Необхідність кредиту виявляється в тому; що на його основі здійснюються емісії грошей як платіжних коштів. Образно виражаючись можна сказати, що по суті кредит батько всіх грошей, емісія їх мати. Будь-яка емісія готівкова або безготівкова результат кредитної операції. Приріст емісія це в також час і приріст ресурсів позикового фонду. Зрозуміло, даний ресурс повинен суворо обмежуватися потребами нормального грошового обороту з урахуванням дії закону грошового обігу.

Тут доречно зазначити, що в першій половині XIX у. в Англійській буржуазній політичній економії виник науковий напрям, що отримав назву "Банківська школа". Прихильники його намагалися довести недоцільність банківської емісії, оскільки, ніби, розміри банківського звертання регулює сам ринок. Вони затверджували, що банкноти випускаються банками в порядку кредитування і регулярно повертаються з погашенням кредиту, тому їх надмірна емісія неможлива.

"Банківська школа" виражала прогресивні погляди, домагаючись вільного розвитку кредиту, який міг сприяти еластичності системи банківського звертання, необхідно для розвитку промисловості і торгівлі. Сама по собі кредитна емісія банкнот не несе обмежень для надмірної емісії, яку держави охоче можуть використати для покриття бюджетного дефіциту. Кредитний характер емісії не виключає можливості зайвого випуску банкнот, особливо в умовах демонетаризації грошової системи.

4.Кредитування в Україні

Положення "Про кредитування в Україні" визначає правові основи надання, використання й погашення кредитів і регулює відносини між суб'єктами, що виникають у процесі кредитування.

Правова основа кредитування — Закон України "Про банки і банківську діяльність", Положення комерційного банку, Поло-ження Національного банку України № 246 від 28 вересня 1995 p., Цивільний кодекс України та інші законодавчі й нормативні документи.

Однією з послуг, що надаються комерційним банком є різні види кредитування, які сприяють розширенню виробництва, підтриманню поточного торгового обороту і т. д. Кредитна політика банку будується на принципах терміновості, повернення, цільового характеру, забезпеченості й платності.

Принцип терміновості означає, що позика має бути повернута позичальником банку в попередньо встановлений термін. Еко-номічною основою терміновості кредиту, наданого позичальнику для здійснення основної виробничої діяльності, є тривалість кру-гообігу виробничих фондів і фондів обігу.

Кредити на технічне переозброєння і розширення діючих підприємств та їх реконструкцію, тобто формування й відтворен-ня основних фондів, надаються в межах нормативних термінів будівництва, освоєння й окупності об'єкта.

Від дотримання принципу терміновості залежить можливість банку надавати нові кредити, оскільки одним із джерел креди-тування є повернуті позики. Порушення цього принципу означає перетворення термінової заборгованості за позикою в прострочену.

Цільовий характер кредитування допускає вкладення пози-кових коштів у конкретні господарські процеси. Його дотриман-ня дає банкові змогу приймати більш об'єктивне рішення про можливість і доцільність надання позики, є визначеною гаран-тією їхнього повернення.

Принцип забезпеченості кредитів має на меті захист інтере-сів банку і можливість не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника. Забезпечен-ням повернення кредиту можуть бути:—

застава різних видів майна позичальника, майнових прав, цінних паперів (сума застави має становити не менш як 125 % суми кредиту);—

гарантії банків або підприємств, майно третіх осіб;—

поручительства.

Незабезпечені (бланкові) кредити мають обмежене застосу-вання, тому що пов'язані з великим ризиком для банку, і нада-ються під високий відсоток у межах власних коштів банку.

Приймаючи рішення про надання кредитів, співробітники банку проводять ретельний аналіз фінансового стану (кредито-спроможності) клієнта. Кредитоспроможність позичальника означає здатність юридичної чи фізичної особи цілком розраху-ватися за своїми борговими зобов'язаннями у строк.

Кредитоспроможність позичальника, на відміну від його пла-тоспроможності, не фіксує неплатежів за поточний період чи станом на будь-яку дату, а прогнозує платоспроможність на най-ближчу перспективу. Оцінюється кредитоспроможність на ос-нові системи показників, що відображають розміщення та дже-рела оборотних коштів і результати господарсько-фінансової діяльності позичальника. Вибір показників залежить від особ-ливостей побудови балансу та інших форм звітності клієнтів, їхніх галузевих особливостей, форми власності.

Банк визначає кредитоспроможність позичальника, застосо-вуючи комплексну якісну оцінку, яку виробляють у ході аналізу всіх елементів кредитоспроможності позичальника. Мета аналі-зу — одержання інформації для ухвалення рішення про мож-ливість і умови надання кредиту.

Глибина аналізу кредитоспроможності залежить від наявності або відсутності в минулому кредитних відносин банку з кон-кретним позичальником, від результатів його господарсько-фінан-сової діяльності, розмірів і термінів надання позичок.

Критерієм фінансового стану клієнта є його платоспро-можність і ліквідність балансу. Банк прогнозує ризик неповер-нення кредиту і приймає рішення про надання чи відмову в на-данні кредиту. Основними критеріями оцінки кредитоспромож-ності позичальника можуть бути:—

забезпеченість власними коштами;—

репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівни-цтва, дотримання платіжної, договірної дисципліни);—

оцінка продукції, що випускається, наявність заявки на її реалізацію, характер послуг, що надаються на внутрішньому й зовнішньому ринках, попит на продукцію, послуги, обсяги екс-порту;—

економічна кон'юнктура (перспективи розвитку позичаль-ника, наявність джерел коштів для капіталовкладень).

Надаючи кредити юридичним і фізичним особам, банк вима-гає не тільки своєчасного повернення наданого кредиту у вста-новлений термін, а й сплати відсотків за користування ним. По-зичковий відсоток є основною ланкою позикової операції, оскіль-ки позикова операція — це комерційний продаж коштів на пев-ний термін. Розмір відсоткової ставки за користування кредит-ними коштами встановлюється банком самостійно залежно від розміру дисконтної ставки НБУ (її зміна, як правило, спричиняє і зміну рівня ставки кредитування), попиту та пропозиції на кредитному ринку, ступеня кредитного ризику, наданого забез-печення, терміну використання кредиту та інших факторів.

Рішення про надання кредиту позичальнику, незалежно від його розміру, приймається кредитним комітетом, створеним у банку згідно з постановою правління комерційного банку при наявності документів.