напрямом грошово-кредитної політики. Вони сприяють до-

сягненню збалансованого розвитку грошово-кредитної сфе-

ри, обмеженню інфляції, підтриманню надійності кредит-

ної системи та економічного росту.

Інструментами здійснення економічних функцій висту-

пають:

- облікова ставка, яка приймається Центральним бан-

ком в його операціях з комерційними та іншими кредитни-

ми інститутами. Вона дозволяє регулювати масу грошових

коштів в обігу у відповідності з потребами окремих бан-

ків, регіонів та всього народного господарства;

- операції на відкритому ринку. До них відносяться:

купівля цінних паперів, які знаходяться в портфелі ко-

мерційних банків, у випадку, якщо Центральний банк має

намір збільшувати суму ліквідних коштів, які знаходять-

ся у розпорядженні комерційних банків; продажа цінних

паперів з портфелю Центрального банку;

- обов'язкові резерви. Законом встановлені певні

пропорції, в рамках яких банки зобов'язані тримати час-

тину своїх коштів на беспроцентних рахункахв Централь-

ному банку. Ці кошти складають строковий фонд для за-

хисту інтересів вкладників. Крім цього, обов'язкові ре-

зерви забезпечують контроль зі сторони Центрального

банку за діяльністю банків та дозволяють регулювати

умовно-кредитний обіг;

- 14 -

- прямі кількісні обмеження, які застосовуються у

необхідних випадках, зокрема, обмеження на приріст кре-

дитів комерційних банків.

До економічних регуляторів Центрального банку можна

віднести також передачу грошових ресурсів в банківську

систему при виникненні тимчасової потреби в них і на-

дання фінансової допомоги окремому банку або банкам,

які мають недостачу коштів в зв'язку з погіршенням фі-

нансового стану.

Грошово-кредитна політика центрального банку здійс-

нюється через сукупність заходів, спрямованих на зміну

грошової одиниці в обігу, обсягів кредиту й емісії, або

на їх обмеження - залежно від стану економіки.

Мета грошово-кредитної політики центрального банку -

створити сприятливі умови для зайнятості робочої сили,

стримування інфляції, регулювання темпів економічного

зростання та збалансованості народного господарства і

платіжного фонду.

Серед методів грошово-кредитної політики важливе місце посідає

дископтна політика, яка пов'язана з купівлею векселів. Це

найстаріший метод кредитного регулювання. Зниження дисконтної

ставки Центрального банку стимулює комерційні банки розширюва-

ти кредитування підприємств, а підвищення - навпвки. Продаж

цінних паперів Центральним банком означає зменшення сум на ре-

зервних рахунках і звуження кредитування комерційними банками

своїх клієнтів.

Грошово-кредитна політика центральних банків має деякі су-

перечності: коли для підвищення ділової активності банк підні-

- 15 -

має дисконтну ставку, щоб сприяти припливу грошового капіталу

з-за кордону, то подорожчання кредиту гальмує зростання вироб-

ництва і пожвавлення внутрішньої ділової активності.

Центральний банк впливає на процес кредитування у народному

господарстві також шляхом відкриття спеціальних резервних ра-

хунків комерційних банків, на яких вони зобов'язані розміщати

депозити. Розміри депозитів (в процентах) залежать від того,

які внески своїх клієнтів мобілізував комерційний банк. Ці де-

позити є резервом для розширення кредитування, якщо цього пот-

ребує кон'юктура розвитку народного господарства, і страховим

фондом для комерційних банків від банкрутства.

Центральний банк не може бути конкурентом комерційних бан-

ків. Його головна мета - забезпечувати стабільність грошового

обігу та регулювати кредитні відносини.

Важлива роль у налагодженні ділової активності підприємств

суверенної України належатиме утвореному у 1991 році Націо-

нальному банку України (НБУ).

Будучи підзвітним лише Верховній Раді України, він має

право законодавчої ініціативи. Своє монопольне право випускати

грошові знаки та направляти їх в обіг НБУ поєднує з операція-

ми, які він проводить з резервними фондами та з касовим обслу-

говуванням комерційних банків, з купівлею-продажем державних

цінних паперів та іноземної валюти, з визначенням курсу націо-

нальної валюти щодо валют інших країн. Свій вплив на діяль-

ність підприємств він здійснює через обслуговування комерцій-

них та інших банків, у ході якого проводить відповідну грошо-

во-кредитну політику.

- 16 -

б) СПЕЦИФІКА РОЗВИТКУ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ.

Комерційні банки є основою кредитної системи. Вони утворюються

як акціонерні товариства або на пайових засадах і є кредитними

установами універсального характеру. Їх часто називають "фі-

нансовими універмагами" або "супермаркетингами кредиту". Вони

пов'язані з усіма сферами та фазами відтворення. Характерна

риса комерційних банків - повна самостійність підприємств у

сфері торгівлі позичковим капіталом. Вони провадять кредитну

політику на свій страх і ризик, що сприяє оперативному впливу

банків на економіку. Однак, це не означає, що комерційні банки

діють безконтрольно. Зокрема, у США комерційні банки належать

до найбільш контрольованої сфери підприємницької діяльності.

Основою такого контролю є спеціальне законодавство й артимоно-

польні закони.

До основних функцій банків належать:

1) кредитування підприємств, держави, приватних осіб та опера-

ції з цінними паперами; 2) регулювання грошового обігу; 3) за-

лучення тимчасово вільних грошових коштів, нагромаджень і пе-

ретворення їх у позичковий капітал; 4) здійснення грошових

розрахунків та платежів у господарстві; 5) випуск кредитних

засобів обігу (депозитно-чекова емісія); 6) консультації і на-

дання економічної та фінансової інформації.

Головною відмінністю комерційних банків від центральних

є відсутність права емісії банкнот.

Серед комерційних банків розрізняють два типи - універ-

сальні та спеціальні банки.

Універсальний банк здійснює всі або майже всі види бан-

- 17 -

ківських операцій:

- надання як короткострокових, так і довгострокових креди-

тів;

- операції з цінними паперами;

- прийом вкладів всіх видів;

- надання різноманітних послуг.

Спеціальний банк спеціалізується на одному чи небагатьох

видах банківських операцій. До країн, де переважає принцип

спеціалізації банків відносяться Великобританія, Франція, США,

Італія, Японія. Принцип універсалізації домінує в Швейцарії,

Німеччині й Австрії. (Мал.1).

Кредитні інститути

Універсальні банки Спеціальні банки

Приватні Інвестиційні

----------------

- Великі банки

- Регіональні банки Інотечні

- Приватні банкіри

- Приватні ощадні банки Галузеві

Державні універсальні банки Споживацького кредиту

--------------------------

- державні великі банки (надання