позабюджетних державних фондів. Цей прибуток надходить у розпорядження власників підприємства і розподіляється за напрямами використання на власний розсуд.
Чистий прибуток = Балансовий прибуток - Податок на прибуток та інші платежі з прибутку.
ІУ. За характером оподаткування прибутку розрізняють:
1)
оподатковуваний прибуток – це прибуток, який згідно закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. № 283/97-ВД,що діе з 16.12.1997р. визначаеться шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суми валових витрат і суми амортизаційни х відрахувань.
2)
Частини прибутку ,які необкладаються податком; склад такого прибутку регулюетьсяч законодавством.
Такий поділ прибутку відіграе важливу роль у формуванні податкової політики підприємства, оскільки дозволяе оцінювати матеріальні господарські операції з позиції кінцевого ефекту.
У. За характером інфляційного “ очищення” прибутку виділяють номінальний та реальний його види. Реальний прибуток ( Пр) характеризуе розмір номінально отриманої його суми (Пн), скорегований на темп інфляції у відповідному періоді (Тінф.):
Пр= Пн* Тінф.
УІ.За періодом формування, що розглядається, виділяються:
1)
прибуток попереднього періоду – тобто періоду, що передував даному ( звітному);
2)
прибуток звітного періоду;
3)
прибуток планового періоду - це прибуток, що планується у наступному періоді.
Такий розподіл використовується з метою аналізу і планування для виявлення
Трендів його динаміки, побудови відповідного базису розрахунків, тощо.
УІІ. За регулярністю формування виділяють:
1)прибуток, який формується регулярно, тобто при ефективній постійній діяльності підприємства;
2)” надзвичайний прибуток” – цей термін широко використовуеться в країнах із розвиненою економікою, і характеризує незвичайне для даного підприємства джерело його формування або дуже рідкий характер його утворення. Прибутком цього виду може бути отримання коштів від продажу одного з філіалів підприємства.
УІІІ. За характером використання в складі прибутку, що залишаеться після сплати податків та інших обов”зкових платежів ( чистого прибутку) виділяють:
1)
капіталізований прибуток (використовують також термін “нерозподілений прибуток”).
Він характеризуе ту суму, яка спрямована на фінансування приросту активів підприємства, тобто це та частина прибутку, яка повертаеться у виробництво чи торгівлю ( оборот) для подальшого розширення, а не йде на споживання;
2) спожитий прибуток ( або розподілений) – характеризуе ту частину прибутку, яка витрачаеться на аиплати власникам (акціонерам), персоналу чи на соціальні програми підприємства.
ІХ. За значенням підсумкового результату господарювання розрізняють:
1)
позитивний прибуток – що означае, що прибуток наявний, тобто він отримуеться підприємством;
2)
від”емний прибуток – означае збиток, тобто підприємство в такому випадку втрачае вкладені кошти і не отримуе винагороду (прибуток) в процесі своеї діяльності.
Не дивлячись на доволі значний перелік викладених вище класифікаційних ознак, він все ж таки не відображае всього різномаїття видів прибутку, що використовуються в науковій термінології і підприемницькій практиці.
Дуже поширеним е розподіл прибутку на три види:
*бухгалтерський;
*економічний;
*нормальний.
З точки зору бухгалтера, у витрати повинні включатись грошові розходи, які фірма несе на придбання машин, обладнання, сировини, матеріалів, на виплату зарплати робітникам тощо. Фірма сплачує ці кошти зовнішнім по відношенню до неї господарюючим суб”ектам, вона купляе необхідні ресурси на ринку, то ці витрати називають зовнішніми витратами або бухгалтерськими. Вони включають в себе лише наявні грошові витрати. В цьому випадку бухгалтерський прибуток (Пбух.) являе собою різницю між повною виручкою (ПВ) і зовнішніми (бухгалтерськими) витратами (БВ):
Пбух.= ПВ – БВ.
Але згідно економічної теорії, капітал е одним з факторів виробництва, а винагорода кожного фактору виробництва відповідае його граничному вкладу в створення продукту і відповідно, повинно включатись у витрати. Іншими словами, в економічні витрати повинна включатись вартість послуг всіх факторів виробництва, незалежно від того, чи купляються вони на ринку, чи е власністю фірми. А будь-які витрати повинні розглядатись з точки зору цінності альтернативних можливостей, якими доводиться нехтувати. Так, будь-який підприемець, обираючи сферу вкладання свого капіталу, порівнюе альтернативні варіанти щодо користі і обирае найбільш ефективний для себе варіант, відмовляючись тим самим від інших варіантів, де він міг теж отримати прибуток. Так, цей альтернативний доход повинен включатись у витрати власника капіталу. Використовуючи власні ресурси, власник не несе наявних грошових витрат. Це, так звані, внутрішні витрати, оскільки вони можуть бути представлені в грошовій формі у вигляді платежів, які могли б бути отримані фірмою при альтнрнативному використанні даних внутрішніх ресурсів. Втрата цих платежів і означае, що фірма несе витрати. Отже, економічний прибуток виникае в тому випадку, коли загальна виручка перебільшуе всі економічні витрати, тобто і зовнішні, і внутрішні, включаючи в останні нормальний прибуток, який являе собою процент на вкладений капітал. Існуе варіант, коли економічний прибуток може дорівнювати нулеві, але це можливо лише за умови статичної економіки і вільної конкуренціі в чистому виляді. Але в реальному житті вільна конкуренція, повна рівновага ринку, статична економіка існувати не можуть. Іншими словами, будь-яка конкретна ринкова ситуація характеризується невизначенністю в рузультаті динамічності економічної системи, так і значним контролем над виробництвом і цінами в результаті монополізації ринків. Саме цими двома факторами і утворюеться економічний прибуток, який отримується окремими підприемцями як додатковий, надлишковий доход.
Ефективність політики управління прибутком підприємства визначаеться не лише результатами цого формування, але й характером розподілу. Під розподілом прибутку необхідно розуміти спрямування його на формування доходів бюджетів різних рівней, на фінансування виробничих, соціальних, економічних програм, погашення кредитів та іншиі цілі. Іншими словами, розподіл прибутку являе собою процес формування напрямків його майбутнього використання у відповідності з цілями та задачами розвитку підприємства. Важливим у розподілі прибутку е поеднання бюджетних, госпрозрахункових та особистих інтересів робітників. Виходячи з цього, господарська практика і економічна наука постійно займаються пошуком оптимальних критеріїв розподілу прибутку.
Характер