діяли в економіці України. Якщо прийняти випуск грошової маси

(готівки) в обіг у 1991 р. за 1, то в 1992 р. він збільшився у

79, а за 4 місяці 1993 р. - у 213 разів. На початку січня і на

початку квітня минулого року (сумарно) в обіг випущено в 2.7 раза

більше грошей, ніж за весь 1992 р. До кінця 1993 р., коли інфля-

ційна спіраль розкрутилася до найвищої фази, банки змушені були

додатково випускати в обіг величезну масу грошей. Це автоматично

викликало черговий стрибок цін, з випередженням порівняно з під-

вищенням середньодушових доходів населення.

Нацбанк України здійснював політику "дешевих грошей" і підт-

римував дисконтнк на рівні, набагато нижчому від рівня інфляції в

Україні та дисконтних ставок в інших країнах СНД. Так, в IV квар-

талі 1992 р., коли інфляція сягнула 30% на місяць, дисконтна

ставка Нацбанку України становила и середньому 22-25 % на рік. У

Росії вона вже перевищувала 80%. Це призвело до негативних нас-

лідків в економіці України.

----------------------------

1 Лукінов І. Інфляційна політика, її руйнівні наслідки і

шляхи їх подолання //Економіка України - 1994 - N1 - стр.12

2 Гавлук М. Інфляція в Україні: витоки і сучасний стан //

Економіка України - 1994 - N2 - стр.15

Почали скорочуватися вклади населення в ощадбанку, підвищив-

ся попит на вільноконвертовану валюту на "чорному" ринку, приско-

рилося падіння курсу карбованця, посилився відплив грошових капі-

талів за кордон. Занижена дисконтна ставка НБУ і вільні ставки

позичкового проценту комерційних банків сприяли "втечі" капіталів

з державного сектора економіки до приватного, що означало "тіньву

приватизацію" і загострювало платіжну кризу.

Так, за 11 місяців 1992 р. прострочені платежі в народному

господарстві України збільшились в 125 разів і на 01.12.1992 ста-

новили 406 млрд.крб. Усі ці проценти посилювали попит на кредит,

примушували НБУ здійснювати нові кредитні емісії. Всього за 1992

р. кредитні вкладення українських банків зросли у 27, а емісія

готівкових грошей (порівняно з 1991 р.) - у 47 разів.

Наслідками такої політики НБУ стали стримування економічних

реформ, посилення утриманських настроїв, нагромадження нових неп-

лажів і нового попиту на кредит.

По-третє, банки повинні створювати умови для "відкриття"

економіки, забезпечуючи обслуговування світового руху товарів,

прямих інвестицій, робочої сили, сприяючи переходу до конвертова-

ності національних валют.

По-четверте, банкірство повинно не тільки

-------------------------------

1 Гавлук М. Інфляція в УкраїніЖ витоки і сучасний стан //

Економіка України - 1994 -N2 - стр.15

забезпечувати фінансову дисципліну, але й заставляти клієн-

туру (населення, підприємства, державу) розвивати економічне мис-

лення, підприємництво.

Створення двохрівневої банківської системи - це перший крок

до формування ринку фінансових ресурсів. При цьому заохочується

конкуренція серед фінансових установ та здійснюється їх привати-

зація, відміняються верхні межі процентних ставок, спостерігаєть-

ся відхід від практики видачі кредитів, що субсидіюються, розви-

вається ринок цінних паперів. Особлива увага приділяється ство-

ренню системи банківського нагляду, в тому числі по питаннях дос-

татності банківського капіталу, розподілу ризику, оцінки креди-

тоздатності.

На відміну від сектору галузей матеріального виробництва

сфера послуг більш мобільна за своєю природою. В ній затрати та

час на створення нового продукту є суттєво меншими, ніж, наприк-

лад, у промисловості, де рішучу роль грають якість та структура

основного капіталу, складності у зміні технологій, сформовані ко-

операційні зв'язки. Те ж справедливо по відношенню до демонополі-

зації промисловості з однієх сторони, та сфери послуг - з іншої.

В цьому є ще один аргумент на користь випереджуючого рефор-

мування кредитно-фінансової системи, банківського сектору, і як

наслідок, використання його в якості ведучої сили трансформації

економіки. Розширення пропозиції послуг клієнтам зі сторони фі-

нансових інститутів сприяло би формуванню грошового ринку, капі-

талів, полегшенню приватизації, оптимізації системи розподілу та

використання ресурсів, зміни цінових пропорцій в економіці.

В нормальній економічній ситуації ( і особливо в умовах інф-

ляції) банки обережно відносяться до потреб бюджету, обмежено

приймають участь у кредитуванні його видатків. Банківське сприян-

ня державним програмам розвитку економіки країни здійснюється не

шляхом всезагального кредитування більшої частини витрат держав-

ного бюджету та його великого дефіциту, а шляхом купівлі цінних

паперів та інших зобов'язань держави, а також на основі кредиту,

його строковості та платності, пошуків джерел для компенсації

зниження доходності комерційного банку. Це дозволить розміщувати

на ринку державні позики та одночасно дозволить центральному бан-

ку налагодити використання ринкового інструменту оперативного ре-

гулювання грошової маси - через операції на відкритому ринку.

Сприяння комерційних банків прискоренню переходу до ринко-

вих відносин вирожається, зокрема, в тому, що їх організацією

послаблюється монополізм і породжується конкуренція в банківській

справі. Банківська система стала однією пнрших сфер економіки, де

реально здійснюється демонополізація. Організація комерційних

банків на пайовій основі є першим кроком до створення грошового

ринку. Ці банки самостійно встановлюють процентні ставки по кре-

дитах, які видаються іншим банкам. В результаті руху по горизон-

талі гроші повинні приходити в ті галузі, які найбільш ефективно

їх використовують. В цьому проявляється вплив банків на структур-

ну перебудову економіки.

Серед кредитів, що надаються народному господарству, має

місце велика кількість позик, які пов'язані з необхідністю пок-

риття недостачі фінансових ресурсів.

Кредитний механізм як сукупність принципів кредитування кре-

дитного планування і методів кредитування, одночасно є елементом

загального механізму управління економікою. Тому вдосконалення

кредитного механізму повинно здійснюватись на такій самій основі,

що й вдосконалення всього господарського механізму.

Емісія, тим більш кредитна, не завжди є злом. Якщо швидко

росте товарообіг, розвивається ринкова структура, то може виник-

нути потреба в лібералізації кредиту, в додатковій емісії. Стра-

тегічна лінія банківської політики - не скорочення, а розширення

кредитних ресурсів в межах, які контролюються. В найближчій перс-

пективі передбачається балансувати між двома пріорітетами: стабі-

лізацією кредитно-грошової системи та стимулюванням виробництва.

Доводиться одночасно стимулювати кредитну масу та вкладувати її в

перспективні напрями, які обіцяють високу віддачу. Це конверсія,

нові форми підприємництва, фермерські господарства.

Двохрівнева банківська система дає відчутний ефект тільки в

комплексі