Важливою причиною зміни цінності товарів Рікардо називає збільшення або зменшення кількості праці. Такий його підхід до визначення цінності став предметом гострої критики з боку буржуазних економістів.[4;78]

Рікардо також розрізняє природну й ринкову ціни. Під природною він фактично розуміє цінність, під ринковою — ціну. Ринкові ціни підлягають випадковим і тимчасовим коливанням. Короткочасний вплив на відхилення ринкових цін від природних має попит і пропозиція. Проте в умовах вільної конкуренції і переливу капіталів ринкові ціни не можуть надовго відхилятись від природних. У довготривалому аспекті зміна цін пояснюється зміною витрат виробництва.[5;161]

Рікардо багато уваги приділяв аналізу грошей і грошового обігу. Це не випадково. Досконало володіючи правилами біржової гри, він нама-гається теоретично обґрунтувати проблему грошового обігу. Теорію грошей Рікардо будує на основі своєї теорії цінності. Гроші він розглядає як товар, що має цінність. Основу грошової системи у нього стано-вить золото. Цінність золота і срібла, як і всякого товару, визначається витра-тами праці. При данній цінності грошей їх кількість в обігу залежить від суми товарних цін. Проте використання золота в обігу Рікардо вважає дорогим і не-розумним і розробляє проект системи паперового грошового обігу.

Паперові гроші, писав Рікардо, не мають внутрішньої цінності. Для забез-печення їх цінності необхідно, щоб їх кількість «регулювалась у відповідності з

цінністю металу, який служить грошовою одиницею». Проте Рікардо відійшов від цієї правильної концепції і виступив як прихильник кількісної теорії гро-шей. Він заявив, що в обіг може влитись будь-яка кількість не лише паперових знаків, а й золотих монет, якій протистоїть сукупна маса товарів. Спів-відношення цих величин і визначає як рівень цін, так і цінність грошей.[8;100]

Заробітна плата у Рікардо це — доход робітника, плата за працю. Праця як товар має природну й ринкову ціни. Природна ціна праці визна-чається у Рікардо цінністю засобів споживання робітника і його сім’ї. Ринкова ціна праці та, що виплачується робітникам. Рікардо ставить її в залежність від попиту й пропозиції, а це значить, що рух заробітної плати за-лежить від руху народонаселення. В умовах швидкого зростання населення попит на робочі руки відстає від пропозиції і заробітна плата знижується. Як-що ж внаслідок уповільнення приросту населення на ринку буде відчуватися нестача робочих рук — заробітна плата зростатиме.

Рікардо вважав, що становище робітників з розвит-ком суспільства буде погіршуватись. Цю думку він пояснював тим, що ніби із зростанням населення і збільшенням потреби в продуктах сільського госпо-дарства, буде зростати їх цінність. Грошова заробітна плата якщо й буде зро-стати, то повільніше від зростання цін на продовольчі товари. Отже, реальна заробітна плата буде зменшуватись.[4;83]

Цінність у Рікардо, як уже зазначалось, складається із за-робітної плати і прибутку. Прибуток у Рікардо — це надлишок цінності над за-робітною платою. У нього не викликає ніяких сумнівів, що робітник створює своєю працею цінність більшу, ніж одержує у вигляді заробітної плати.

Він детально аналізує питання співвідношення заробітної плати і прибутку як двох складових цінності. Якщо зростає заробітна плата, зазначає Рікардо, то відповідно зменшується прибуток капіталіста.[4;85]

Рікардо cтверджуе , що рента створюється працею, а не є продуктом природи. Вартість с/г продукту визначається витратами праці на їх виробництво за найгірших умов, тому середні та кращі землі приносять доход, який є різницею у витратах виробництва і вигляді ренти привласнюється землевласниками. Виникнення ренти Рікардо пов'язує з утвердженням приватної власності на землю. Із зростанням населення обробляються менш родючі або гірш роз-ташовані ділянки землі. В такому разі на кращих землях виникне рента, а її величина буде залежати від різниці якості цих ділянок. Мінова цінність всіх то-варів (в тому числі і промислових) у Рікардо регулюється найбільшими витра-тами праці, необхідними для їх виробництва. За цих умов на кращих землях, де витрати на одиницю продукції менші, утворюється додатковий доход. Під впливом конкуренції фермери задовольняються середнім прибутком, а додат-ковий доход привласнюється власниками землі як рента. Отже, рента в ро-зумінні Рікардо — це надлишок цінності над середнім прибутком.[4;93].

Марксизм.

Серед iнших економiчних поглядiв cлiд видiлити марксизм,який виник у 40-х pp. XIX ст. як напрям класичної по-літекономії, що претендував на вдосконалення методу теоретичних досліджень і створення нової соціальної картини світу.

Засновники марксизму Карл Маркс та Фрідріх Енгельс були сучас-никами і свідками утвердження капіталістичних відносин, отже форму-вання марксистського економічного вчення відбувалося тоді, коли поступальний розвиток капіталізму зазнав перших глибоких криз. Цей процес супроводжувався загостренням суспільних суперечностей, про-явом яких були заворушення, повстання, соціальні потрясіння.

Так, 1825 р. у Англії став початком пори криз, банкрутств та збільшенням безробіття на тлі бурхливого росту промисловості. Робітничий клас, що повністю залежав від успішного розвитку капі-талістичного виробництва, бо не мав інших засобів до існування, крім праці, чутливо реагував на погіршання свого становища. Поча-лось формування профспілок, які розгортають широкомасштабну боротьбу за економічні інтереси робітничого класу.

1836 р. В Англії виникає чартистський рух, що проіснував близь-ко чверті століття. Його організованість, масовість, економічні та, головне, політичні гасла свідчили про те, що у суспільстві народжу-ється нова могутня сила.

Розвиток капіталізму в Німеччині, на батьківщині Маркса й Ен-гельса, відбувався шляхом повільної реформації феодальних відно-син, що болісно позначалося на основній масі населення. Повстан-ням сілезьких ткачів 1844 p. розпочався новий напрямок у робітничому русі: виступи робітників почали набирати комуністич-ного забарвлення. Саме тоді уперше постало питання про теоретич-не обгрунтування революційної боротьби.

У Франції 1831 та 1834 pp. суперечності розвитку капіталізму від-билися в повстаннях ліонських ткачів. Революція 1848