Коефіціент самофінансування (Ксф) :

де П – прибуток, направлений у фонд нагромадження, А – амортизаційні відрахування.

Даний коефіціент показує співвідношення джерел фінансових ресурсів, тобто у скільки разів власні джерела перевищують запозичені кошти.

Коефіціент самофінансування характеризує деякий запас фінансової міцності підприємства. Чим більша величина цього коефіціента, тим вище рівень самофінансування. На дослідноу хлібозаводі він склав 0,87 – у 1997р. і 1,39 – у 1998р.. Отже, рівень самофінансування зріс, тобто об’єм власних джерел фінансування виробничо-торгівельного процесу заводу в 1,39 разу перевищує величину запозичених коштів.

3.Коефіціент стійкості процесу самофінансування (К):

Цей кофіціент показує частку власних коштів, направлених на розширене фінансування. Чим вища величина даного кофіціента, тим сталіший процес самофінансування на підприємстві. У 1997р. частка власних коштів складала 15%, а в 1998р. – 23%. Це означає, що частка власних коштів, направлена на розширення виробництва зросла на 8%, процес самофінансування став більш стійким.

4.Рентабельність процеса самофінансування (Р):

,

де ЧП – чистий прибуток.

Рентабельність процеса самофінансування є не що інше, як рентабельність використання власних коштів. Рівень рентабельності показує величину сукупного чистого дохода, отриманого з 1 грн вкладених власних фінансових ресурсів, котра потім може бути використана на самофінансування. В даному прикладі цей коефіцієнт досить високий і складає 75% - у 1997р. і 90% - у 1998р. Це означає, що з 1грн вкладених власних коштів ми отримаємо у 1998р. 90 коп доходу.

Таблиця 1.1

Розрахунок нормативного значення коефіцієнта співвідношення позикових та власних коштів підприємства.

№ п/п | Показники | Значення показників | Відхилення

(+,-)

Початок періоду | Кінець періоду

1 | Основні засоби та позаоборотні активи, які фінансуються за рахунок власних джерел (в % до всього майна ) |

7,97

| 13,05 | +5,08

2 | Необхідні матеріальні запаси (в % до усього майна) | 47,56 | 37,57 | -9,99

3 | Необхідний обсяг власних коштів (р.1)+ (р.2) | 55,53 | 50,62 | -4,91

4 | Граничний обсяг позикових коштів (1000 – р.3) | 44,47 | 49,38 | +4,91

5 | Нормативний коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів (р.4 :р.3) | 0,8 | 0,98 | +0,18

В узагальненому вигляді показники фінансової стійкості підприємства подано в наступній таблиці.

Таблиця 1,2

Показники фінансової стійкості підприємства.

№

П/П | Показник | Минулий рік | Поточний рік | Відхилння

1 | Коефіцієнт автономії (незалежності) | 0,1 | 0,7 | +0,6

2 | Коефіцієнт співвідношення позикових т авласних коштів:

2.1. Фактичний

2.2. Нормативний |

9,63

0,8 |

0,59

0,96 |

-9,04

+0,19

3 | Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу | - | - | -

4 | Коефіцієнт маневреності власних коштів. | 0,27 | 0,87 | +0,6

5 | Коефіцієнт реальної вартості основних засобів та майна підприємства | 0,07 | 0,13 | +0,06

6 | Рівень довгострокової платоспроможності | 0,1 | 2,0 | +1,9

Із таблиці видно, що за відповідний період фінансова стійкість підприємства поліпшилась. Так, якщо на початок періоду, що аналізується, значення коефіцієнта автономії (відношення власних коштів до вартості майна) становило 0,1 (10%), то на кінець цього періоду воно збільшилось до 0,7 (70%).

Збільшився коефіцієнт манавреності власних коштів. Це слід розглядати як позитивну тенденцію, оскільки таке збільшення супроводжувалось випереджаючим зростанням власних коштів щодо позичених.

Особливу увагу приділити коефіцієнту співідношення позикових коштів як одному із основних показників оцінки фінансової стійкості як видно з таб.1,1 , на початок цього періоду обсяг позикових коштів у 9,6 раза перевищував обсяг власних коштів, тоді як згідно із розрахованих раніше нормативним рівнем названого коефіцієнта позикові кошти не повинні були перевищувати 80% власних коштів. На кінець періоду фактичний коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів дорівнював 0,59, що на 0,41 відсоткового пункта (майже двічі) нижче за норматимний (максимально допустимий) (0,98.).

Отже, підприємство за рік, що аналізується, трансфортувалося із фінансово нестійкого, незалежного підприємства у підприємство з певним запасом фінансової стійкості. Перетворення підприємства на фінансово стійке дає підстави вважати його надійним та перспективним діловим партнером.

Ці висновки можуть бути підтверджені і детальним аналізом обертання матеріальних оборотних коштів у розрахунках (табл…...). Як видно із таблиці, термін обертання матеріальних обортних коштів по підприємству набагато повільніший за термін обертання коштів у розрахунках. Відтак можна зробити висновок, що у звітньому періоді обертання як матеріальних оборот них коштів, так і обертання коштів у розрахунках зросли. Дебіторська заборгованість перетворилась на кошти частіше, ніж закінчувався виробничий цикл.

Таблиця (……)

Динаміка обертання матеріальних коштів та коштів у розрахунках підприємства за минулий та звітній періоди, разів

№

п/п | Показник | Минулий період | Звітний період

1 | Обертання матеріальних коштів | 3,4 | 6,2

2 | Обертання коштів у розрахунках | 11,3 | 18,0

7.6. Аналіз стана власних оборотних коштів.

Аналіз стана власних оборотних коштів полягає у визначенні їхньої наявності на початок і кінець звітного періоду і перевірці їхній використання. Сума джерел власних і прирівняних до них засобів при правильному їхньому використанні повинне покривати вкладення підприємства в основні засоби і внеоборотні активи, а також у нормовані оборотні кошти в межах установленого нормативу.

Для визначення наявності власних оборотних і прирівняних до них засобів необхідно з результату поділу I пасиву балансу, у якому відбиваються джерела власних і прирівняних до них засобів (стійкі пасиви приймаються тільки в частині, спрямованої на покриття нормативу), виключити результат поділу