Мотивами відвідування підприємства можуть бути такі:

а)З'ясувати і впевнитися, чим насправді займається клієнт.

б)Оцінити вартість активів.

в)Визначити термін виробничого циклу.

г)Оцінити ефективність управління.

е)Впевнитися в повноваженнях осіб, які проводять переговори.

є)Отримати іншу інформацію, яка може допомагати при оцінці ризику.

Програма відвідування клієнта повинна бути добре продуманою і переслідувати конкретні цілі.

На основі проведеної роботи кредитний працівник повинен прийняти рішення продовжити роботу з кредитною заявою чи відхилити її.

Якщо пропозиція клієнта розходиться з принципами і установками поточної кредитної політики банку, або виникли сумніви щодо обгрунтованості позички, можливостей позичальника реалізувати проект, компетентності керівництва позичальника працівник банку повинен відхилити заяву на отримання кредиту, про що офіційно сповістити заявника в конкретній формі з переліком конкретних причин, з яких кредит не може бути наданий.

Якщо кредитний працівник вирішив продовжити роботу з клієнтом, він складає в письмовій формі свої висновки, пропозиції і пропонує клієнту представити всі необхідні документи, згідно нижче наведеного переліку:

-нотаріально завірені копії статуту та установчого договору позичальника чи положення про госпорган разом з установчими документами і належним чином оформленим дорученням вищестоящої установи на право укладати кредитні угоди від імені юридичної особи (для філій і відділень підприємств, які не є юридичними особами),

-техніко-економічне обгрунтування одержання кредиту,

-розрахунок строку окупності та рентабельності об'єкту кредитування (Додаток 2.3.4),

-графік надходжень та платежів підприємства-позичальника на весь термін користування кредитом (Додаток 2.3.5),

-нотаріально завірені копії контрактів (при одержанні кредиту під закупівлю товарно-матеріальних цінностей),

-копії документів для підтвердження угод, що кредитуються,

-відомості про кредити, що отримані в інших банках,

-нотаріально завірена картка і зразками підписів керівника й головного бухгалтера та відтиском печатки госпоргану, що отримує кредит (Додаток 2.3.6),

-завірені податковою інспекцією фінансові звіти, які включають баланс позичальника і рахунок прибутків і збитків.

Для підприємств, які існують більш трьох років, фінансові звіти подаються за останні три роки плюс фінансовий звіт на останню звітну дату.

Якщо підприємство існує менш трьох років, кількість звітів узгоджується з кредитним працівником банку:

Бізнес-план (для підприємств, які розпочинають свою діяльність). Вони обов’язково повинні включати такі розділи, як описання продуктів (послуг), галузевий і ринковий прогнози, плани маркетингу,

-матеріали й документи по запропонованому позичальником виду забезпечення кредиту (Додаток 2.3.7-2.3.8).

-Перелік документів, які можуть додатково вимагатися працівником банку від клієнта:

-звіт про рух касових надходжень, який дає картину використання ресурсів, часу вивільнення фондів і утворення дефіциту касових надходжень,

-внутрішні фінансові звіти, які характеризують зміни потреб у ресурсах протягом року (поквартальне, помісячно),

-внутрішні управлінські звіти: дані оперативного обліку стосовно операцій і інвестицій, змін дебіторської і кредиторської заборгованості, кількості продаж, величини запасів та ін.,

-податкові декларації.

Наведені вище документи використовуються як необхідна складова частина інформації для аналізу на другому етапі видачі кредиту.

2.Вивчення кредитоспроможності, фінансового стану клієнта і оцінка ризику за позичкою.

Аналіз кредитоспроможності, фінансового стану клієнта й оцінка ризику за позичкою базуються на використанні таких джерел інформації:

-матеріали, отримані безпосередньо від клієнта (Додаток 2.3.9-2.3.17),

-матеріали про клієнта, які знаходяться в архівах і базах даних банку (якщо клієнт має кредитну "історію"),

-необхідні відомості можуть бути отримані від зовнішнього оточення клієнта (постачальники, кредитори, покупці продукції, обслуговуючі банки, податкова служба та ін.),

-звіти та інші матеріали державних і приватних установ (галузеві аналітичні дослідження, статистична інформація, довідники по інвестиціям та ін.).

До розробки та затвердження методики оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальника з урахуванням специфіки галузі і методики визначення категорійністі кредиту працівники установ Промінвестбанку користуються "Рекомендаціями щодо оцінки комерційними банками кредитоспроможності та фінансової стабільності позичальника (лист НБУ 23011\79 від 2.06.1994р.).

Прогноз фінансового стану фірми і ризику, пов'язаного з видачею їй кредиту здійснюється на основі аналізу п'яти груп коефіцієнтів (які характеризують співвідношення різних статей балансу) і вивчення динаміки цих показників:

-показників ліквідності,

-показників заборгованості,

-показників погашення боргу,

-показників ділової активності,

-показників рентабельності.

Проводиться ретельне вивчення:

-репутації позичальника, його статусу в діловому світі (до уваги також приймається своєчасність розрахунків по раніше отриманих кредитах, відповідальність та компетентність керівників госпоргану, якість звітів та інших документів, представлених у банк),

-фінансових можливостей позичальника, його спроможності своєчасно погасити кредит, здатності позичальника при необхідності оперативно мобілізувати свої грошові ресурси з різних джерел (на основі аналізу прибутків і витрат, перспектив їх змін у майбутньому, динаміки дебіторської заборгованості госпоргану і змін його товарних запасів, структури і якості активів позичальника),

-капіталу позичальника (на основі аналізу його структури, співвідношення з іншими статтями активів і пасивів),

-забезпечення кредиту (на основі аналізу його достатності, якості і легкореалізуємості у випадку непогашення позички, а також правомірності банку приймати від клієнта запропонований вид забезпечення (на основі аналізу діючого законодавства й установчих документів позичальника), (Додаток 2.3.18),

-загальних умов, які визначають діловий клімат в країні й впливають як на становище банку, так і позичальника (стан економічної кон’юнктури, наявність конкуренції з боку інших виробників аналогічно товару, податкова політика уряду, ціни на сировину та ін.),

-здатності позичальника виробляти і реалізовувати продукцію, підтримувати Ії конкурентоспроможність, запроваджувати заходи, спрямовані на збільшення прибутків,

-обгрунтованості і достатності суми кредиту, виходячи з проведення позичальником конкретної виробничої програми, ліквідності його балансу, наявності співвідношення між власними активами та позиченими коштами, необхідного забезпечення потреб для досягнення запланованих результатів, -прибутків банку при кредитуванні конкретних затрат позичальника в порівнянні з середньою