У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Дипломна робота - Прибуток
67
що залишаеться на підприємствах, (чистий) може бути використаний і на інші цілі. Це може бути створення спільних підприємств, у тому числі з участю іноземних інвесторів ; придбання акцій, облігацій, інші цінні папери юридичних осіб; також підприємство може перераховувати кошти на спеціально відкриті рахунки благодійних фондів, робити добровільні внески установам культури, освіти, охорони здоров”я, спорту тощо. В межах 4% загальної суми прибутку, які йдуть на благодійні цілі, звільняеться від оподаткування.

Таким чином, з врахуванням реалізації основних задач здійснюеться розподіл прибутку в різні фонди і за різними напрямками.

Процес цього розподілу базуеться на наступних принципах:

1)

Політика розподілу пов”язана із загальною політикою управління прибутком підприємства. Ціль і задачі політики розподілу прибутку повинні повністю відповідати цілям і задачам загальної політики управління ним, оскільки розподіл прибутку звітного періоду являе собою одночасно процес забезпечення умов формування прибутку наступного періоду.

2)

Пріоритетність врахування інтересів і менталітету власників підприємства. Прибуток, що формуеться підприємством і залишаеться в його розпорядженні після сплати податків, належить його власникам, тому в прогресі його розподілу пріоритетність напрямків його використання визначаеться ними.

3)

Стабільність політики розподілу підприємства. Базові принципи розподілу прибутку повинні мати довготривалий характер. Дотримання цього принципа особливо важливо в умовах “розподілу власності”, тобто в акціонерних компаніях з великою кількістю акціонерів.

4)

Передбачуваність політики розподілу прибутку. При необхідності зміни основних пропорцій розподілу прибутку в зв”язку з коректуванням стратегії розвитку підприємства чи по іншим причинам, всі інвестори повинні бути заздалегідь попереджені про це. Інформованість інвесторів (акціонерів) е одніею з важливих умов забезпечення “ прозорості” фондового ринку, що дозволяе формувати реальну вартість акцій, що обертаються.

5)

Оцінка ефективності розробленої політики розподілу прибутку. Така оцінка проводиться з використанням розрахунків певних показників, що дае змогу зробити аналіз політики розподілу прибутку.

Специфіка задач, що стоїть перед кожним підприємством, відмінність зовнішніх і внутрішніх умов їх господарської діяльності не дозволяють виробити едину модель розподілу прибутку, яка б мала універсальний характер. Тому основу механізму розподілу прибутку конкретного підприємства складае аналіз і облік в процесі цього розподілу окремих факторів, які пов”язують цей процес з поточною та майбутньою господарською діяльністю підприємства.

Фактори, що впливають на пропорції та ефективність розподілу прибутку, дуже різноманітні; різною е і міра інтенсивності їх прояву. Так одна група факторів визначае передумови до зростання капіталізованої частини прибутку; інша група, навпаки, схиляе до збільшення частки споживаної частини прибутку.

За характером виникнення всі фактори, що впливають на розподіл прибутку, можна розподілити на дві основні групи:

·

зовнішні, що генеруються зовнішніми умовами діяльності підприємства;

·

внутрішні, що генеруються особливостями господарської діяльності даного підприємства.

Склад основних факторів наведений в схемі №6.

Розглянемо більш детального кожну з двох груп факторів.

Зовнішні фактори розглядаються як обмежувальні умови, що визначають межі формування пропорцій розподілу прибутку. До найбільш важливих з них відносять:

-

правові обмеження. Законодавчі норми визначають загальні фінансові та проедурні питання, що пов”язані з розподілом прибутку. Вони формують пріоритетність окремих напрямків використання прибутку (податкових та інших відрахувань), встановлюють нормативні параметри цього використання (ставки податків тощо) та інші умови;

-

податкова система. Конкретні ставки окремих податків і система податкових пільг суттевим чином впливае на пропорції розподілу прибутку. Якщо рівень оподаткування особистих доходів громадян значно нижче рівня оподаткування господарської діяльності та майна підприємства, це створюе передумови до підвищення частки споживання капіталу. І навпаки, якщо податкова система передбачае пільги для реінвестування прибутку, по його спрямуванню на благодійні та інші цілі, що створюе передумови стимулювання таких форм використання прибутку;

-

середньоринкова норма прибутку на інвестований капітал. Характер цього показника формуе ефективність пропорцій споживання і реінвестування прибутку і е своерідним критеріем управлінських рішень. В умовах зниження середньоринкового рівня прибутку на капітал зростають тенденції підвищення частки прибутку, що спрямовуються на споживання. І навпаки;

-

альтернативні зовнішні джерела формування фінансових ресурсів. Якщо підприємство мае можливість залучати фінансові ресурси із зовнішніх джерел на умовах більш низької вартості, ніж середньозважена вартість його капіталу, то підприємство може більший розмір прибутку розподілити серед власників і персоналу. Якщо ж підприємство не мае таких джерел, то ефективним буде використання прибутку в інвестиційних цілях;

-

темп інфляції. Цей фактор генеруе ризик знецінення майбутніх доходів, формуючи схильність власників до зростання поточних їх виплат. Однак, якщо підприємство випускае інфляційно захищену придукцію, то негативним впливом цього фактора знехтувати. Головною умовою при цьому е виплата поточних доходів власникам в наступних періодах з врахуванням індексу інфляції;

-

стадія кон”юктури товарного ринку. В період підйому кон”юктури ринку, на якому підприємство реалізуе свою продукцію, ефективність капіталізації прибутку в процесі його розподілу зростае;

-

“прозорість” фондового ринку. Можливість швидкого використання акціонерами інформації про характер розподілу прибутку та рівень виплачуваних дивідентів на акцію дозволяе їм оперативно приймати рішення щодо реінвестування капіталу(при зниженні рівня дивідентних виплат) чи придбанні додаткового числа акцій (при підвищенні рівня дивідентних виплат);

Внутрішні фактори здійснюють вирішальний вплив на пропорції розподілу прибутку, оскільки дозволяють формувати їх стосовно до конкретних умов і результатів господарювання підприємства. До найважливіших з них відносять:

-

менталітет власників підприємства. Це залежить від того, наскільки вони захочуть ризикувати, то таку політику розподілу прибутку вони і будуть підтримувати. Якщо їх менталітет не буде врахований, то вони реінвестують капітал в іншу компанію;

-

рівень рентабельності діяльності. При низькому рівні рерентабельності, а відповідно і меншій сумі розподіленого прибутку, свобода формування пропорцій його розподілу суттево обмежена, оскільки певна частина прибутку поеднана контрактними зобов”язаннями з власниками, персоналом чи обумовлена правовими нормами;

-

інвестиційні можливості реалізації високодоходних проектів. Якщо в портфелі підприємства
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17