Отже, форсування розвитку малого і середнього бізнесу - це єдиний надійний шлях швидкої реструктуризації суспільного виробництва до рівня, який дасть змогу ліквідувати трансформаційний розрив між реальною економікою та фінансово-банківською сферою, створити достатні передумови, в тому числі інвестиційні та монетарні для відродження і розвитку великого бізнесу, для підвищення ефективності грошово-кредитної політики.

Розвиток малого та середнього бізнесу як передумова вирішення фіскально-бюджетних і монетарних проблем

Розвиток малого й середнього бізнесу різнобічне і досить ефективно вплине на стан державних фінансів, банківської системи та монетарної сфери в цілому. Він дасть змогу не лише підняти рівень реструктуризації реальної економіки до рівня фінансово-банківської сфери, а й істотно поліпшити стан і забезпечити подальшу ринкову трансформацію останньої.

По-перше, відкриються широкі можливості для збільшення попиту не національні гроші. Зростання виробництва товарів і послуг у сфері малого v середнього бізнесу зумовить додаткову потребу в касових залишках грошей Ця потреба зростатиме ще й тому. що розвиток малого бізнесу активізує фінанси сімейних господарств, - вони відчують зацікавленість і сенс в нарощуванні сімейних заощаджень. Процеси формування заощаджень та інвестування у межах окремих підприємств малого бізнесу тісне переплітаються, що надає їм високої ефективності та дієвості. Це істотне розширить економічне підґрунтя для додаткової емісії грошей центральним банком і зростання емісійного доходу держави без інфляційних наслідків.

По-друге, форсований розвиток малого й середнього бізнесу сприятиме оздоровленню державних фінансів, збалансуванню державного бюджету, скороченню його дефіциту. З одного боку, завдяки зростанню кількості платників податків швидше наповнюватиметься дохідна частина державного бюджету. З другого, завдяки залученню до малого та середнього бізнесу значної кількості безробітних знизяться бюджетні витрати на допомогу безробітним, створення нових робочих місць та інші виплати соціального спрямування. Скорочення дефіциту та зростання заощаджень як інвестиційного ресурсу сприятимуть зменшенню попиту з боку уряду на грошовому ринку, зниженню рівня процентних ставок. Відпаде потреба у використанні так званої "фінансової піраміди" і витрачанні значних бюджетних коштів на її обслуговування.

По-третє, малий і середній бізнес сприятиме розвитку грошового рин-ку. Зросте кількість його суб’єктів, збільшаться пропозиції позичкового капіталу, активнішим стане попит підприємців цього сектора економіки на кредити. Зміцніє ресурсна база функціонування банківської системи, розширяться можливості щодо диверсифікації банківської діяльності , зменшаться банківські ризики тощо. Комерційні банки одержать поштовх до розвитку, зросте довіра до них та їхніх зобов'язань перед клієнтами з боку національних юридичних і фізичних осіб. Унаслідок цих процесів поліпшиться структура грошової маси, скоротиться її готівкова складова, зменшаться позабанківський грошовий обіг і відплив грошових коштів у тіньову економіку і за кордон. За таких умов банки самостійно, без тиску ззовні, "повернуться обличчям" до реальної економіки — їм стане вигідно і не вельми ризиковане кредитувати виробничі проекти в малому та середньому бізнесі будь-якої сфери економіки.

По-четверте, високорозвинутий сектор малого й середнього бізнесу послужить базою для формування ефективного "передаточного механізму" впливу стабільних грошей на реальну економіку. Саме через відсутність такої бази ми не змогли створити цей механізм за роки стабілізаційної монетарної політики. Не випадково навіть у країнах із могутніми економіками переважна частина працездатного населення зайнята у сфері малого і середнього бізнесу - без цього грошовий механізм ринкової економіки не може нормально функціонувати. Тим більше без такого сектора не зможе обійтися, щоб вийти з перманентної кризи, слаборозвинута економіка України. Ключові ринкові інструменти -ціноутворення, конкуренція, банкрутство, - за допомогою яких стабільні гроші стимулююче впливають на розвиток виробництва, найефективніше діють у малому і середньому бізнесі: тут відносно слабкі позиції монополій, його суб’єкти, як правило, не мають статусу державних і, отже, захищені від зовнішнього втручання в їхню діяльність. Розширяться можливості для застосування найдійовіших монетарних інструментів, зокрема політики рефінансування та курсової.

По-п’яте, з розвитком малого й середнього бізнесу зменшуватиметься потреба у "штучних" заходах, вживаних для забезпечення стабільності гривні. Вона дедалі більше спиратиметься на базу зростаючої реальної економіки. З'являться можливості для ліквідації заборгованості держави перед працівниками бюджетної сфери та боргів за соціальними виплатами. Можна буде відмовитися від невигідних зовнішніх кредитів для покриття бюджетного дефіциту. Нарешті зміцніє платіжна дисципліна, вдасться скоротити бартер тощо.

По-шосте, із зростанням частки малих і середніх підприємств у виробництві ВВП виникне необхідність та з'являться передумови для подальшої реструктуризації самої банківської системи. У ній неминуче зросте питома вага середніх і малих банків - найбільш пристосованих для обслуговування малого й середнього бізнесу. І це слід розглядати як позитивне явище - ця група банків може слугувати своєрідним якорем для підтримки всієї банківської системи в умовах кризи. Як правило, ці банки менше, ніж великі, обтяжені боргами державних структур, можуть швидко поліпшити свою ліквідність та забезпечити в умовах економічного зростання достатню доходність. Їхня діяльність прозоріша і краще піддається державному нагляду і контролю. У цьому зв'язку зауважимо той невипадковий факт, що під час кризи в Росії у серпні 1998 р. найменше постраждала група середніх і малих банків.

Переорієнтація економічної політики держави на форсований розвиток малого й середнього бізнесу, як маневр для негайного виводу економіки з кризи, вимагає комплексного правового і політичного забезпечення.

Зокрема слід негайно прийняти закон "Про розвиток малого і середнього бізнесу", передбачивши в ньому:

- сприятливі умови для створення нових і розвитку існуючих підприємств цього сектора (правові, фінансові, банківські, організаційні, освітні тощо);

- істотне зниження державного втручання у сферу цього бізнесу шляхом обмеження його механізмом оподаткування та правилами зовнішньоекономічної діяльності;

- створення