виконання лізингової угоди.
На першому етапі здійснюється необхідна підготовча робота для укладання юридичних договорів. Це важливий етап, який вимагає детального вивчення всіх умов і особливостей кожної угоди. Лізингові операції, що здійснюються на даному етапі, оформляються у таких документах:
-
заявка про надання лізингових послуг, яку отримує банк-лізингодавець від майбутнього лізингоодержувача -можливий зразок такої заявки див. у додатку №1;
-
висновки про платоспроможність лізингоодержувача та ефективність лізингової угоди;
-
замовлення-наряд, що подається постачальникові банком-лізингодавцем -див. додаток №2.
Процес закріплення лізингової угоди здійснюється на другому етапі. При цьому лізингові процедури оформляються у таких документах:
-
лізинговий договір банку з підприємством (чітко регламентованої форми такого договору, звісно, нема, але у додатку №3 наведений приблизний зразок такого договору);
-
договір купівлі-продажу майна, що передається в лізинг;
-
акт прийняття об’єкта лізингу у експлуатацію -див. додаток №4;
-
договір про технічне обслуговування переданого в лізинг майна;
-
договір про страхування об’єкту лізингу.
На третьому етапі здійснюється експлуатація об’єкта лізингу. Лізингоодержувач забезпечує збереження лізингового майна, утримання його у робочому стані, здійснює лізингові платежі. На даному етапі лізингові операції відображаються у бухгалтерському обліку та звітності, а після закінчення строку лізингу оформляються відносини щодо подальшого використання майна.
Отже, для здійснення лізингових операцій банк-лізингодавець проводить попередню організаційну роботу з вивчення лізингового ринку, його основних тенденцій, виявлення попиту на певні види устаткування, проведення рекламної кампанії про свою діяльність.
Ініціатива в укладанні лізингової угоди надходить, як правило, від лізингоодержувача. Разом з тим лізингоодержувач може звернутися до лізингодавця з проханням підібрати постачальника майна, хоча останнє слово залишається за лізингоодержувачем. Подальші відносини між сторонами базуються на основі заявки від лізингоодержувача на купівлю майна і передачу його у тимчасове користування. Заявка повинна містити назву підприємства, технічні характеристики, кількість одиниць обладнання, його економічні параметри, назву підприємства-виробника (постачальника) об’єкта лізингу, пропозиції по сплаті та ін. Одночасно із заявою потенційний лізингоодержувач надає банку-лізингодавцю копію свого статуту та всю необхідну інформацію про свій економічний стан та перспективи його розвитку. В свою чергу лізингодавець здійснює перевірку платоспроможності свого ймовірного клієнта та аналіз лізингового проекту з точки зору можливості повторної здачі майна у лізинг чи його продажу у випадку дострокового розірвання угоди.
При оцінці платоспроможності лізингоодержувача банк може користуватися загальною схемою, прийнятою для оцінки платоспроможності своїх клієнтів; але його передусім цікавить здатність лізингоодержувача виконувати свої зобов’язання на перспективний період, що ускладнює цей аналіз, включаючи до нього крім коефіцієнтів покриття, ліквідності та додаткових показників кредитоспроможності аналіз загальної економічної стійкості підприємства, можливості технічного переозброння, оновлення асортименту продукції і т.ін.
Далі у випадку прийняття позитивного рішення про укладання лізингової угоди банк-лізингодавець заключає з постачальником договір купівлі-продажу і направляє постачальникові замовлення-наряд на поставку об’єкта угоди. У ньому повинна бути вказана назва, місце розташування та номер розрахункового рахунку лізингодавця, опис обсягів робот, строків їх виконання, вартість робіт, порядок їх здачі-прийняття та ін. Як правило, паралельно відбувається і юридичне оформлення лізингової угоди.
Основним документом лізингової угоди є договір лізингу. Він укладається між лізингодавцем та лізингоодержувачем про надання останньому в тимчасове користування за плату для підприємницької діяльності об’єкта лізингу. Цей договір має бути укладений у письмовій формі і містити дані про:
-
найменування сторін;
-
об’єкт лізингу;
-
строк, на який укладається договір;
-
доставку і прийом в експплуатацію об’єкта лізингу;
-
розмір та порядок сплати лізингових платежів;
-
використання та утримання обладнання;
-
умови повернення об’єкта лізингу;
-
умови страхування об’єкта лізингу;
-
права та обов’язки сторін;
-
відповідальність сторін;
-
порядок вирішення спірних питань;
-
форс-мажорні обставини;
-
різне та додатки.
Лізинговий договір вступає в силу тільки з дати підписання акту прийому обладнання як об’єкта угоди в експлуатацію (додаток №4). Після підписання акту прийняття обладнання в експлуатацію банк-лізингодавець зобов’язується провести загальну оплату вартості поставки. У разі наявності дефектів, що не підягають усуненню, лізингоодержувач має право відмовитися від прийняття обладнання і повинен у письмовій формі сповістити про це лізингодавця, що дасть можливість останньому вимагати заміни обладнання або розірвати договір купівлі-продажу.
Після підписання акту на лізингоодержувачач переходять такі права та обов’язки:
-
лізингодавець звільняється від відповідальності перед лізингоодержувачем за якість і придатність майна, за гарантійні зобов’язання постачальника, за втрати, що виникають в результаті використання майна;
-
ризик випадкової втрати, псування, крадіжки майна тощо переходить на лізингоодержувача;
-
всі права лізингодавця по відношенню до постачальника, що дають можливість прямо пред’являти претензії щодо якості майна, ремонту і його гарантійного обслуговування, переходять до лізингоодержувача.
Лізинговий договір має обов’язково містити розділ (чи підрозділ) про страхування. Договір страхування лізингових операцій укладається за участю трьох сторін: страхової компанії, власника (банку) та лізингоодержувача, при цьому останній виступає як страхувальник (із відповідною сплатою страхових внесків), а банк- як застрахований, або правонаступник.
Спеціальний розділ договору має бути присв’ячений лізинговим платежам. У ньому вказується загальна сума лізингових платежів, порядок сплати, строки, спосіб, санкції при затриманні платежів.
3. Методичні основи розрахунків лізингових платежів.
Відмітимо, що в залежності від форми платежу розрізняють: грошові, компенсаційні та змішані платежі (розглянуто вище);
в залежності від застосовуваного методу нарахування лізингових платежів розрізняють платежі з фіксованою загальною сумою- лізингова плата тут включає амортизаційні відрахування від вартості обладання у лізингу, плату за користування запозиченими коштами, суму комісійної винагороди лізингодавцю та плату за надані ним додаткові послуги по угоді; платежі з авансом- коли лізингоодержувач спочатку надає лізингодавцю аванс у момент підписання угоди, а потім сплачує суму лізингових платежів за мінусом авансу; мінімальні платежі- це сума всіх лізингових платежів за весь період лізингу, плюс сума виплати після закінчення терміну дії угоди для викупу майна у власність; невизначені платежі- розрахунок яких