Концепція циклічності цивілізацій у філософії історії Арнольда Тойнбі.

план

Вступ

1.

А) Методика дослідження — емпіричний аналіз

Б) Одиниця виміру — цивілізація

2.

А) Генезис

Б) Розвиток

В) Надлам

Г) Розпад

3.

ВИСНОВОК

Вступ

На порозі XXI століття перед людством усе гостріше встають питання: куди ми йдемо, де ми зараз і які взагалі перспективи розвитку земної цивілізації. Фантастичні темпи розвитку новітніх технологій і перспективи, що відкриваються завдяки їм, прогресуюча «вестернізація» економічних і політичних аспектів життя багатьох країн світу дозволяють багатьом робити припущення про стрімке наближення людства до ідеалів західної демократії. Звучать навіть слова про кінець історії людства. От, наприклад, як відреагував американський історик Фрэнсис Фукуяма на реформи в колишньому Радянському Союзі: «Можливо, що те, що ми спостерігаємо, це не просто кінець холодної війни чи своєрідного періоду післявоєнної історії, але кінець історії як такий: це означає кінцевий пункт ідеологічної еволюції людини й перетворення західної ліберальної демократії в універсальну, у кінцеву форму державного керування людства» «Конец истории?» Ф. Фукуяма «США: Экономика, политика, идеология» №5 1990. . Використовуючи економічні показники, політики й економісти ранжирують країни за ступенем їх «прогресивності», повністю відмітаючи такі невід'ємні характеристики людського буття як моральність , самобутність культури, чи обумовлюючи їх економічним і політичним розвитком. Усе, що не вписується в «прокрустове ложе» менталітету середнього європейського (чи американського) споживача, пояснюється «дикістю» народів 3-го світу, до яких, на жаль, не дійшло ще світло західної культури. Але як можна всю неповторність і різноманіття різних культур зводити до двох-трьох числових показників типу валового національного продукту на душу населення? І взагалі, чи правомірно порівняння різних культур між собою, вибудовування їх у яку б те ні було ієрархічну структуру за ступенем наближення до єдиного для всіх ідеалу? Чи не занадто ми захоплюємося, приймаючи явища, властивим окремим культурам за характеристики всіх культур?

Багато мислителів вважають неправомірним опис історії як лінійного поступального руху до єдиної мети, у якому всі народи йдуть в одному напрямку, обганяючи чи відстаючи один від одного. Навпаки, історія для них - це розвиток окремих суспільних сутностей більш-менш взаємодіючих одна з одною, де смерть одних сусідить із народженням інших. «Замість монотонної картини всесвітньої історії . 3, стр. 29... я бачу феномен безлічі могутніх культур, з первісною силою, що походить із надр їхньої держави, ... і в кожної своя власна ідея, власні пристрасті, власне життя, бажання й відчування і, нарешті, власна смерть» . Так писав німецький філософ початку XX століття Освальд Шпенглер. У теоріях такого типу безупинний поступальний рух людства як цілого заміняється на циклічний розвиток окремих локальних цивілізацій. До мислителів, що дотримується схожої точки зору на предмет історії, відноситься й англійський історик XX століття Арнольд Тойнбі. Його теорія циклічних цивілізацій і буде висвітлена в даному рефераті.

Циклічний шлях розвитку цивілізації

Методика дослідження - емпіричний аналіз

Перед тим як почати говорити про теорію Тойнбі, варто сказати кілька слів про його методику дослідження. Як пише сам Тойнбі, описуючи деякі відмінності його теорії циклів від теорії цивілізацій Шпенглера, «якщо німецький апріорний метод зазнав невдачі, варто спробувати, чого можна домогтися за допомогою англійського емпіризму» 2, стр. 25. . Протягом усієї основної своєї праці «Збагнення Історії» Тойнбі дотримується своєї методики. Будь-яке поняття, що вводиться ним, не дається a priori, а виникає з необхідністю з безлічі підібраних прикладів. Багато сутностей, що вводяться Тойнбі, не мають чітких формулювань, а стають зрозумілими лише після вивчення великої кількості історичних прикладів. Так, наприклад, одне з найважливіших понять теорії Тойнбі Виклик-Відповідь не дається формально, а будується на великій кількості конкретних прикладів. Такий стиль викладу думок має як свої переваги так і недоліки. З одного боку, великий фактичний матеріал є гарним підкріпленням постулатів теорії Тойнбі. З іншого боку, нечіткість формулювань допускає неоднозначність інтерпретації і часто погіршує розуміння деяких положень його теорії.

Одиниця виміру — цивілізація

Перш ніж говорити про теорію циклів цивілізацій, необхідно зрозуміти, що ж Тойнбі має на увазі під поняттям «цивілізація», чи, іншими словами, що є «одиницею виміру» історичного буття. Виходячи з того, що будь-яка країна, політичний союз і т.д. повинні розглядатися не самі по собі, а виходячи «історичного контексту», Тойнбі приходить до наступного висновку про «атом, на якому належить фокусувати свою увагу»:

-

-

-

-

-

Проводячи аналіз історії, Тойнбі виділяє двадцять одну цивілізацію, що коли-небудь існувала на Землі (ця цифра змінюється впродовж книги). На даний момент їх залишилося п'ять (не враховуючи дві реліктові):

1.

2.

3.

4.

5.

Між деякими з цих цивілізацій існують родинні відносини, наприклад, західна християнська й православна християнська, що знаходяться одна з одною у «сестриних» відносинах, походять з еллінської цивілізації. Цивілізації, крім цього, взаємодіють один з одним і можуть впливати один на одного. Така точка зору докорінно суперечить точці зору Шпенглера, відповідно до якої цивілізації є замкненими в собі сутностями, не здатними зрозуміти один одного і не виникають одна з іншої.

Проте