Вступ

Економіка України поступово трансформується у ринкову, визначальними рисами якої є функціонування різних форм власності на засоби виробництва, вільне підприємництво, конкуренція в усіх її формах, ринкове ціноутворення, прибуток та інші категорії, іманентні товарно-ринковому господарству.

Кожний з цих елементів є дуже важливим і необхідним для існування ринкової системи, але однією з найголовніших категорій є прибуток. Це пояснюється насамперед тим, що прибуток виступає первинним фінансовим джерелом і стимулом розвитку суспільного виробництва, і перш за все на рівні підприємства. Тому дослідження суті і ролі прибутку в розвитку виробництва в нових соціально-економічних ум

Прибуток, це одна з фундаментальних економічних основ сучасності, яка має складну якісну структуру. Ця відома з давніх-давен категорія, отримала новий зміст сучасного економічного розвитку країни, формування реальної самостійності суб’єктів господарювання є одним з найбільш актуальних завдань економічної науки.. Будучи головною рушійною силою ринкової економіки, прибуток забезпечує інтереси держави, власників і персоналу підприємств. Саме тому визначення суті прибутку, його джерел ролі і управління ними є актуальними задачами сучасного етапу переходу до ринкових відносин.

Україна переживає поки що глибоку кризу, яка охопила всі сторони економіки: відносини власності, масштаби виробництва продукції, прямі і зворотні зв’язки, фінансово-кредитну систему, платежі, систему оподаткування, ціноутворення та ін.

Про те криза – явище тимчасове і після неї прийде час економічного зростання. Науково-технічна революція та інтенсивний шлях розвитку виробництва ставлять у порядок денний вивчення джерел формування прибутку та його розподілу на рівні підприємства.

Основними напрямками дослідження в даній роботі будуть визначення суті, джерел, ролі прибутку в діяльності підприємства; управління його розподілом; оподаткування і аналіз прибутку. Також буде звернута велика увага на аналіз формування та використання прибутку, на шляхи підвищенні прибутку підприємства.

ГЛАВА №1

Методологічні основи формування прибутку.

1.1 Прибуток, як мета і основний показник діяльності підприємства.

В умовах ринкової економіки прибуток на рівні підприємства виступає як безпосередня мета виробництва, що зумовлено притаманною капіталу тенденцією до самозростання. Прибуток називають об’єктивною економічною категорією товарно - грошових відносин, важливим фінансовим синтетичним показником діяльності підприємства, а також джерелом фінансових ресурсів підприємства, які відіграють вирішальну роль у фінансовому забезпеченні підприємницької діяльності. Також прибуток відносять до складового елементу ринкових відносин що займає особливе місце в створенні ринку засобів виробництва, предметів народного споживання, цінних паперів. Прибуток відіграє важливу роль в ліквідації бюджетного дефіциту, стабілізації господарства здоланні кризових явищ .

Отже трактування прибутку є доволі складним і різнобічним. Тому теорія прибутку має специфічні риси, які відрізняють її від тих розділів економічної теорії, які трактують інші доходи суспільства: заробітна плата, відсоток за користування капіталом і рента. Згадаємо, що походження цих доходів у відомих теоріях факторів виробництва 17-20століття пояснювалось або виробничими витратами ,зарплата-виробничими витратами праці ; відсоток – виробничим вкладом капіталу або його ще називають запасом виробничих фондів ; рента – виробничим вкладом землі ,або з певними жертвами які приносилися власниками факторів виробництва.

При такому підході прибуток за відрахуванням процента (або підприємницький підхід) трактувався як плата за кваліфіковану працю управління, тобто просто як різновид зарплати. Інакше кажучи до початку 20 століття в західній економічній думці була відсутня самостійна теорія прибутку. Теорії, які претендували на подібний зміст, як наприклад, у Е.Бем-Баверка, стосувались , як правило лише проблем походження відсотку.

Відсутність самостійної теорії прибутку не була випадковою. Вона обумовлювалась понад усе тим, що всі інші доходи пояснювались виходячи з принципу витрат тих чи інших виробничих ресурсів. При такому підході з сфери аналізу повністю виключались проблеми ефективності використання і розподілу виробничих ресурсів, органічно пов’язаних з функціонуванням ринкової економіки. Спроби в осатаній третині 19 століття ввести ринкові фактори ефективності в західній теорії доходів за допомогою теорії граничної корисності не принесли ніяких результатів. Справа в тому, що теорія граничної корисності обмежувалась сферою споживацького попиту.

Перелом, який викликав необхідність теорії прибутку, пов’язаний перед усім з ідеями, які були висунуті американським економістом Дж. Б.Кларкот в його праці “Розподіл багатства”(1899р.). На думку Кларка, трактування виникнення і формування основних доходів відноситься до гіпотетичного стану економіки, який визначає їх як статистика. В цьому випадку відсутній технічний прогрес та інші фактори, які здатні внести будь-які елементи ризику та невизначеності у виробництво ( зростання капіталу та населення, зміна розмірів і організації виробництва, зміна потреб). В умовах же реального динамічного розвитку економіки, при якому діють всі чи більшість вказаних факторів, включається ринковий механізм ефективності, який викликає оптимізацію доходів.

Кожний підприємець, пристосовуючись до цін праці та капіталу ( величинам зарплати і відсотка), прагне організувати виробництво з мінімумом витрат. У відповідності з висунутою теорією граничної корисності, оптимум досягається при такому поєднанні факторів виробництва, при якому вартість граничного продукту кожного фактору дорівнює його ціні. Підприємець, який досягає оптимізації, отримує у вигляді прибутку додаткову винагороду.

В сучасній економічній теорії Заходу висувається ще одне джерело прибутку – доход, що породжується монополією. Отже, самостійна теорія прибутку щодо його джерел і розуміння його суті вказує на три види доходів:

Прибуток може розглядатися як:

1)

2)

3)

Очевидно, що кожний з цих факторів чи комбінація двох чи трьох з них призводить до виникнення прибутку”

Зв’язок прибутку з основними функціями приватнопідприємницької діяльності в ринковій економіці означає і