок монетарної складової.

Крім того монетарна політика покликана вирішувати такі завдання:

поліпшувати структуру грошової маси;

розширювати сферу застосування безготівкових розрахунків;

забезпечувати зростання обсягів валютних резервів Центрального банку (НБУ);

забезпечувати економічно обґрунтований рівень обмінного курсу національної грошової одиниці (гривні).

Теоретичною основою здійснення грошово-кредитної політики є кейнсіанська та монетаристська концепції, які по-різному визначають її дієвість, та механізми впливу на макроекономічну ситуацію.

Грошово-кредитна політика взагалі визначається урядом країни, але в життя впроваджується Центральним банком. Він є суб’єктом монетарної політики держави, здійснює грошову емісію і регулює грошово-кредитну діяльність комерційних банків.

У своїй політиці НБ застосовує такі методи:

операції на відкритому ринку;

зміна рівня мінімальної резервної норми4

визначення рівня облікової ставки.

Слід зазначити, що вплив політики облікової ставки на розширення кредиту передбачити значно важче, ніж вплив операцій з цінними паперами на відкритому ринку.

Із огляду на все сказане вище випливає, що найпоширенішим і найдієвішим засобом впливу на економіку є операції на відкритому ринку. Вони не мають різкого негативного впливу на ефективність роботи банків, легко контролюються Центральним банком і результат дії цього засобу виявляється.

Як видно із розглянутої теми грошово-кредитна політика поділена на певні етапи.

Із першого етапу з 1992 – 1996 років випливає те, що монетарна політика цього періоду була спрямована на емісійну підтримку економічної системи без докорінної структурної перебудови. Уряд для покриття дефіциту державного бюджету за 1994 рік використав понад 132 млрд. крб. кредитів НБУ. Це і стало головним джерелом інфляції. Щоб стабілізувати ситуацію НБУ по-перше запровадив у жовтні 1994 року уніфікований курс валюти.

По-друге припиняє рух іноземної валюти у готівковому обігу, з листопада не видаються ліцензії на здійснення торгівлі з оплатою в іноземній валюті. І вже починаючи з 1999 року монетарна політика НБУ підпорядковується цілям макроекономічної стабілізації.

Що стосується другого етапу вересень 1996 кінець 1998рр., то валютний курс було визначено як фінансовий пріоритет грошово-кредитної політики. Недоліками та прорахунками цього етапу є перетворення облігацій внутрішньої державної позики на основне джерело фінансування бюджетного дефіциту, гальмування реального зростання економіки, внутрішнє знецінення гривні. Для стримування темпів внутрішнього знецінення гривні в другій половині 1997 року було запроваджено валютний коридор, який визначався межами 1,7-1,9 грн. за долар США. Третій етап починається з 1999р. і характерний тим, що були започатковані стабілізаційні процеси в реальному секторі економіки. Вперше за роки незалежності було призупинене стрімке скорочення ВВП. Темпи падіння реального ВВП становили 0,2%. Монетарна політика цього періоду спрямувалась: на підтримку купівельної спроможності гривні, стабілізації фінансових ринків, підтримка банківської системи.

Як бачимо з усього цього випливає мета грошово-кредитної політики держави, яка заключається в досягненні на національному ринку рівноваги, що характеризується повною зайнятістю та відсутністю інфляції, суть цієї політики полягає в регулюванні обсягу грошової пропозиції для стабілізації економіки. І насамкінець слід зазначити, що пріоритетними завданнями грошово-кредитної політики України на сучасному етапі є забезпечення внутрішньої та зовнішньої стабільності гривні як монетарної передумови економічного зростання, утримання рівня інфляції в межах 6-7 %, нарощування золотовалютних резервів, поліпшення структури грошової маси та зростання рівня монетарної економіки, створення умов для зниження ціни кредитних ресурсів, вжиття заходів щодо стимулювання розвитку фондового ринку,