У розрізі регіонів процентні ставки характеризувалися значною дифе-ренціацією Якщо у Хмельницькій об-ласті їх значення досягали 20.4%, то в Києві та Львівській області вони ча-сом знижувалися до 12—13%. Тобто розмах варіації досягав 8%.

Дещо інша ситуація склалася щодо регіональної диференціації ставок для фізичних осіб: мінімальний розмір (14.3%) було зафіксовано в Дніпропе-тровській області, максимальний (21.7%) — у Чернігівській.

Середні кредитні ставки у більшості регіонів перевищували середню ціну кредитів у країні в цілому. На 1 верес-ня 2003 р. перевищення було таким: в АР Крим — на 5.2%, у Вінницькій області — на 14.4, Волинській — на 2.9, Дніпропетровській — на 0.2, До-нецькій — на 2.5, Житомирській — на 5.1, Закарпатській — на 1.4, За-порізькій — на 1.1, Івано-Франківській — на 1.4, Київській (без м. Ки-єва) — на 4.4, Кіровоградській — на 4.8, Луганській — на 3.8, Одеській — на 0.3,Полтавській — на 3.8, Рів-ненській — на 4.0, Сумській -на 3.4.,Тернопільській —на 3.2,Харківській— на 3.0, Херсонській — на 4.1,Хмельницькій — на 5.7,Черкаській — на 2.7, Чернівецькій — на 4.2, Черні-гівській — на 4.1. Лише у двох регіонах —м. Києві та Львівській області — се-редні кредитні ставки виявилися ниж-чими (відповідно на 2.2 та 3.8%) від загальноукраїнського.

Нижчі ставки за банківськими кредитами в зазначе-них регіонах пояснюються високою концентрацією банківської інфра-структури, а отже, ширшою пропо-зицією банківських послуг.

Розглянемо регіональні особливості розподілу кредитів коротко- і довго-строкового характеру. Як свідчать дані за вісім місяців 2003 року, в Україні поки що домінують короткострокові позички. Серед них переважають кредити в національній валюті. А серед довго-строкових — в іноземній. Це, очевид-но, пояснюється тим, що короткост-роковим позичкам притаманний ниж-чий рівень ризику. Довгострокові ж кредити, розраховані на тривалий період функціонування, потребують максимально надійного грошового за-безпечення, тому під час проведення операцій із ними клієнти надають пе-ревагу іноземній валюті.

Диференціація регіонів за показ-ником надання кредитів довгостро-кового характеру ще вища, ніж за іншими критеріями. Різниця між більшістю областей та, скажімо, столицею або Дніпропетровським регіо-ном досягає 10 разів. Так, довгостро-кові кредити, зосереджені в АР Крим становлять 4.40% від їх загальнодер-жавного обсягу. Відповідний показ-ник Вінницької області — 1.26, Во-линської — 2.30, Житомирської — 1.20, Закарпатської — 1.24, За-порізької — 4.76,Івано-Франківської— 2.43, Київської (без м. Києва) —
1.68, Кіровоградської—0.84,Лугансь-кої — 3.44, Львівської — 5. 07, Миколаївської— 3.01, Одеської — 3.25,Полтавської – 3.88, Рівненської – 0.96, Сумської – 1.92, Тернопільської – 0.72, Харківської – 3.73, Херсонської – 1.66, Хмельницької – 0.99,Черкаської – 2.23,Чернігівської – 0.82. Дещо вище значення у Донецькій області -7.3%. Найвищі ж мають м. Київ – 17.89, та Дніпропетровська область – 20.31%.

Висновки.

Проведений аналіз дає підстави для таких висновків:

1. Основна маса кредитних ре-сурсів, що останнім часом надаються вітчизняними комерційними банка-ми, припадає на сферу промисловості, торгівлю та громадське харчування (68.9% від загального обсягу кредитів).

2. Довгострокові позички обслуго-вують основному сферу послуг. Найбільш кредитомісткими нині є сфери зв'язку (45.8%) і транспорту (35.4%). Гостра нестача цього виду кредитів відчувається у промислово-му секторі. В даному випадку просте-жується логічний зв'язок між спря-муванням довгострокових кредитів за видами економічної діяльності та особливостями їх регіональної ло-калізації, який полягає в тому, що підприємства сфери послуг, розміщу-ючись у великих містах, "притягують" до себе довгострокові інвестиції.

3. Стосовно спрямування коротко-строкових кредитів за видами еко-номічної діяльності, то вони доміну-ють у промисловому секторі, проте
не мають інвестиційного значення.

4. Основна маса кредитних ре-сурсів, наданих комерційними бан-ками суб'єктам господарювання, ло-калізується в Центральному, При-дніпровському та Східному регіонах. Сумарний показник "їх частки сягає
74%. Частка всіх інших регіонів дорівнює приблизно 26%.

5.

6.

Короткотермінове кредитування зафіксовано в усіх без винятку регі-онах України.

7.Значні диспропорції у розвитку
банківської системи України призвели
до так званого вимивання коштів з
регіонів із низьким рівнем розвитку
фінансової інфраструктури і низькою
інвестиційною привабливістю в розви-нутіші та інвестиційно привабливіші
регіони. Вилучення фінансових ресурсів
є дуже небезпечним для економіки
регіону, оскільки спричиняється до бра-ку коштів, необхідних для інвестицій,
що у свою чергу призводить до підви-щення ціни на ресурси та колапсу інве-стиційної діяльності суб’єктів господа-рювання.

8. Необхідно розробити нові шляхи
стабілізації руху фінансових ресурсів
між регіонами. Один Із них — підви-щення ролі регіональних банків у фінан-совому секторі областей. Кроком до
цього має стати підтримка діяльності в
Україні регіональних банків місцевими
та центральними органами влади, а та-кож створення в Україні спеціалізованих
регіональних банків.

Список використаної літератури.

1. Грудзевич У.Я. Особливості розміщення та діяльності банків у регіонах України //Регіональна економіка. – 2003. - № 3. – С.127.

2. Другов О. Регіональні аспекти функціонування банківської системи України //Вісник НБУ. – 2004. - № 10. – С.42-45.

3. Патрикац П.І. Актуальні проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитної системи України // Вісник НБУ. – 2003. - № 1. – С.46-49.

4. Пугачова М.В. Обстеження фінансової сфери – джерело статистичної інформації //Фінанси України. – 2003.