Доцільним введення митного тарифу на експорт буде у тому випадку, коли ціна на конкретний продукт знахо-диться під адміністративним контролем держави і утри-мується на рівні, нижчому за світовий за рахунок виплати субсидій виробнику. Обмеження такого експорту розгля-дається державою як необхідний захід для підтримки дос-татньої пропозиції на внутрішньому ринку і запобігання надлишкового експорту субсидованого продукту. Але дер-жава може бути і зацікавленою у встановленні експортного тарифу для збільшення надходжень до бюджету. Експортні тарифи використовують в основному країни, що розвива-ються, і країни з перехідною економікою. Промислове роз-винені країни використовують їх рідко, а в США оподатку-вання експорту заборонено конституцією.

Координація митної політики між країнами відбуваєть-ся шляхом створення митних спілок (зон вільної торгівлі), коли країни, що беруть у ній участь, ліквідують мито в торгівлі між собою, але зберігають кожна свій рівень мит-ного захисту стосовно третіх країн чи встановлюють єди-ний зовнішній митний тариф.

Для українських підприємств найчастіше застосовуєть-ся митне регулювання: випуск товарів для вільного обігу, тобто митний режим, за яким товари, що ввозяться на мит-ну територію України, залишаються тут постійно без зо-бов'язання про їх вивезення з цієї території.

Митно-тарифне регулювання - це перелік тарифних засобів, який є основною функцією митних органів держа-ви, спрямований на регулювання і контроль зовнішнього ринку, стимулювання вітчизняного експорту. Це найваж-ливіший механізм економічного державного регулювання (в першу чергу зовнішньої торгівлі). Його мета полягає в забезпеченні належного рівня надходжень до державного бюджету та створенні рівних умов конкуренції вітчизня-них і іноземних виробників [53].

Митно-тарифна політика української держави спря-мована на регулювання зовнішнього ринку і стимулюван-ня експорту, її основи закладено Законом України «Про

Єдиний митний тариф» від 05.02.1992 р. та розвинено у наступних законодавчих актах. Україна веде переговори щодо приєднання до міжнародної Генеральної угоди з та-рифів та торгівлі (ГАТТ) і вступу до Світової організації торгівлі (СОТ). Національне законодавство поступово при-водиться у відповідність до вимог ГАТТ і основних угод Уругвайського раунду (1994 р.), основним лейтмотивом яких виступає лібералізація міжнародної торгівлі і знят-тя будь-яких обмежень у цій сфері.

Кінцевою метою трансформації митного тарифу Украї-ни є досягнення рівня середньої ставки ввізного мита не більше, ніж 14%. Середня ставка ввізного мита - це відно-шення ставки на певний товар, помноженої на обсяг імпорту цього товару, до загального обсягу імпорту всіх товарів. В Україні наявна тенденція до її зниження. Основу ставок ввізного мита складають адвалорні ставки. Специфічні й комбіновані ставки мита переважно встановлено на сільськогосподарську і харчову продукцію, лікеро-горілчані й тютюнові вироби, продукцію легкої промисловості, авто-мобілі, відеотехніку та інші високоліквідні товари, які є традиційними об'єктами зниження митної вартості.

Товарно-класифікаційна схема тарифу базується на гармонізованій системі опису і кодування товарів, об'єктом класифікації якої є всі товари, що обертаються у міжна-родній торгівлі. На її основі і на основі комбінованої но-менклатури Європейського співтовариства побудована То-варна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД), в якій товари систематизовано в 21 розділ, 97 товар-них груп, підгрупи, товарні позиції, субпозиції та підсуб-позиції. У вантажній митній декларації товар кодується дев'ятизначним цифровим кодом відповідно до ТН ЗЕД, в якому перші дві цифри вказують на товарну групу, перші чотири - на товарну позицію, перші шість - на код товару згідно із системою, всі дев'ять цифр - на підсубпозицію товару.

На основі бази міжнародних договорів в Україні зат-верджено перелік країн, до яких застосовується режим

найбільшого сприяння (або національний режим, для 55 країн) та режим вільної торгівлі (13 країн), відповідно до яких застосовуються пільгові ставки ввізного мита; до товарів з інших країн застосовуються повні ставки ввізного мита. Від сплати ввізного мита звільняються товари, якщо це передбачено міжнародними угодами за участю Украї-ни або іншими законодавчими актами.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяль-ності в Україні має форми стимулювання, підтримки екс-порту, які поділяються на такі напрямки: державна фінан-. сова підтримка, податкове стимулювання, митно-тарифне стимулювання, спеціальні заходи, засоби загальноекономіч-ного характеру. На регіональному рівні (24 області і Авто-номна Республіка Крим) регулювання ЗЕД здійснюється за державною схемою за напрямками: експорт, імпорт, іно-земні інвестиції, власні інвестиції, забезпечення економіч-ної безпеки, фінансово-економічні заходи стимулювання експорту, розвитку експортного потенціалу та імпортозамін-них виробництв, удосконалення правової бази і системи інформаційного дипломатичного і організаційного забезпе-чення, розвиток інфраструктури ЗЕД, інші спеціальні за-ходи.

8.2. Укладання міжнародних : зовнішньоекономічних договорів

Відповідно до державного законодавства підприємство є основною ланкою ЗЕД, яке укладає міжнародні зовнішньо-економічні договори (контракти) з іноземними партнера-ми. Договором вважають угоду двох чи кілька осіб, спря-мовану на виникнення, зміну чи припинення прав і обо-в'язків. За господарським договором передаються товари, виконуються роботи чи надаються послуги з метою здійснен-ня підприємницької діяльності чи іншої мети, не пов'яза-ної з особистим (сімейним, домашнім) споживанням. Всі ділові взаємовідносини між суб'єктами підприємницької діяльності регламентуються національним та міжнародним

Спір вирішується судом в строк, не більший двох місяців з моменту подання позову до суду. Рішення суду набирають чинності після їх ухвалення і підлягають обо-в'язковому виконанню. У випадку незгоди з цим