рівень цін, тим вище попит на гроші, і навпаки;*
рівня реального обсягу виробництва. В міру його росту підвищуються реальні прибутки населення, а виходить, людям буде потрібно більше грошей, тому що наявність більш високих реальних прибутків розуміє і ріст обсягу угод;*
швидкості обертання грошей. Відповідно всі чинники, що впливають на швидкість обертання грошей, будуть впливати і на попит на гроші.
Дж. М. Кейнс розглядав гроші як один із типів багатства і вважав, що та частина активів, що населення і фірми бажають берегти у формі грошей, залежить від того, наскільки високо вони цінують властивість ліквідності. Гроші М-1 є абсолютно ліквідними активами. Дж. Кейнс назвав свою теорію попиту на гроші теорією преваги ліквідності.
Як вважав Дж. Кейнс, три причини спонукають людей берегти частину їхніх багатств у формі грошей:
1) використання грошей у якості засоби платежу (трансакціоний мотив збереження грошей);
2) забезпечення в майбутньому можливості розпоряджатися визначеною частиною своїх ресурсів у формі готівки (мотив обережності),
3) спекулятивний мотив - мотив збереження грошей, що виникає з бажання уникнути втрат капіталу, викликаних збереженням активів у формі облігацій у періоди очікуваного підвищення норм позичкового відсотку.
Саме цей мотив формує зворотну зв'язок між розміром попиту на гроші і нормою відсотку.
Сучасна теорія попиту на гроші відрізняється від теоретичної моделі Дж. Кейнса такими особливостями. Вона:
1) розглядає більш широкий діапазон активів, крім безпроцентного збереження грошей і довгострокових облігацій. Вкладники можуть мати портфелі як із формами грошей, що приносять відсоток, так і з безпроцентними формами грошей. Крім цього вони повинні мати інші види ліквідних активів: засоби на ощадних і термінових рахунках, короткострокові цінні папери, облігації й акції корпорацій і т.п.;
2) відхиляє поділ попиту на гроші на підставі транзакціоних, спекулятивних мотивів і мотиву обережності. Процентна ставка впливає на попит на гроші, але лише внаслідок того, що норма відсотка являє собою альтернативну вартість збереження грошей;
3) розглядає багатство як основний чинник попиту на гроші;
4) включає й інші умови, що впливають на бажання населення і фірми віддати перевагу ліквідний актив, наприклад, зміни в чеканнях: при nei симістичному прогнозі на майбутню кон'юнктуру розмір попиту на гроші буде рости, при оптимістичному прогнозі попит на гроші впаде;
5) враховує наявність інфляції і чітко розмежовує такі поняття, як реальний і номінальний прибуток, реальну і номінальну ставку відсоток; реальні і номінальні розміри грошової маси.