По-четверте, якщо всі ОВДП (у сумі 2.988 млрд. грн.) НБУ прогнозується на цей рік. Прогнозні показники розвитку монетарної сфери на 1999 р. такі: монетарна база + (16.0 - 20.0)%; широкі гроші (МЗ) + (18.0 - 21.9)%; кредити в економіку + 24.4%; кредити уряду - 8.9%; інфляція + 19.1% (5). Відповідно зміняться й інші макроекономічні показники, зокрема, зменшаться кредити в економіку, інфляція перевищить прогнозований рівень, неможливо буде втримати курс гривні у межах затвердженого валютного коридору. Це загрожує подальшим падінням ефективності монетарної політики.

Щоб послабити можливі негативні наслідки, необхідно негайно вжити низку дієвих заходів.

1. Слід застосувати на фінансовому ринку новий інструмент - депозитний сертифікат Національного банку України (ДС НБУ) терміном від 7 днів до 12 місяців.

Основне призначення ДС НБУ:

- зв’язувати вільні резерви комерційних банків на вигідних для них умовах;

- давати змогу Національному банку України одержувати неемісійні ресурси для фінансування бюджетного дефіциту шляхом придбання ОВДП. Основні вимоги до депозитних сертифікатів НБУ:

- ДС НБУ повинні реалізовуватися лише комерційним банкам на регулярних сертифікатних аукціонах, які Національному банку слід проводити не рідше одного разу на день. Усі комерційні банки повинні мати до них вільний доступ;

- рівень дохідності за ДС НБУ мас бути дещо вищим (на 1-2%), ніж рівень дохідності за ОВДП. Різницю в рівнях дохідності слід покривати за рахунок загальних доходів НБУ;

- депозитні сертифікати НБУ можна продавати на вторинному ринку, але лише комерційним банкам. Не можна дозволяти їх продаж небанківськими комерційним структурам та фізичним особам;

- ДС НБУ можна використовувати як заставу на ринку МБК та під ломбардні кредити НБУ. Ставки за ломбардними кредитами НБУ повинні перевищувати ставки дохідності за ДС НБУ; - депозитні сертифікати не реалізовуються нерезидентам безпосередньо, проте не виключено їх придбання нерезидентами у ході здійснення обмінних операцій на валютному ринку;

- комерційні банки мають купувати ДС НБУ за рахунок вільних резервів ліквідності. Накопичені ними запаси депозитних сертифікатів не можна зараховувати до нормативних обов'язкових резервів; у разі відсутності вільних резервів заявка банку на придбання ДС не може бути прийнятою.

2. НБУ має купувати ОВДП лише в межах доходів, одержаних від розміщення своїх депозитних сертифікатів серед комерційних банків; будь-яке авансування таких купівель за рахунок кредитної емісії чи обов’язкових резервів комерційних банків не допускається.

3. НБУ повинен гарантувати комерційним банкам погашення зобов’язань за ДС та оплату доходів за ними (передусім за рахунок надходжень від погашення зобов’язань Уряду за ОВДП, а в разі недостатності цих надходжень - за рахунок емісійних коштів).

4. Слід організувати продаж ОВДП фізичним особам і небанківським комерційним структурам (як окремий сектор ринку державних цінних паперів). Рівень дохідності має бути таким, за яким ці ОВДП купуватиме НБУ. Агентом із реалізації держоблігацій на новоствореному сегменті ринку має бути Державне казначейство або Ощадний банк, але не НБУ.

Реалізація цих пропозицій дасть змогу запобігти надмірному використанню емісійних ресурсів НБУ для фінансування бюджетного дефіциту, розширити можливості центрального банку в регулюванні ліквідності комерційних банків, послабити негативний вплив бюджетних проблем на ефективність монетарної політики.