десятиліття також показала свою здатність розвивати різноманітні форми орендних відносин. Західноєвропейські виробники пересвідчилися, що оренда стимулює виробництво. За даними французських соціологів, довгострокова оренда більше стимулює користувача працювати інтенсивно й якісно, ніж власність на майно. Проте звернутися до лізингу європейських виробників змусили справи набагато конкретніші. До другою світової війни оренда засобів виробництва не була поширена в Європі.
Політична й економічна нестабільність не стимулювали здавати в аренду промислові засоби виробництва. Американський лізинговий досвід (під час і відразу після закінчення війни) показав Західній Європі перспективність великих арендних угод, але до початку 60-х років розвиток лізингу гальмувався відсутністю вільних коштів в економіці європейських країн. Тому не дивно, що перші великі внутрішні лізингові контракти почали укладати фірми таких держав, як Швейцарія, Швеція та А встрія.
Лізингові договори в Західній Європі набагато раніше стали носити міжнародний характер завдяки організації Європейської Економічної
Співдружності (ЄЕС), хоча дуже довго укладалися лише на окремі види машин, обладнання, а не на комплексні виробництва. Ця практика зберіглась і зараз.
Наприкінці 60-х років у країнах ЄЕС почали з’являтися компанії, які укладали контракти з фінансового лізингу. Таким видом діяльності в основному займалися спеціалізовані філії великих банків чи пов’язаних із ними фінансових посередницьких установ. У 70-ті роки створюються й національні лізингові асоціації Італії, Австрії, ФРН, Великобританії,
Франції. Саме останні три країни є лідерами європейського лізингового руху.
Перетворення під впливом науково-технічного прогресу сфери виробництва, глибокі зміни економічних умов господарювання викликають необхідність пошуку і впровадження нетрадиційних для народного господарства нашої країни засобів поновлення матеріальної бази і модифікації основних фондів суб'єктів різноманітних форм власності. Місце лізингового бізнесу в підприємництві визначається передусім самими об'єктами лізингу, являє собою найважливіші елементи активної частини основних фондів -- машини, обладнання, транспортні та інші засоби. В самому широкому розумінні лізинг являє собою комплекс майнових відношень, що складаються в зв'язку з передачею майна в тимчасове користування.
Лізинг розглядається з різноманітних точок зору, в основі яких знаходиться суперечлива, подвійна природа лізингу. Ця подвійність проявляється в тому, що, з одного боку, лізинг являє собою вкладення засобів на зворотній основі в основний капітал. Надаючи на певний період елементи основного капіталу, власник у встановлений час одержує їх назад, одже. працюють принципи терміновості і зворотності; за свою послугу він одержує винагороду у вигляді комісійних (завдяки цьому забезпечуючи реалізацію принципу платності).
Отже, по свєму змісту, лізинг відповідає кредитним відношенням і зберігає суттєвість кредитної угоди. По формі, оскільки позичкодавець і позичальник оперують з капіталом не в грошовій формі, а в продуктивній, лізинг зовні подібний з інвестиціями капіталу.
Таким чином, якщо розглядати лізинг у якості передачі майна в тимчасове користування на умовах терміновості, возвратності і платності, його можна класифікувати як товарний кредит в основні фонди.
В економічному розумінні лізинговий кредит є кредит, що надається лізингодавцем лізингоодержувачу в формі користування майна, що передається.
Суб'єктами лізингового кредиту виступають в особі позичальника -- лізингоодержувач, в особі заимодавця -- лізингодавець, а об'єктом позички є машини, обладнання, транспортні засоби та інші елементи основних фондів.
Класифікація видів лізингу ускладнена декількома обставинами:
- у правових системах різноманітних країн існують не тільки різноманітні визначення лізингу, але і окремі його вигляди;
- риси різноманітних видів угод лізингу можуть поєднуватись в одному договорі в залежності від конкретних, узгоджених учасниками умов;
- при виділенні видів лізингу виходять з декількох ознак класифікації.
Найбільш характерними є наступні види лізингу:
1. Фінансовий лізинг характеризується передусім тим, що термін на який обладнання передається в тимчасове користування, співпадає по тривалості з терміном його повної амортизаціі. По закінченню терміну користувач може придбати майно у власність або відновити договір на нових умовах. У першому випадку у договорі передбачається право опціону лізингоотримувача на покупку. Повний обсяг обов'язків по страхуванню, технічному обслуговуванню і ремонту покладається на користувача майна.
2. Оперативний лізинг відрізняється тим, що термін оренди за ним менший, ніж економічний термін служби майна. Объктом оперативного лізингу, як правило, є обладнання з високими темпами старіння.
3. Лізинг з поверненням розглядається як різновид фінансового лізингу.
Його ознака полягає у тому, що власник майна передає право власності на нього майбутньому лізингодавцю на умовах купівлі-продажу, тобто продає його і водночас вступає з ним в інші відношення -- у якості користувача цього майна.
4. Те що складається на внутрішньому ринку країни дефіцит товарно- матеріальных цінностей відкриває перспективи такому виду лізингу, як лізинг по залишковій вартості. Він застосовується на обладнання що вже знаходиться в експлуатації, тому обєкт лізингу оцінюється не по початковій, а по залишковій вартості, що повинно значно знизити вартість лізингу.
5. Відносини, при яких технічне обслуговування обладнання повністю лягає на лізингоотримувача визначаються як чистий лізинг. Власну назву він отримав тому, що у лізингові платежі в даному випадку не включаються виплати лізингодавця по експлуатації.
6. Якщо лізингодавець може запропонувати лізингоотримувачу набір послуг по експлуатації обладнання, то має місце так званий «мокрий» лізинг.
При передачі у користування обладнання зі складними технічними характеристиками застосовують даний вид лізингу.
7. Міжнародний лізинг може бути експортним або імпортним.
При експортному лізингу зарубіжною стороною є лізингоотримувач, а при імпортному -- лізингодавець. До цього ж виду лізингу відносяться і угоди, які проводяться лізингодавцем і лізингоотримувачем однієї країни, якщо хоча б одна з сторін будує свою діяльність і має капітал спільно з зарубіжною фірмою, наприклад, є спільним підприємством.
ІII. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ
ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ
Етапи лізингових угод
Умовно можна виділити