ТА ОСНОВНІ ШЛЯХИ
ВДОСКОНАЛЕННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ.
Реальна ступінь "ринковості" банківської системи, співвід-
ношення в ній централізованих і децентралізованих джерел пов-
ністю повинна визначатись ступінню "ринковості" господарського
ладу України, а також її державним та політичним ладом.
Банківська система в значній степені буде відображати ре-
альності, які склалися в банківській справі на протязі остан-
ніх 60 років (розподіл грошових нагромаджень, роль окремих
кредитних інститутів, основні грошові потоки і т.д.).
Українська банківська система не може бути повністю адек-
ватна класичним двохрівневим системам, які створились в ін-
дустріальних країнах з економікою, яка стабільно розвивається.
На відміну від них, це - банківська система перехідного госпо-
дарства або господарства, що розвивається і відрізняється нес-
табільністю та різкими структурними зрушеннями.
Українська банківська система повинна обслуговувати процес
реформ:
- диверсіфікацію власності (приватизацію, становлення не-
залежного приватного сектору);
- демонополізацію;
- становлення нових ринків (цінних паперів, землі, основ-
них фондів, страхових послуг, науково-технічної продукції та
інформації);
- технічну, технологічну, та продуктову перебудову госпо-
дарства, конверсію та скорочення військових витрат;
- перебудову міжрегіональних та міждержавних зв'язків;
- посилення відкритості економіки, її інтеграцію у міжна-
родні господарські зв'язки;
- перерозподіл повноважень між центром та регіонами.
Разом з тим банківський сектор України повинен забезпечити
максимальну стійкість грошової системи в період реформ, сприя-
ти стабільному функціонуванню основної частини Українських
підприємств.
Банківська система повинна бути заснована на розширенні
приватної власності у фінансовому секторі, на множинності ви-
дів кредитних інститутів, на створенні механізму представниц-
тва і балансування інтересів всіх сторін, які зацікавлені в
стабільному та стійкому розвитку банківської справи.
Разом з тим повинно відбутись зміцнення централізму у бан-
ківській системі, підвищення ролі Національного банку України
в ініціації і проведенні політики ринкових банківських реформ.
Випереджаючими темпами повинна розвиватись шнфраструктура
ринкової банківської системи - правове забезпечення, інформа-
ція і зв'язок, наукове обслуговування і банківська освіта.
Зміни в банківській справі повинні відбуватись як відобра-
ження реформ в реальних галузях народного господарства, в дер-
жавному і політичному устріях. Банківські реформи повинні
здійснюватись значно повільніше, ніж відбуваються політичні
перевороти і рвуться матеріальні зв'язки в господарському ме-
ханізмі. Стримання розпаду і заоохочення інтеграції - такі ри-
си повинна придбати еволюція банківської системи при її ринко-
вому реформуванні.
Основна мета реформування комерційних банків в Україні -
створення національної мережі таких банків, які би стали кре-
дитними установами, що добре регулюються і знаходяться під
повноцінним банківським наглядом і в зв'язку з цим користують-
ся довір'ям клієнтів.
Необхідно підготувати і подати на розгляд Верховної Ради
України Закон про кредитні інститути і кредитування, який виз-
начає правові, юридичні та економічні джерела функціонування
кредитно-банківської системи. Було б доцільно передбачити в
цьому законі, щоб контроль за діяльністю кредитних установ
здійснювався спеціальним контролюючим комітетом, незалежним
від Нацбанку України і підзвітним Верховній Раді України (нап-
риклад, Національним контрольним відомством по кредитуванню).
Такому комітету треба передати деякі функції НБУ, які у світо-
вій практиці не властиві Центральним банкам (реєстрація та за-
борона на ведення банківської справи, контроль за дотриманням
всіх законодавчих документів, нагляд за ліквідністю банків і
т.д.).
Введенню твердої, вільно конвертованої Національної валюти
буде сприяти Закон про вілютний контроль, який на відміну від
діючого закону про вілютне регулювання, дозволить залучати
іноземні інвестиції, розширить коло суб'єктів валютного ринку,
знищує залишки державної монополії зовнішньої торгівлі.
Відсутність законодавчої бази по управлінню нерухомим май-
ном вимагає негайної розробки законів про іпотечний банк. Це
дозволить відродити в Україні прогресивну форму кредитних ус-
танов для надання довгострокових кредитів під заставу і в той
же час забезпечить зниження ризику банків та їх клієнтів від
можливих банкрутств.
Важливе місце повинен займати Закон про інвестиційний банк
та інвестиційні фонди. В ньому необхідно передбачити гарантії
для фінансування довгострокових програм. Наявність такого за-
кону дозволить створити правові основи для функціонування пер-
винного та вторинного ринку цінних паперів, розміщення фондо-
вих паперів акціонерних товариств, управління інвестиційними
фондами і т.д.
Реабілітація приватної власності вводить в економічний
побут новий для держави тип відносин - трастові (довірчі) опе-
рації, які складаються з трьох основних операцій - розпоряд-
ження спадщиною, виконання операцій за дорученням, агентські
послуги.
Їх юридична направленість; а також відсутність правових
норм, які регламентують такі операції, вимагають розробки За-
кону про трастові операції.
Відродження в Україні кредитних союзів та товариств взаєм-
ного кредиту як "народних банків", діючих за принципом самодо-
помоги і самоконтролю, дозволяє населенню вигідно зберігати
власні заощадження, користуватися пільговими кредитами та ін-
шими послугами.
Кредитні товариства акумулюють порівняно невеликі внески
громадян, що дає можливість використовувати їх при фінансуван-
ні проектів з прибутком для членів товариства, заоохочують
громадян в активну економічну діяльність законодавчою основою
кредитних товариств повинен бути Закон про товариства малого
кредиту.
Спеціальний законодавчий акт про функції і діяльність РБУ
(а не розділ в Законі про банки) повинен визначити основні
напрями його діяльності. Нацбанк України повинен забезпечувати
стабільність національної валюти, визначати і регулювати гро-
шово-кредитну політикв шляхом впливу на об'єм грошової і кре-
дитної маси, що знаходиться в обігу, встановлення валютних
курсів, а також процентних ставок, виконання обов'язків голов-
ної банківської інстанції перед іноземними та українськими
суб'єктами господарської діяльності, регулювання діяльності
комерційних банків через політику фінансування.
При діючій жорсткій політиці регулювання