У багатьох роботах закордонних авторів, присвячених лізингу, можна зустріти цитату з "Риторики" Аристотеля про те, що багатство є не володіння майном на основі права власності, а право на користування ім. Історики називають і більш пізню дату: спогад про лізинг є в "Законах" Хаммурапи близько 1800 р. до н.е. Римська імперія також не залишилася осторонь - зв'язані з лізингом дії знайшли своє відображення в "Інституціях" Юстиніан. В Англії лізинг був розповсюджений з 1284 р. Але особливий розвиток одержав він під час промислових революцій. Наприклад, предметом лізингу в Х!Х столітті були залізничні вагони, що здаються окремими компаніями власникам шахт для перевезення вугілля. Треба відзначити, що звідси і вульгарно право орендарів купувати майно, що вони здавали, після закінчення терміну оренди. Однак дійсно розповсюдженим явищем лізинг стан у США. Батьком лізингу вважається Генрі Шонфенльд, що організував у 1952 р. компанію United States Leasing Corp., що відкрила в 1959 р. свої філії в Англії і Канаді.

Тепер лізингом називають майнові відносини, що складаються в такий спосіб: одна організація (користувач) звертається до іншої (лізингової компанії) із проханням придбати необхідне їй устаткування і передати його їй у тимчасове користування. Лізингової компанії може і не бути (тоді її функції буде виконувати сама промислова компанія), але практично усі великі компанії-виробники мають її.

У залежності від умов, передбачених учасниками лізингу, розрізняють трохи його видів, хоча границю між ними провести важко. Головними є фінансовий і оперативний лізинг. У даному випадку критерієм для виділення понять є обсяг обов'язків лизингодателя на термін використання устаткування. Назва першого обумовлена тим, що лізингова компанія фінансує угоду; термін оренди в цьому випадку наближається до терміну повної амортизації устаткування Наприкінці дії угоди устаткування можна купити, продовжити чи оренду договірні відносини.

Різновидом фінансового лізингу є зворотний лізинг. У цьому випадок власник устаткування продає його лізингової компанії й одночасно складає договір лізингу на продане устаткування ; таким спосіб можна поліпшити своє фінансове положення

При оперативному лізингу устаткування здається на період значно менший, чим термін його служби. У це випадку устаткування здається в оренду кілька разів. Інакше розрізняють лізинг із повною оплатою (фінансовий) і часткової (оперативний).

У залежності від того, хто здійснює обслуговування устаткування, лізинг поділяється на чистий (нетто) і брутто. У брутто головний обов'язок по обслуговуванню лежить на лизингодателе.

Дуже цікавої для України є такий різновид лізингу, як фінансовий левередж (важіль). У цьому випадку для упровадження великих лізингових проектів (будівництво заводів, фабрик, шляхів) поєднуються капітали декількох лізингових компаній Перевагою такого способу є те, що зазначені компанії не мають права регресу на побудований за допомогою їхніх засобів об'єкт.

Правове регулювання лізингу в західних країнах здійснюється по-різному. Окреме законодавство по лізингу є в Бельгії, Франції, Італії, ФРН. Однак у США й Англії лізингові операції регулюються не спеціальними законодавчими актами, а судовими рішеннями і лізинговою практикою відомих компаній. Слід зазначити, що закони про лізинг мають усього по 5 - 8 статей, тому прийняття їхній в Україні не зажадає багато часу.

У США податкові інспектори зайняті розмежуванням договорів лізингу й умовного продажу для пошуку прихованого податку. Критерій - наявність нормального рівня орендної плати порівняно з ринковою практикою. Однак такий критерій

суб'єктивний за своїм характером, і тому виникає багато судових процесів; самі американці визнаються, що розібратися в таких нормативних актах важко навіть фахівцям. Правовою основою в цьому питанні є Кодекс внутрішніх доходів США і Правила проведення лізингових операцій, що періодично друкує служба оподатковування.

В Англії договір лізингу - це угода довгострокової дії, а даний договір лізингу зветься оренди-продажу. При цьому включення в текст домовленості опціону на право наступної покупки орендованого устаткування автоматично позбавляє право називатися цьому договору договором лізингу; ця відмінність треба запам'ятати.

Договір лізингу визнається таким, якщо:

1) він складений на термін, не менший 75% терміну амортизації;

2) у ньому передбачена повна чи практично повна виплата вартості устаткування.

В Франції договір лізингу називається договором кредиту-оренди. Відповідний закон там був прийнятий 3 липня 1966 р. за назвою "Закон про підприємства, що практикують кредит-оренду".

Критерії лізингу у Франції:

1) устаткування повинне бути спеціально купленим для посяедующей здачі в оренду;

2) орендар має право купити власність по закінченні терміну дії договору за ціною, установлюваної на момент сеставления договору;

3) опціон на право наступної покупки устаткування є обов'язковим.

Критерії лізингу у ФРН:

1) термін контракту - від 40 до 80% терміну амортизації;

2) вартість опціону повинна співвідноситися з вартістю устаткування.

У Бельгії лізинг регулюється королівською постановою від 10 листопада 1967 р. Критерії цього лізингу:

1) устаткування повинне використовуватися орендарем тільки з професійним ланцюгом;

2) устаткування повинне бути спеціально купленим за замовленням майбутнього орендаря;

3) термін оренди повинний співвідноситися з терміном експлуатації устаткування;

4) орендну плату варто встановлювати так, щоб повернути вартість орендованого майна в термін дії договору;

5) опціон на право наступної покупки устаткування по залишковій вартості є обов'язковим.

Варто помітити, що Росія виявилася лідером при введенні лізингового законодавства: там діє Указ Президента від 17.09.94 р. про фінансовий лізинг. Предметом лізингу може бути будь-яке спонукуване і нерухоме майно, а також (вперше у світі) майнові права. Однак даний Указ не зобов'язує до того, щоб орендар мав право на покупку орендованого майна: