Отже, ми визначили 3 основних елемента, що визначають прибуткову роботу банку. Такий підхід дозволяє аналізувати, контролювати й управляти їхнім станом і в кінцевому рахунку здійснювати найбільше ефективне керування банком із позицій доходності його діяльності. Цим же цілям слугує і відома формула Дюпона:

roe = (Net income/ Total income)*( Total income/ Assets)*( Assets/ Equity) = (NI/ TI)*( TI/А)*(А/ Equity)

Формула Дюпона – це єфективна моддель контроля і керування діяльністю комерційного банку .

Аналіз проводиться за визначений період (наприклад, за 5 років) із тим, щоб визначити динаміку зміни значень даних факторів. По відхиленнях приймаються міри, спрямовані на підвищення ефективності діяльності банку. Результати порівняння прибутковості банків на міжнародному рівні зазначені в таблиці 2

Табл 2

Порівняння доходності банків на міжнародному рівні 1996 г.

Країна | Фінансовий важіль | ROA, % | ROE, %

Австрія | 21.51 | 0,31 | 6,67

Бельгія | 29.41 | 0,27 | 7,94

Канада | 17.70 | 0,77 | 13,63

Данія | 12.72 | -0,25 | -3,18

Фінляндія | 13.91 | (0,06) | (0,83)

Франція | 39.06 | 0,26 | 10,16

Німеччина | 19.31 | 0,49 | 9,46

Греція | 26.53 | 0,57 | 15,12

Італія | 15.97 | 0,70 | 11,18

Японія | 34.13 | 0,18 | 6,14

Люксембург | 31.15 | 0,16 | 4,98

Нідерланди | 22.88 | 0,38 | 8,69

Норвегія | 28.41 | -1,04 | - 29,55

Португалія | 9.69 | 0,78 | 7,56

Іспанія | 10.0 | 1,22 | 12,20

Швеція | 60.24 | (0,16) | (9,64)

Швейцарія | 15.77 | 0,40 | 6,31

Туреччина | 21.28 | 2,64 | 56,17

Великобританія | 21.41 | 0,34 | 7,28

США | 17.45 | 0,38 | 6,63

Отже, основною ціллю моделювання за допомогою формули Дюпона є аналіз найважливіших факторів, що визначають прибутковість роботи конкретного банки, і порівняння отриманих результатів із даними його конкурентів. Наприклад, для банків даної країни (або регіону) середні значення показника ROE мали такий вигляд: ROE = 15% * 10% * 30 = 45%.

Це значить, що в конкретного банку є необхідна база для порівняння. Скажемо, у банку A ROE = 10% * 10% * 20 = 20%. Отримані дані свідчать про те, що банк А не використовує всі можливості позикового капіталу (фінансовий важіль банку значно нижче середнього), що позначилося також на рівні дохідного маржу:

AROE == AROA * ALf.

У банківській справі особливе значення надаєтся аналізу впливу фінансового важеля, оскільки його значення в банківському секторі значно вище, чим, наприклад, у промисловості. Скажемо, при однаковому рівні ROE у банку і промислового підприємства (15%) доходність на активи істотно різниться (припустимо, 0,6% у банку і 6% у підприємства), але в цьому випадку і фінансовий важіль банку, як відношення активів до власного капіталу, буде в 10 разів вище (25 у порівнянні з 2,5) . Це пов'язано з тим, що загальний рівень ризику банка визначається насамперед операційним ризиком і фінансовими ризиками. При цьому якщо операційному ризику щодо невисокий, те банк може проводити більш ризиковану політику, тобто виконувати операції з підвищеним рівнем фінансового ризику. Тому в банківській справі банкіри можуть дозволити собі високий рівень фінансового важеля. Таким чином, у банківському бізнесі надзвичайно важливо дотримувати рівноваги між операційним і фінансовим ризиками, що дозволить одержати оптимальний рівень загального ризику банку.

3.3 Аналіз прибутковості комерційного банку

У сучасній закордоннії банківськії практикці показники прибутковості розраховують з допомогою показників рентабельності. Виділяють три основних засоби розрахунку рентабельності банку:

1. Аналізують доходність капіталу банку (ROE) виходячи з балансових даних банку.

Рентабельність капіталу (ROE) = Чистий прибуток / Акціонерний капітал

Оптимальні значення ROE, на думку західних аналітиків, повинні знаходитися в межах 10 - 20%. Значення ROE засновано на показниках ринку. Дана формула рентабельності капіталу або прибутку на власний капітал банку приблизно 30 років тому використовувалася для розрахунку рівня рентабельності банку, а в даний час її застосовують для визначення поточного доходу.

2. Використовують дані про рівень ставки доходності, необхідної інвестором. Можна сказати, що це ринкова величина, тому що всі інвестори потребують одного рівня прибутку.

Загальна рентабельність банку = Дивідендний прибуток + Приріст капіталу.

Отже, загальну рентабельність банку можна представити у вигляді співвідношення:

Загальна рентабельність = D1 / Р0 + (Р1 – Р0) / Р0 (Модель Гордона).

де D1 - дивіденди на кінець року;

Ро - ціна покупки цінного паперу;

Р1 - ціна продажу акцій.

Наприклад, якщо Di = 5 долл. , Ро = 100 долл. , Pi = 110 долл. , те, підставивши отримані дані у формулу Гордона, одержимо загальну рентабельність банку, рівну 15%. [5:100 + (110 - 100):100 = 15%]. Звичайно ця формула використовується для розрахунку рентабельності банку на кінець року. Її застосовують також для визначення поточної рентабельності.

Ціна акціонерного капіталу банку (Р) залежить від доходності акцій (Е), темпів зростання доходів на одну акцію (G), коефіцієнта виплати дивідендів (DPR) і рівня ризику. Цю залежність математично можна записати так:

Р/Е = F (G, DPR, RISK).

3. У останні роки для розрахунку рентабельності банку усе частіше стали використовувати формулу Шарпа. Професор Шарп запропонував досліджувати очікувану ставку доходності таким способом:

E(R) = Rf + [ Е (Rm) - Rf] * В ( Модель Шарпа)

де E(R) - очікувана ставка доходності (розрахункова величина);

Rf - безризикова процентна ставка (наприклад, по державних цінних паперах);

Rm - ринкова ставка доходності, що укладається з безризикової ставки і ризикової премії;

[ Е (Rm)