Для України є корисним є використання досвіду лізингових операцій країн Східної Європи. Із середини 80-х років лізинг включається в офіційну економічну політику таких країн, як Угорщина та Болгарія. Елементи лізингових структур з’являються також у Чехії, Польщі, Хорватії.

У Болгаріїлізингом почали займатися ряд національних посередницьких контор і банків. Вже в 1986 році з метою координації дій вони створили господарське об’єднання «Булгарлізинг». Це об’єднання організувало інформаційну лізингову мережу, що охоплювала всю країну і мала виходи за кордон. «Булгарлізинг» контролює зараз ряд магазинів, прокатних пунктів і станцій техобслуговування, які займаються оперативним лізингом та посередницькою діяльністю. Підприємства і банки, що входять до організації, практикують також фінансові лізингові операції. Фінансовий лізингу Болгарії здійснюється строком до 5 років при забезпеченні 100% кредитування операції через болгарські банки. Згідно з даними 1987 року, сума операцій по внутрішньому лізингу становила 3 млн. левів. У 1990 році до складу
«Булгарлізинг» вже входили 247 самостійних організацій, а також два комерційних банків. Фонди об’єднання становлять більш як 150 млн. болгарських левів.

Болгарські спеціалісти оцінюють роль лізингу в фінансуванні процесу оновлення виробництва й оптимального використання технікив країні вище, ніж традиційні методи планово-адміністративного чи кредитного регулювання.

Однією із основних цілей при створенні «Булгарлізингу» була інтеграція в структуру світового лізингового ринку. Сьогодні ця організація співпрацює більш ніж із 700 фірмами Європи, Америки, Японії. У 1985 році
«Булгарлізинг» стала членом міжнародної асоціації «LEASEUROPE»[17].

Угорщина першою у Східній Європі зуміла подолати економічні стереотипи щодо промислового лізингу. Лізинг почав розвиватися в Угорщині в кінці 70-х років внаслідок звуження джерел фінансування існуючих новостворених виробництв. Державні кредитні організації в той час знаходилися удосить скрутному фінансовому становищі, а деякі підприємства, навпаки, мали досить велику економічну самостійність і значні заощадження як грошові, так і матеріально-технічні.

В Угорщині розроблено програму сприяння розвиткулізингу шляхом надання пільгових кредитів на подібні операції та преференційного митного режиму. У рамках даної програми для фінансування лізингу передбачається протягом 5 років виділити 0,5 млрд. доларів. Спеціальне законодавство по лізингу було розроблено в Угорщині в 1982-1985 роках. Воно регулює діяльність, пов’язану з лізингом, і насамперед з імпортно-лізинговими операціями. В останні роки лізинговою діяльністю в Угорщині займаються спільні підприємства: зареєстровано більш як 200 лізингових операцій, причому більша частина з них з фірмами західноєвропейських країн.Серед угорських лізингових спільних підприємств найбільш відомою є компанія «ЦВАГ-Лізинг», яка є дочірньою фірмою австрійського банку «Central Wechel und Kredit AG».

Польща в умовах сучасних економічних труднощів вбачає в лізингу один з шляхів поліпшення своїх фінансових справ.

За останні декілька років у Польщі з’явилися десятки малих підприємств і організацій, які займаються в основному оперативним лізингом. Висока віддача від таких внутрі- та зовнішньоекономічних операцій стимулює подальше зростання активності у сфері лізингу.

Для України розвиток лізингу – шлях до одержання інвестицій, необхідних для піднесення економіки.

Довгий час банки не приділяли належної уваги ані стратегічному плануванню, ані, тим більш, маркетингу, ориентируючись в своїй діяльності на застарілі традиційні банківські засоби і прийоми роботи. Аж до середини
80-х років банки практично не займалися рекламою своєї діяльності. До кінця цього періоду була проведена рекламна кампанія, метою якої була популяризация банківської діяльності. Лише в 90-е роки різноманітні банки серйозно взялися за рекламу своїх установ і їхньої діяльності. Саме в цей час стало можливим говорити про маркетинг окремих банківських послуг. Зараз банківський маркетінг став більш агресивним.

Сучасна ситуація характеризується посиленою увагою банків до проблем маркетінгу. В основі цього процесу лежать дві тенденції, характерні для світової економіки: интернационалізация банківських інститутів, продуктів і послуг і дерегулювання фінансових ринків. В результаті интернационалізации і дерегулювання фінансові послуги і продукти стали однотиповими у всьому світі. І як наслідок цього, значно зросла конкуренція між банками.
Підсилення конкуренції призвело до скорочення прибутків банків. Для подолання невпевненості і скорочення ризиків банки активно вдаються до розробок маркетінгових стратегій. В зарубіжній практиці досить чітко закріпилося визначення банківського маркетінгу як інструменту проведення в життя глобальної стратегії орієнтації на споживача.

Банківський маркетінг включає рішення наступних задач;

1. Встановлення існуючих і потенційних ринків банківських послуг;

2. Вибір конкретних ринків і встановлення потреб замовника;

3. Встановлення мети для розвитку існуючих і нових видів послуг;

4. Впровадження нових видів послуг в практику і контроль банку за реалізацією програм впровадження.

Для вивчення ринків банківських послуг і їх потенційних споживачів банки використовують традиційні прийоми промислового маркетінгу, такі, як типологізация і сегментація. Типологізация припускає виявлення